Постанова № 58326805, 15.06.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Куденков К.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року справа №805/4974/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Васильєвої І.А.

Судді: Жаботинська С.В.

ОСОБА_2

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у справі № 805/4974/15-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 07 жовтня 2015 року № Ю-1 на суму 956 468,83 грн., -

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2015 року Публічне акціонерне товариство «Азовський машинобудівний завод» (далі позивач, товариство, ПАТ «АМЗ») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі відповідач, Мангуська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 07 жовтня 2015 року № Ю-1 частково на суму 100 000,00 грн. (арк. справи 3-10).

При цьому в обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що має на увазі скасування повністю вимоги від 07 жовтня 2015 року № Ю-1 на суму 921 817,61 грн. Проте, у звязку зі скрутним фінансовим становищем просив суд скасувати вимогу частково на 100 000, 00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено (арк. справи 180-183).

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції позивач (далі апелянт, ПАТ «АМЗ») подав апеляційну скаргу, в якій посилався на те, що судом першої інстанції під час винесення рішення не прийнято до уваги, що по-перше: позивач в обґрунтування позову просив суд скасувати вимогу повністю, а по-друге: у звязку з тим, що до складу спірної вимоги входять недоїмка, штрафні санкції та пеня, при цьому включений період, що підлягає сплаті: із травня 2014 року по серпень 2015 року, а отже остання підлягає скасуванню, оскільки ЗУ № 1669 встановлено, що платники єдиного внеску, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходилися на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період мають усі законні права для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань щодо сплати єдиного внеску (штрафів та пені) з 14 квітня 2014 року, за наявності поданої ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку у довільній формі заяви про звільнення від сплати платежів (не пізніше тридцяти календарних днів після закінчення АТО). А позивачем в свою чергу до контролюючого органу подавалась заява про звільнення від сплати єдиного внеску, а також отримано відповідь від ТПП на звернення про засвідчення форс-мажорних обставин, якою ТПП відмовила позивачеві з посиланням на те, що Законом № 1669 чітко визначений критерій та встановлено звільнення з 14 квітня 2014 року від сплати єдиного внеску, за умови подання відповідної заяви до контролюючого органу, а отже не потрібно додатково засвідчувати факт форс-мажорних обставин. До того ж апелянт вказав, що при зверненні до суду із вимогами про часткове скасування вимоги на 100 000 грн. мав на увазі скасування повністю вимоги від 07 жовтня 2015 року № Ю-1 на суму 956 468,83 грн., оскільки скрутне матеріальне становище не дає змогу товариству сплатити суму судового збору, встановлену за подачу позову про скасування вимоги на суму 956 468,83 грн. (арк. справи 186-191).

Сторони просили розглядати справу за їх відсутності, про що надіслали відповідні клопотання.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також надіслані відповідачем заперечення разом із доданими розрахунками, встановила наступне.

Приватне акціонерне товариство «Азовський машинобудівельний завод» (ідентифікаційний код 32954671, адреса: 87400, АДРЕСА_1), є юридичною особою, зареєстрованою Першотравневою районною державною адміністрацією Донецької області 24 грудня 2004 року за № 1 247 102 0000 000046, що підтверджується випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААВ № 012267 (арк. справи 12), товариство узяте та перебуває на обліку в Мангуській ОДПІ за № 146, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків від 02 липня 2012 року № 3066/10/18-013-9 (арк. справи 13).

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, 07 жовтня 2015 року відповідачем згідно зі статтею 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» та на підставі картки особового рахунку платника, акта перевірки рішень № НОМЕР_1 від 14 січня 2015 року сформована та направлена на адресу позивача вимога № Ю-1 від 07 жовтня 2015 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальну суму 956 468,83 грн., яка включає: суму недоїмки у розмірі 921 817,61 грн., а також суму штрафних санкцій у розмірі 8 518,73 грн., та пені у розмірі 26 132,49 грн., які застосовані до позивача за рішенням Мангуської ОДПІ від 14 січня 2015 року № НОМЕР_1 за період з 21 грудня 2013 року по 19 грудня 2014 року у звязку з несвоєчасною сплатою товариством суми єдиного внеску за листопад 2013 року.

