Постанова № 58326817, 15.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року м. Київ справа № 826/19047/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкор Ніксдорф»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкор Ніксдорф» (надалі - Позивач/ТОВ «Вінкор Ніксдорф) до Державної податкової інспекції у Шувченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.04.2015 № 0002442201 та № 0002432201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2015 провадження у справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представники Позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема, зазначили про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час прийняття 03.04.2015 податкових повідомлень-рішень № 0002442201 та № 0002432201, які підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах докази та заслухавши пояснення представників Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Вінкор Ніксдорф» (код ЄДРОПУ 36353398) зареєстровано 23.02.2009 Головним управлінням юстиції у м. Києві, з 25.02.2009 взяте на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Поряд із цим, у період з 30.01.2015 по 24.02.2015 на підставі направлень та згідно наказу № 27 від 20.01.2015, виданих ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, Відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Вінкор Ніксдорф» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складений акт № 98/26-59-22-01-36353398 від 17.03.2015 (надалі - Акт перевірки), в якому зазначено про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема:

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму, всього у сумі 231 656,00 грн., в тому числі за 2013 рік у сумі 231 656,00 грн., та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 636 485,00 грн. за півріччя 2012 року, у сумі 965 685,00 грн. за три квартали 2012 року, в сумі 1 697 726,00 грн. за 2012 рік, у сумі 5 661 945,00 грн. за 2013 рік та заниження податку на прибуток за 2013 рік у сумі 231 656,00 грн.;

- пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 321 832,00 грн., в тому числі за серпень 2012 року на суму 197 696,00 грн., за грудень 2012 року на суму 25 386,00 грн., за березень 2013 року в суму 323 459,00 грн., за квітень 2013 року на суму 78 886,00 грн., за червень 2013 року на суму 28 594,00 грн., за липень 2013 року на суму 11 783,00 грн. та за жовтень 2013 року в сумі 656 028,00 грн.

Згідно із зазначеним, на підставі Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві були прийняті 03.04.2015 податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0002442201, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 289 570,00 грн. (з яких 231 656,00 грн. - за основним платежем та 57 914,00 грн. - за штрафними санкціями);

- № 0002432201, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 652 290,00 грн. (з яких 1 321 832,00 грн. - за основним платежем та 330 458,00 грн. - за штрафними санкціями).

Разом із тим, вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Вінкор Ніксдорф» під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із змісту акту перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, у тому числі, слугували висновки контролюючого органу, щодо відсутності настання реальних наслідків за правочинами, укладеними позивачем з ТОВ «Галсервіс ІТ» та ТОВ «ТД ІТ Рішень».

Зокрема відображення таких у податковій звітності призвело до завищення валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Галсервіс ІТ» на 234 281,00 грн. та по взаємовідносинам з ТОВ «ТД ІТ Рішень» на 262 611,00 грн., а також безпідставно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Галсервіс ІТ» на 46 856,00 грн. та по взаємовідносинам з ТОВ «ТД ІТ Рішень» на 52 523,00 грн.

Як встановлено під час розгляду справи, між позивачем та ТОВ «Галсервіс ІТ» укладено договір купівлі-продажу № 2013/59/R від 30.05.2013, відповідно до умов якого ТОВ «Галсервіс ІТ» зобов'язувалось передати позивачу товар - обладнання для передачі інформації, ідентифікації даних, в асортименті, кількості та за цінами у відповідності до рахунків-фактур, товарних накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Умовами договору на ТОВ «Галсервіс ІТ» покладалось обов'язок із передачі у власність та поставки товару на склад позивача, або вказане замовником місце (п. 2 ст. 3 Договору).

Пунктом 3 ст. 3 Договору визначено, що прийом-передача продукції здійснюється за кількістю: на підставі товаросупроводжувальних документів (або акту прийому-передачі), за якістю - згідно сертифікату та паспорту обладнання.

