Ухвала суду № 58326905, 07.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 820/4082/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Губської Л.В. та Ісаєнко Ю.А.

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційні скарги Управління Державної служби охорони ГУ МВС в Харківській області, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Куренного Олександра Вікторовича, треті особи: ПАТ «Брокбізнесбанк», Управління Державної служби охорони ГУ МВС в Харківській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів звернувся до суду з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Куренного Олександра Вікторовича треті особи: ПАТ «Брокбізнесбанк», Управління Державної служби охорони ГУ МВС в Харківській області, в якому просила визнати бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення кредиторських вимог СДПІ до реєстру вимог кредиторів в сумі 646910,62 грн. протиправною та зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розглянути грошові вимоги СДПІ до боржника ПАТ «Брокбізнесбанк» та включити їх до реєстру кредиторських вимог у повному обсязі в сумі 646910,62 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2016 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Управлінням Державної служби охорони ГУ МВС в Харківській області, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів подані апеляційні скарги, в яких просять скасувати зазначену постанову так як вважають, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги задовольнити частково, а постанову суду - скасувати та закрити провадження у справі з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, на обліку в Спеціальній державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів перебуває управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.

Листом державна служба охорони повідомило Позивача, що підприємством до ПАТ «Брокбізнесбанк» було надано на виконання платіжне доручення від 26.02.2014 року №1930 на перерахування податку на додану вартість за січень 2014 року в розмірі 630000,00 грн., банком платіжне доручення було прийнято, грошові кошти з рахунків державної служби охорони були списані, але на рахунки УДКС України у м. Харкові зараховані не були.

Так, позивач 11.07.2014 року було направлено Відповідачу-2 заяву з вимогами до боржника №6819/28-09-10-12 на суму 646910,62 грн., що виникла внаслідок несплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість державної служби охорони в розмірі 630000,00 грн. На вказану суму боргу була нарахована пеня за порушення строку зарахування податку до бюджетів або державних цільових фондів в розмірі 16910,62 грн., що в сукупності складає загальну суму заявлених кредиторських вимог.

Листом від 19.01.2015 року №265/010-04 позивача повідомлено, що в даному випадку кредитором ПАТ «Брокбізнесбанк» є управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Харківській області, а тому, немає підстав для включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів грошової вимоги Позивача в сумі 646910,62 грн.

Судова колегія встановила, що суд першої інстанції розглянув справу по суті позовних вимог.

Однак колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Частиною третьою статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

У свою чергу, статтею 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» № 2121-ІІІ передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

У пункті шостому статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 16.02.2016 року у справі № 21-4846а15.

Таким чином, оскільки позивачем заявлені позовні вимоги до Уповноваженої особи фонду на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк», а також оскаржують ся його дії під час проведення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, колегія суддів приходить до висновку, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За наведених обставин, справа не підсудна адміністративному суду, а тому, з урахуванням положень п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, судова колегія приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду та закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні задовольнити частково, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2016 року - скасувати, а провадження у справі закрити.

При цьому, судова колегія вважає, що клопотання Управління Державної служби охорони ГУ МВС в Харківській області про компенсацію судових витрат задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Згідно із ч.1 ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, в силу вимог ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

З аналізу наведеної норми вбачається, що суд присуджує саме з іншої сторони всі здійснені суб'єктом владних повноважень витрати виключно пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:

зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

повернення заяви або скарги;

відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, законодавцем встановлений вичерпний перелік підстав для присудження судових витрат стороні - суб'єкту владних повноважень.

Таким чином, процесуальним законодавством не передбачено розподілу судових витрат шляхом стягнення судових витрат у вигляді судового збору за подачу апеляційної скарги та витрат на направлення представника в судове засідання з Державного бюджету України на користь суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 157, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Управління Державної служби охорони ГУ МВС в Харківській області, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2016 року скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Куренного Олександра Вікторовича, треті особи: ПАТ «Брокбізнесбанк», Управління Державної служби охорони ГУ МВС в Харківській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 10.06.2016 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Губська Л.В.