Разом із цим, з пояснень, розрахунків та заперечень відповідача, вбачається, що недоїмка, визначена у спірній вимозі у сумі 921 817,61 грн. включає в себе несплачені товариством суми єдиного внеску за період з травня 2014 року по серпень 2015 року (арк. справи 46, 190-192), до складу якої входять:

-за травень 2014 року у розмірі 57 800, 06 грн. (з урахуванням сплати складає 23 719,07 грн.);

-за червень 2014 року у розмірі 54 418,24 грн.;

-за липень 2014 року у розмірі 56 503,99 грн.;

-за серпень 2014 року у розмірі 53 098, 86 грн.;

-за вересень 2014 року у розмірі 51 890,63 грн.;

-за жовтень 2014 року у розмірі 51 449,44 грн.;

-за листопад 2014 року у розмірі 51 330,42 грн.;

-за грудень 2014 року у розмірі 48 176,41 грн.;

-за січень 2015 року у розмірі 68 267,18 грн.;

-за лютий 2015 року у розмірі 65 718,64 грн.;

-за березень 2015 року у розмірі 72 703,76 грн.;

-за квітень 2015 року у розмірі 70 730, 31 грн.;

-за травень 2015 року у розмірі 66 338,03 грн.;

-за червень 2015 року у розмірі 65 570,65 грн.;

-за липень 2015 року у розмірі 62 263,69 грн.;

-за серпень 2015 року у розмірі 59 638,34 грн.

При цьому із надісланого Мангуською ОДПІ розрахунку пені та штрафних санкцій, до рішення від 14 січня 2015 року № НОМЕР_1, вбачається, що до позивача застосовані останні за несплату єдиного внеску за листопад 2013 року, проте, згідно з розрахунком до вказаного рішення такі штрафи та пеня нараховані до позивача саме у період з 09 вересня 2014 року по 19 грудня 2014 року (включно).

Як вказувалось судом вище, товариство не погодившись із винесеною контролюючим органом вимогою звернулось до суду першої інстанції із адміністративним позовом про її часткове скасування на суму 100 000 грн., проте судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що недоїмка у спірній вимозі була сформована внаслідок подання самим позивачем відповідної звітності з єдиного внеску, а законодавство не передбачає, автоматичне списання недоїмки, яка виникла на підставі звітності платника єдиного внеску, лише за фактом подання заяви в порядку п.9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», та зауважено, що у разі нарахування платником суми єдиного внеску до сплати, його право на звільнення від обовязку сплатити нараховану самим платником суми єдиного внеску, яка є недоїмкою, може бути реалізоване шляхом списання такої недоїмки у встановленому законодавством порядку на підставі пункту 101.4 статті 101 ПК України. З урахуванням чого, суд дійшов до висновку, що відповідач правомірно сформував спірну вимогу про сплату боргу.

Таким чином спірним питанням в даній справі є звільнення суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції від сплати недоїмки, штрафів та пені з єдиного внеску за вимогою відповідача від 07 жовтня 2015 року № Ю-1 в рамках розповсюдження на нього Закону № 1669, та як наслідок, правомірність складення відповідачем спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 07 жовтня 2015 року № Ю-1, що включає недоїмку, штрафні санкції та пеню на загальну суму 956 468,83 грн.

З приводу викладеного суд зазначає.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI) та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI).

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 10 та пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, а за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

До того ж, наведеним Законом внесено зміни до Закону № 2464-VI та доповнено його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3, який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону №2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VIІ, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

При цьому підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з яким до зазначених населених пунктів належало смт. Мангуш Першотравневого району Донецької області, яке відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців є основним місцем реєстрації ПАТ «Азовський машинобудівний завод».

Не можна залишити поза увагою і той факт, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», від 05 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053»), смт. Мангуш також віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Отже з наведеного вбачається, що платники єдиного внеску, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходилися на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період мають усі законні права для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань щодо сплати єдиного внеску (штрафів та пені) з 14 квітня 2014 року, за наявності поданої ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку у довільній формі заяви про звільнення від сплати платежів (не пізніше тридцяти календарних днів після закінчення АТО).