Відповідно до змісту статті 4 Договору, товар приймається покупцем згідно із видатковою накладною, однак разом із товаром, на ТОВ «Галсервіс ІТ» покладено обов'язок із передачі покупцю: рахунку, видаткової накладної, інструкції з експлуатації та/або керівництво із використання (в разі комплектації), податкової накладної, товарно-транспортної накладної та ін. документів передбачених законодавством.

Як вбачається із змісту акту перевірки, а також наданих письмових заперечень, контролюючим органом зроблено висновки щодо відсутності настання реальних наслідків за вказаним правочином, в силу відсутності у ТОВ «Галсервіс ІТ» необхідних матеріальних та технічних засобів на виконання зобов'язань перед позивачем за укладеним договором.

В підтвердження таких доводів, контролюючий орган посилається на результати перевірки проведеної ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, результати якої оформлено актом перевірки від 22.10.2013 № 281/22-40/38558318, та безпосередньо встановлено відсутність у вказаного товариства можливості здійснювати фінансово-господарську діяльність протягом 2013 року.

Крім того, в обґрунтування такої позиції відповідачем вказується на відсутність належних доказів, в підтвердження товарності такого правочину.

У той же час, в підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином, позивачем надано копію такого договору, копії видаткових накладних: № 125 від 18.03.2013, № 390 від 25.04.2013, № 248 від 06.04.2013, № 557 від 29.05.2013, № 559 від 29.05.2013, № 636 від 10.06.2013, № 664 від 13.06.2013, № 731 від 21.06.2013, № 802 від 04.07.2013, № 887 від 17.07.2013, № 975 від 31.07.2013, № 988 від 02.08.2013, № 989 від 02.08.2013, № 1042 від 13.08.2013, № 1178 від 04.09.2013, № 1182 від 04.09.2013, № 1233 від 13.09.2013, № 1272 від 19.09.2013, № 1276 від 19.09.2013, № 1390 від 09.10.2013, № 1405 від 11.10.2013, № 1440 від 18.10.2013, № 1565 від 15.11.2013, № 1566 від 15.11.2013, № 1567 від 15.11.2013, копії податкових накладних: № 6 від 18.03.2013, № 80 від 19.03.2013, № 44 від 05.04.2013, № 124 від 28.05.2013, № 129 від 29.05.2013, № 48 від 10.06.2013, № 58 від 11.08.2013, № 135 від 21.06.2013, № 159 від 26.06.2013, № 104 від 17.07.2013, № 12 від 02.07.2013, № 6 від 01.08.2013, № 7 від 01.08.2013, № 57 від 13.08.2013, № 23 від 04.09.2013, № 26 від 04.09.2013, № 82 від 13.09.2013, № 115 від 19.09.2013, № 120 від 19.09.2013, № 52 від 09.10.2013, № 11 від 02.07.2013, № 101 від 18.10.2013, № 50 від 15.11.2013, № 51 від 15.11.2013, № 54 від 15.11.2013, а також виписок з особового банківського рахунку позивача з відомостями щодо перерахування позивачем на користь ТОВ «Галсервіс ІТ» коштів.

Надана позивачем документація належним чином оформлена та підписана сторонами правочину, однак не може підтвердити реальність такого правочину, виходячи із наступного.

Як зазначалось вище, умовами договору укладеного між позивачем та ТОВ «Галсервіс ІТ» передбачено здійснення на користь позивача поставки товару, а саме обладнання для передачі інформації, ідентифікації даних, в асортименті, кількості та за цінами у відповідності до рахунків-фактур, товарних накладних які є невід'ємною частиною цього договору.

Разом з тим, договором не визначено основних характеристик такого обладнання, його асортимент та кількість, а додаткові угоди до договору сторонами не укладались; також позивачем не надано рахунків-фактур, що є невід'ємною частиною цього договору.

Також, умовами договору передбачено, що прийом-передача продукції здійснюється за якістю - згідно сертифікату та паспорту обладнання, а контрагент позивача, також зобов'язувався, разом із товаром передати рахунок, видаткову накладну, інструкцію з експлуатації та/або керівництво із використання (в разі комплектації), податкову накладну, товарно-транспортну накладну та ін. документи передбачені законодавством.

Доказів надання ТОВ «Галсервіс ІТ» сертифікату та паспорту обладнання, інструкції з експлуатації та/або керівництва із використання (в разі комплектації), та товарно-транспортної накладної позивачем надано не було.

Крім того, умовами договору передбачено здійснення поставки товару на склад позивача, або інше вказане ним місце, за рахунок продавця та його засобами.

Разом з тим, позивачем не надано доказів погодження із постачальником місця поставки, а також виконання таких своїх зобов'язань у цій частині, при цьому позивачем зазначається, що об'єми та вага придбаного товару дозволяють здійснити його доставку без застосування додаткової техніки, однією особою у легковому автомобілі.

Слід зауважити, що позивачем до матеріалів справи додано копію товарно-транспортної накладної від 29.05.2013 № Р557 (т. 1 а.с. 132-зворотній бік), із змісту якої вбачається, що замовником транспортних послуг являвся позивач, а не постачальник, як це передбачено договором.

Крім того слід зауважити, що відповідно до наданої товарно-транспортної накладної навантаження товару здійснювалось у Львівській області, с. Луки Самбірського району, а доставка здійснювалась автомобілем ДАФ, що являється грузовим автомобілем для перевезення вантажів великих об'ємів та маси, а відтак доводи щодо можливості здійснення поставки товару ручною поклажею, є безпідставними та необґрунтованими.

Окрім цього, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» укладено договір купівлі-продажу № 20/1 від 20.01.2012, відповідно до умов якого ТОВ «ТД ІТ Рішень» зобов'язувалось передати позивачу обладнання для передачі голосу та зображення, ідентифікації даних, в асортименті, кількості та за цінами у відповідності до рахунків-фактури, товарних накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Умовами договору на ТОВ «ТД ІТ Рішень» покладався обов'язок із передачі у власність та поставки товару на склад позивача, або вказане замовником місце (п. 2 ст. 3 Договору).

Пунктом 3 ст. 3 Договору визначено, що прийом-передача продукції здійснюється за кількістю: на підставі товаросупроводжувальних документів (або акту прийому-передачі), за якістю - згідно сертифікату та паспорту обладнання.

Відповідно до змісту акту перевірки, контролюючим органом зроблено висновки щодо відсутності настання реальних наслідків за вказаним правочином в силу відсутності у ТОВ «ТД ІТ Рішень» необхідних матеріальних та технічних засобів на виконання зобов'язань перед позивачем за укладеним договором.

В підтвердження таких доводів, контролюючий орган посилається на результати перевірки, проведеної ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області, результати якої оформлено актом перевірки від 20.09.2013 № 187/22-40/3808179, та безпосередньо встановлено відсутність у вказаного товариства можливості здійснювати фінансово-господарську діяльність.

Також підставою для висновків контролюючого органу щодо відсутності настання реальних наслідків за таким правочином слугувала відсутність належних доказів походження такого товару саме від ТОВ «ТД ІТ Рішень».

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином, позивачем надано копію такого договору, копії видаткових накладних: № 4 від 23.01.2012, № 11 від 11.06.2012, № 710 від 22.06.2012, № 712 від 22.06.2012, № 1117 від 04.09.2012, № 1118 від 01.09.2012, № 1122 від 05.09.2012, № 1465 від 25.10.2012, № 1703 від 27.11.2012, податкових накладних: № 6 від 23.01.2012, № 22 від 03.04.2012, № 82 від 18.06.2012, № 122 від 22.06.2012, № 7 від 04.09.2012, № 8 від 04.09.2012, № 67 від 14.06.2012, № 188 від 25.10.2012, № 181 від 27.11.2012, а також - виписок з особового банківського рахунку позивача з відомостями щодо перерахування позивачем на користь ТОВ «ТД ІТ Рішень» коштів.