При цьому податковим органом неодноразово зауважувалось на тому, що єдиною підставою для звільнення позивача від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх зобовязань у відповідності до статті 10 ЗУ № 1669-VII є Сертифікат Торгово-промислової палати України, який позивачем до Мангуської ОДПІ не надався, також і заява про визнання сум недоїмки безнадійним боргом та документи, що підтверджували б такий факт також до контролюючого органу не надавались.

Впротеріч викладеного судом встановлено, та документально підтверджено протилежне, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався 28 листопада 2014 року (вих. № 436-61 від 27 листопада 2014 року) до відповідача із заявою про звільнення його від виконання своїх обовязків, визначених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VII на підставі вищенаведеного пункту 9-3 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного закону (том 2 арк. справи 195), та отримав відповідь від 8 грудня 2014 року в якій зазначено, що у звязку із зупиненням Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року дії Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», положення п. 9-3 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VIII не можуть бути застосовані до визначення у встановленому законодавством порядку остаточного переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Також, 30 квітня 2015 року звертався до Мангуської ОДПІ із заявою про визнання безнадійним та списання боргу (арк. справи 25), але Мангуською ОДПІ 13 травня 2015 року позивачеві надана відповідь про відсутність підстав для звільнення ПрАТ «АМЗ» від виконання своїх обовязків, оскільки розпорядженням зупинено перелік населених пунктів, на території яких проходить АТО, а також з огляду на те, що звільнення від неналежного виконання своїх обовязків повинно бути підтверджено Сертифікатом ТПП (арк. справи 26).

Крім того, 09 липня 2015 року до Торгово-промислової палати з відповідною заявою про засвідчення ПАТ «АМЗ» форс-мажорних обставин, але листом від 15 липня 2015 року № 1011/12.12-03 отримав відповідь від ТПП, що законом не передбачено в даному випадку підтверджувати настання обставин непереборної сили та надання відповідного сертифікату, оскільки Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» частиною 2 статті 6 звільнив платників єдиного внеску від виконання обовязків щодо такої сплати з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО за умови подання таким платником заяви до контролюючого органу про звільнення від сплати єдиного внеску (арк. справи 27-28).

З огляду на наведене суд вважає, що позивач виконав усі залежні від нього дії, а також вимоги ЗУ № 1669, який з 14 квітня 2014 року на період проведення АТО є спеціальним законом, що звільняє платників податків, які здійснюють свою діяльність на території проведення АТО, за наявності в Переліку населених пунктів, де проводиться АТО - від сплати єдиного внеску за умови подання ним до контролюючого органу заяви про звільнення від сплати єдиного внеску, а також відповідальності за несплату єдиного внеску - за наявності сертифікату ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин.

Як вказувалось судом вище, вимога Мангуської ОДПІ № Ю-1 від 07 жовтня 2015 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальну суму 956 468,83 грн. включає в себе несплачену суму недоїмки у розмірі 921 817,61 грн. за період з травня 2014 року по серпень 2015 року, а також суму штрафних санкцій у розмірі 8 518,73 грн., та пені у розмірі 26 132,49 грн., які застосовані до позивача у період з 09 вересня 2014 року по 19 грудня 2014 року (включно) за рішенням Мангуської ОДПІ від 14 січня 2015 року № НОМЕР_1, у звязку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску за листопад 2013 року.

До того ж колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що період, за який відповідачем несплачена сума недоїмки з єдиного внеску. А саме: період з травня 2014 року по серпень 2015 року, був включений Мангуською ОДПІ до вимоги про сплату єдиного внеску від 04 лютого 2015 року № Ю-1, яка охоплювала період з січня 2014 року по січень 2015 року та була предметом оскарження у справі № 805/1072/15-а (постановою ДОАС від 23 липня 2015 року повністю скасована вищенаведена вимога, проте таке рішення суду першої інстанції скасовано постановою ДААС від 27 січня 2016 року, та прийняте нове рішення про скасування вимоги в частині сплати позивачем боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, сума за якою утворилась після 14 квітня 2014 року, тобто в період початку проведення АТО).

Також постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року по справі № 805/3602/15-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2016 року скасовано вимогу Мангуської ОДПІ № Ю-1 від 05 серпня 2015 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 875 853,50 грн., до складу якої входить сума недоїмки у розмірі 839 353,89 грн., яка нарахована за період з квітня 2014 року по червень 2015 року.