Надана позивачем документація належним чином оформлена та підписана сторонами правочину, однак не може підтвердити реальність такого правочину, виходячи із наступного.

Відповідно до змісту договору, укладеного позивачем з ТОВ «ТД ІТ Рішень», останнім передбачено здійснення на користь позивача поставки обладнання для передачі голосу та зображення, ідентифікації даних, в асортименті, кількості та за цінами у відповідності до рахунків-фактур, товарних накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Слід зазначити, що вказаним вище договором не визначено основних характеристик такого обладнання, його асортимент та кількість; додаткові угоди до договору сторонами не укладались; також позивачем не надано рахунків-фактур, що є невід'ємною частиною цього договору; також не має підстав стверджувати, що такі показники визначались сторонами у видаткових накладних, оскільки у деяких випадках складання податкової накладної передувало складанню видаткової накладної.

Також, умовами договору передбачено, що прийом-передача продукції здійснюється за якістю - згідно сертифікату та паспорту обладнання, а контрагент позивача, також зобов'язувався, разом із товаром передати рахунок, видаткову накладну, інструкцію з експлуатації та/або керівництво із використання (в разі комплектації), податкову накладну, товарно-транспортну накладну, та ін.

Доказів надання ТОВ «ТД ІТ Рішень» сертифікату та паспорту обладнання, інструкції з експлуатації та/або керівництва із використання (в разі комплектації), та товарно-транспортної накладної позивачем надано не було.

Крім того, умовами договору передбачено здійснення поставки товару на склад позивача, або інше вказане ним в замовленні місце, за рахунок продавця та його засобами.

Разом з тим, позивачем не надано доказів погодження із постачальником місця поставки, а також виконання таких своїх зобов'язань у цій частині.

Позивачем до матеріалів справи також додано копії численних договорів, укладених між ним та його контрагентами-покупцями, податкових та видаткових накладних, довіреностей на отримання товару та специфікацій, що на його переконання свідчить про реальність правочинів укладених ним з ТОВ «Галсервіс ІТ» та ТОВ «ТД ІТ Рішень», однак зазначена первинна документація виключно відображає взаємовідносини між визначеними суб'єктами господарювання та жодним чином не свідчать про отримання такого товару саме від ТОВ «Галсервіс ІТ» та ТОВ «ТД ІТ Рішень».

Враховуючи наведені фактичні обставини справи, суд погоджується з доводами контролюючого органу, що аналіз податкової інформації щодо контрагентів позивача про зміст їх господарської діяльності, проведених операцій, кількості осіб, що працюють на них свідчить про неможливість виконання зобов'язань за договорами, укладеними з позивачем.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, якими визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування; записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 ст. 2 вказаного вище Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 ст. 2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями).

Враховуючи вищевикладене, позивачем не підтверджено фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по договірним взаємовідносинам з вказаними вище контрагентами.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом - покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В ході розгляду справи судом встановлено, що операції між позивачем та ТОВ «Галсервіс ІТ» та ТОВ «ТД ІТ Рішень» не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. Контрагентами перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, на підставі вищевикладеного відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень в частині донарахування зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток сформованих за результатами взаємовідносин з ТОВ «Галсервіс ІТ» та ТОВ «ТД ІТ Рішень».

Відповідно до змісту акту перевірки, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень також слугувало встановлення контролюючим органом, формування позивачем показників податкових зобов'язань із податку на прибуток та податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з ТОВ «Промоушн аутсорсинг», що призвело до завищення позивачем валових витрат на суму 6 384 297,00 грн. та безпідставного формування податкового кредиту на суму 1 042 853,00 грн.

В обґрунтування безпідставності формування податкових показників з урахуванням взаємовідносин з ТОВ «Промоушн Аутсорсинг» відповідач посилається на відсутність у позивача належної та достатньої первинної документації, що є обов'язковим для формування як витрат так і податкового кредиту.

Досліджуючи надані сторонами докази, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Промоушн Аутсорсинг» укладено договір № А/2011-04/WN від 01.04.2011, відповідно до умов якого ТОВ «Промоушн Аутсорсинг» зобов'язувалось надати позивачу інформаційні, експертні, консультаційні послуги шляхом залучення для надання послуг експертів-консультантів та фахівців відповідно вимог Замовника (позивача) за рахунок власного або залученого персоналу.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 вказаного вище Договору, сторони погодили, що умови останнього передбачають безпосередній процес надання послуг відповідними спеціалістами Виконавця (ТОВ «Промоушн Аутсорсинг»), перелік яких, наданих протягом відповідного періоду, визначається актами приймання-передачі наданих послуг.

Пунктом 4.1 ст. 4 даного Договору встановлено, що вартість послуг Виконавця розраховуються відповідно до загальної кількості годин витрачених спеціалістами Виконавця на надання послуг Замовнику та вартості послуг виконавця за утримання кожного спеціаліста, що залучався для надання послуг Замовнику із розрахунку наведеному у таблиці 1 додатку № 2 до даного договору.

Вартість послуг оплачується Замовником щомісячно, на підставі отриманих актів приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій додатків № 1 та № 2 до Договору № А/2011-04/WN від 01.04.2011, а також - додаткової угоди від 01.07.2011 до додатку № 1 до Договору № А/2011-04/WN від 01.04.2011 сторонами погоджено вартість послуг спеціалістів виконавця за 1 годину, а також вартість послуг виконавця з урахуванням одного спеціаліста.

Додатковою угодою № А/2012-04/WN від 01.04.2012 до договору, термін дії договору продовжено до 31.03.2013.

Додатковою угодою № А/2013-04/WN від 01.04.2013 до договору, термін дії договору продовжено до 31.03.2014.

Як встановлено судом, контролюючим органом зроблено висновки, щодо відсутності в даному договорі обов'язкових умов, а також деталізації послуг, а тому збільшено розмір зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів.

Суд не погоджується з вказаними вище доводами контролюючого органу, виходячи з наступного.