Постанова по справі № 805/1072/15-а та ухвала по справі № 805/3602/15-а у відповідності до статті 254 КАС України набрали законної сили, а тому наведені вимоги Мангуської ОДПІ від 05 серпня 2015 року № Ю-1 та від 04 лютого 2015 року № Ю-1 є скасованими за період нарахування недоїмки з єдиного внеску з 14 квітня 2014 року по червень 2015 року, а отже охоплює період, що є спірним по нарахуванню недоїмки з єдиного внеску у справі № 805/4974/15-а, а отже у даній справі спірним залишився період серпень 2015 року, який також входить до періоду, за який товариство звільняється від сплати єдиного внеску з урахуванням встановлених судом обставин в рамках розповсюдження на товариство Закону № 1669.

До того ж, щодо рішення Мангуської ОДПІ від 14 січня 2015 року № НОМЕР_1 суд зазначає, що воно також було предметом оскарження у судовому порядку, а саме: у справі Донецького окружного адміністративного суду № 805/918/15-а в частині суми пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску у розмірі 26 132,49 грн., та скасовано судом першої інстанції в частині нарахування пені на суму 0,05 грн., отже загальна сума пені за оскарженим рішенням складає 26 047,31 грн. Вказана постанова суду першої інстанції набрала законної сили 26 червня 2015 року, сторонами в судовому порядку не оскаржена, а отже рішення є чинним.

Але суд, з урахуванням встановлених обставин, а саме, того, що хоча наведене рішення Мангуської ОДПІ від 14 січня 2015 року № НОМЕР_1 і включає в себе нарахування штрафів та пені за несвоєчасну сплату ПАТ «АМЗ» суми єдиного внеску за листопад 2013 року, проте, згідно з розрахунком до вказаного рішення нараховані до позивача саме у період з 09 вересня 2014 року по 19 грудня 2014 року (включно), а отже у розумінні Закону № 1669 не повинні нараховуватись товариству після 14 квітня 2014 року.

До того ж суд зазначає, що при зверненні до суду із вимогами про часткове скасування вимоги на 100 000 грн. позивач мав на увазі скасування повністю вимоги від 07 жовтня 2015 року № Ю-1 на суму 956 468,83 грн., а скрутне матеріальне становище не давало змогу товариству сплатити суму судового збору, встановлену за подачу позову про повне скасування вимоги на суму 956 468,83 грн., а отже суд вважає, що єдиною належної підставою для захисту порушеного права позивача, з урахуванням встановлених судом обставин є повне скасування такої вимоги, що є підставою для виходу за межі позовних вимог у відповідності до частини 2 статті 11 КАС України.

Таким чином колегія суддів не погоджується з винесеною Мангуською ОДПІ вимогою про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 07 жовтня 2015 року № Ю-1, оскільки сума недоїмки з єдиного внеску по даній вимозі, а також штрафи та пеня нараховані товариству після 14 квітня 2014 року, які у розумінні Закону № 1669 з урахуванням надання підтверджуючих документальних доказів звернення до контролюючого органу з відповідною заявою, а також докази звернення до ТПП є належною підставою для звільнення останнього з 14 квітня 2014 року від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань щодо сплати єдиного внеску.

З урахуванням того, що суд першої інстанції неповно зясував наведені обставини, що мають значення для справи, останнє відповідно до вимог статті 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового. Всі здійснені документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу відповідно до вимог статті 94 КАС України (арк. справи 37, 205).

Керуючись статтями 195, 197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у справі № 805/4974/15-а, - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у справі № 805/4974/15-а, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 07 жовтня 2015 року № Ю-1 на суму 956 468,83 грн., - задовольнити.

Скасувати вимогу Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 07 жовтня 2015 року № Ю-1 на суму 956 468,83 грн.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 2 868,00 грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят вісім грн. 00 коп.) стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» (32954671, адреса: 87400, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (вул. Леніна, 75, смт. Мангуш, Донецька область, 87400).

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Постанова прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: Васильєва І.А.

Судді: Жаботинська С.В.

ОСОБА_2