Відповідно до наданих позивачем доказів вбачається, що за результатами виконання договору укладеного з ТОВ «Промоушн Аутсорсинг», останнім виписано ряд актів приймання-передачі послуг, а саме: № А/2011-04/WN/2012-04-2012 від 26.04.2012 на загальну суму 150 681,91 грн. в тому числі ПДВ на суму 25 113,65 грн.; № А/2011-04/WN/2012-05-2012 від 31.05.2012 на загальну суму 139 204,19 грн. в тому числі ПДВ на суму 23 200,70 грн.; № А/2011-04/WN/2012-06-2012 від 27.06.2012 на загальну суму 158 762,38 грн. в тому числі ПДВ на суму 26 460,40 грн.; № А/2011-04/WN/2012-07-2012 від 31.07.2012 на загальну суму 127 849,19 грн. в тому числі ПДВ на суму 21 308,20 грн.; № А/2011-04/WN/2012-08-2012 від 31.08.2012 на загальну суму 137 849,42 грн. в тому числі ПДВ на суму 22 974,90 грн.; № А/2011-04/WN/2012-09-2012 від 28.09.2012 на загальну суму 129 341,86 грн. в тому числі ПДВ на суму 25 386,13 грн.; № А/2011-04/WN/2012-10-01 від 31.10.2012 на загальну суму 307 256,978 грн. в тому числі ПДВ на суму 51 209,50 грн.; № А/2011-04/WN/2012-09-11-01 від 30.11.2012 на загальну суму 311 580,30 грн. в тому числі ПДВ на суму 51 930,05 грн.; № А/2011-04/WN/2012-12-01 від 29.12.2012 на загальну суму 259 611,68 грн. в тому числі ПДВ на суму 43 268,61 грн.; № А/2011-04/WN/2013-01-01 від 31.01.2013 на загальну суму 393 422,801 грн. в тому числі ПДВ на суму 65 570,47 грн.; № А/2011-04/WN/2013-02-01 від 28.02.2013 на загальну суму 312 802,69 грн. в тому числі ПДВ на суму 52 133,78 грн.; № А/2011-04/WN/2013-03-01 від 31.03.2013 на загальну суму 345 046,48 грн. в тому числі ПДВ на суму 57 505,75 грн.; № А/2011-04/WN/2013-04-01 від 30.04.2013 на загальну суму 445 470,72 грн. в тому числі ПДВ на суму 74 245,12 грн.; № А/2011-04/WN/2013-05-01 від 31.05.2013 на загальну суму 558 147,91 грн. в тому числі ПДВ на суму 93 024,65 грн.; № А/2011-04/WN/2013-06-01 від 30.06.2013 на загальну суму 605 757,41 грн. в тому числі ПДВ на суму 100 959,56 грн.; № А/2011-04/WN/2013-07-01 від 29.07.2013 на загальну суму 664 561,63 грн. в тому числі ПДВ на суму 110 760,27 грн.; № А/2011-04/WN/2013-08-01 від 31.08.2013 на загальну суму 550 351,64 грн. в тому числі ПДВ на суму 91 725,27 грн.; № А/2011-04/WN/2013-09-01 від 30.09.2013 на загальну суму 479 747,11 грн. в тому числі ПДВ на суму 79 957,85 грн.; № А/2011-04/WN/2013-10-01 від 31.10.2013 на загальну суму 640 882,31 грн. в тому числі ПДВ на суму 106 813,72 грн.; № А/2011-04/WN/2013-11-01 від 30.11.2013 на загальну суму 490 952,67 грн. в тому числі ПДВ на суму 81 825,44 грн.; № А/2011-04/WN/2013-12-01 від 19.12.2013 на загальну суму 451 874,53 грн. в тому числі ПДВ на суму 75 312,42 грн.

Вказані акти приймання-передачі послуг містять відомості щодо виду послуг, кількості фахівців, вартості послуг за 1 год. та загальної вартості таких послуг.

Крім того, позивачем надано копії звітів про результати надання послуг, до кожного із зазначених. Такі звіти містять ідентифікуючі відомості про спеціалістів, що надали послуги, а саме: прізвище, ім'я по батькові, реєстраційні (податкові) номери фізичних осіб, реквізити трудових/господарських договорів, посади/вид послуг, кількість відпрацьованих годин, а також вартість послуг за 1 год.

Як вбачається із наданих позивачем доказів, а також змісту позову необхідність залучення спеціалістів обумовлена кадровою політикою товариства, що передбачає лише керівні посади, відповідальні за відповідні функції та контроль (т. 2 а.с. 172-176).

Такі доводи позивача підтверджуються наданими копіями штатних розписів товариства за 2011, 2012, 2013 та 2014 роки, що передбачають 12-16 працівників, з яких близько 11-14 відносяться до керівників.

Також, з метою доведення реальності настання наслідків за вказаним правочином, позивачем до матеріалів справи додано копії податкових накладних, докази їх реєстрації у ЄДРПН, виписок по особовому банківському рахунку, а також докази укладення трудових договорів та копії наказав про прийняття на роботу до ТОВ «Промоушн Аутсорсинг» спеціалістів, що надавали послуги позивачу.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи, суд приходить до переконання про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо завищення валових витрат та завищення податкового кредиту за результатами господарських взаємовідносин з вказаним вище контрагентом.

Крім того, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували висновки контролюючого органу щодо безпідставного віднесення позивачем до податкового кредиту суми сплаченого ПДВ при імпорті товару, отриманого від нерезидента «БІЗЕРБА ГмбХ енд Ко. КГ» безоплатно.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, між позивачем та «БІЗЕРБА ГмбХ енд Ко. КГ» (Федеративна Республіка Німеччина) укладено Договір про розповсюдження та реалізацію на території України та Казахстану ваг для роздрібної торгівлі, промислових ваг, обладнання для наклеювання цін та машин виробництва фірми «BIZERBA» (п. 1 § 1 Договору).

Умовами даного договору, в тому числі передбачено, що продукція придбавається позивачем з існуючим прейскурантом цін, що є чинними без урахування знижок, при цьому «BIZERBA» вправі коригувати прейскуранти цін, знижки, а також спеціальні ціни з урахуванням цін ринкової кон'юнктури.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, та не заперечується сторонами, позивачем у перевіряємий період поставлено на територію України від зазначеного контрагента-нерезидента товар на загальну суму 898 002,00 грн., при цьому податок на додану вартість при імпорті товару сплачено до митних органів у повному обсязі, та відповідно включену таку суму ПДВ до податкового кредиту відповідного періоду.

Разом з тим, проведеною перевіркою встановлено надання нерезидентом «BIZERBA» знижки на товар протягом 2013 року, що підтверджується копіями інвойсів: № 3001182923 від 29.05.2013 на суму 64 393,2 євро, що еквівалентно 674 840,74 грн.; № 3001183032 від 29.05.2013 на суму 7 884,25 грн., що еквівалентно 83 100,00 грн.; № 3001202968 від 19.07.2013 на суму 3 772,3 євро, що еквівалентно 39 797,77 грн.; № 3001196397твід 04.07.2013 на суму 559,91 євро, що еквівалентно 5 935,05 грн.; № 3001195734 від 03.07.2013 на суму 5 053,91 євро, що еквівалентно 53 470,36 грн.; № 3001199446 від 12.07.2013 на суму 2 536,7 євро, що еквівалентно 26 812,90 грн.

Отримання такої знижки, на переконання контролюючого органу свідчить про безоплатне отримання позивачем товару від нерезидента «BIZERBA» у вересні 2013 року.

Суд не погоджується з такими доводами контролюючого органу, оскільки нормами митного та податкового законодавства строки сплати зобов'язання з податку на додану вартість при імпорті товару безпосередньо пов'язані із датою поставки такого товару на митну територію України та безпосередньо пов'язані з митною вартістю такого товару.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та не заперечується відповідачем, суму податку на додану вартість, позивачем сплачено у повному обсязі при розмитненні товару, тоді як знижу на таку продукцію отримано пізніше.

Відповідно до п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до р. III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПК України) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи те, що сума ПДВ, яка сплачується при імпорті товарів, визначається виходячи із їх митної вартості, платник податку має право віднести до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у зв'язку з імпортом товарів за умови подальшого використання цих товарів у межах господарської діяльності.

З аналізу наведених норм вбачається, що у разі зменшення нерезидентом ціни на імпортований товар податковий кредит коригуванню не підлягає, а висновки контролюючого органу щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 179 600,00 грн. є безпідставними.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині донарахування зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 222 453,00 грн.

Відтак, збільшення позивачу зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 222 453,00 грн. здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення від 03.04.2015 № 0002432201 підлягає визнанню протиправним та скасуванню і в частині нарахування штрафних фінансових санкцій у розмірі 305 613,25 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, то слід зауважити, що при формуванні розміру зобов'язання яке підлягає сплаті, контролюючим органом взято до уваги лише взаємовідносини, що мали місце в 2013 році, отже в даному випадку суму зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 03.04.2015 № 0002442201 сформовано виключно за результатами взаємовідносин з ТОВ «Галсервіс ІТ».

За таки обставин вказане податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст. 11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В частині 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Позивача.

Відповідно до ч. 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням ч. 3 статті 94 КАС України, суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 243,60 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись положеннями ст. ст. 2, 17, 71, 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкор Ніксдорф» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 03 квітня 2015 року № 0002432201 в частині донарахування зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 222 453,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмір 305 613,25 грн., в решті податкове повідомлення-рішення від 03 квітня 2015 року № 0002432201 залишити без змін.

3. В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкор Ніксдорф» відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкор Ніксдорф» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко