Ухвала суду № 58326788, 15.06.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Алябєв І.Г.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року справа №805/196/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г., cекретар судового засідання Борисов А.А., за участю представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дзержинського комунального підприємства «Дзержинськжитлосервіс» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у справі № 805/196/16-а за позовом Дзержинського комунального підприємства «Дзержинськжитлосервіс» до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі ВП «Держенергонагляд» у Донбаському регіоні про визнання нечинною постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинною постанову відповідача від 20.12.2013 року № 02/10-02-217.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між позивачем та Приватним підприємством «ІРД» Дзержинська філія «Техноком» укладено договір на утримання житлових будинків та прибудинкової території, згідно якого Приватне підприємство визначено «Виконавцем» житлово-комунальних послуг. Таким чином, позивач не повинен виконувати припис, винесений Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі ВП «Держенергонагляд» у Донбаському регіоні від 05 липня 2013 року № 02/18-03-190/29 щодо усунення виявлених перевіркою порушень.

За таких обставин, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що укладення відповідного договору на управління майном не звільняє балансоутримувача від виконання своїх обовязків, щодо забезпечення належної експлуатації майна.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, з підстав, зазначених у позові, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Дослідивши письмові матеріали справи, доводи апеляційної скарги та пояснення представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Позивача 28 жовтня 2003 року зареєстровано Виконавчим органом Дзержинської міської ради як юридичну особу.

26 березня 2012 року між Дзержинською міською радою (власник житлового фонду м. Дзержинська) та Приватним підприємством «ІРД» Дзержинська філія «Техноком» укладено договір на утримання житлових будинків та прибудинкової території, які знаходяться на балансі Балансоутримувача та проведення розрахунків з споживачами послуг. Згідно даного договору виконавцем житлово комунальних послуг є Приватне підприємство «ІРД» ( а.с. 12-14).

Згідно листа № 01-15/2/1728 від 12.09.2013 року станом на 01.02.2013 року та до серпня 2013 року житловий фонд знаходився на балансі Дзержинського комунального підприємства «Дзержинськжитлосервіс» ( а.с. 56).

05 липня 2013 року державним інспектором з енергетичного нагляду інспекції Держенергонагляду у Донецькій області позивачу надано припис № 02/18-03-190/29, яким зобовязано виконати заходи з усунення порушень діючого законодавства з електроенергетики, термін виконання до 04.10.2013 року.

Зазначений припис 10.07.2013 року отримано позивачем поштою, що підтверджується позначкою про надсилання Припису субєкта господарювання поштою ( а.с. 45-47).

Актом перевірки (протокол) № 02/18-03-364/60 від 20.12.2013 року встановлено невиконання в повному обсязі зазначеного припису ( а.с. 49-50), у звязку з чим відповідачем постановою № 02/10-02-217 від 20.12.2013 року накладено на позивача штраф у сумі 5100, 00 грн. ( а.с. 20-21).

Постанову № 02/10-02-217 від 20.12.2013 року позивачем отримано поштою 31.12.2013 року.

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Закон України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 року ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії.

Згідно статті 5 цього Закону державна політика в електроенергетиці базується на принципах, зокрема, створення умов безпечної експлуатації об'єктів електроенергетики.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 серпня 1996 року № 929 «Про посилення контролю за режимами споживання електричної і теплової енергії» затверджено Положення «Про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної теплової енергії» (далі Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення, державний енергетичний нагляд за технічним станом та організацією експлуатації електричних, теплових, тепловикористовувальних установок і мереж, режимами споживання електричної та теплової енергії суб'єктів електроенергетики, суб'єктів відносин у сфері теплопостачання і споживачів електричної енергії здійснює Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії (Держенергонагляд).

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначені Законом України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року за № 2633-IV.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 31 наведеного Закону уповноважені органи застосовують до суб'єктів господарювання штрафні санкції, зокрема, за невиконання (ухилення від виконання) або несвоєчасне виконання рішень чи приписів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері енергозбереження, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання, або національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, - у розмірі до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суми штрафів, що накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі теплопостачання, та органами державного регулювання, перераховуються до Державного бюджету України.

Згідно пункту 11 частини 1 статті 31 Закону штрафні санкції, передбачені частиною 1 цієї статті, застосовуються в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Такий порядок визначено Положенням «Про порядок накладення на суб'єктів господарювання штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання», затвердженого постановою КМУ від 21 липня 1999 року за № 1312.

Це Положення визначає порядок накладення НКРЕ, державними інспекторами з експлуатації електричних станцій і мереж, державними інспекторами з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії на суб'єктів господарювання незалежно від форм власності штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання.

Штрафи за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання накладаються на суб'єктів господарювання за, зокрема, ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень, приписів, розпоряджень, інших розпорядчих документів НКРЕ, Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж, Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії та порушення умов ліцензій.

Згідно із пунктом 3 Положення, накладати на суб'єктів господарювання штрафи мають право, зокрема, Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ); державні інспектори з експлуатації електричних станцій і мереж; державні інспектори з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії.

Пунктом 7 Положення передбачено, що рішення про накладення штрафу приймається на підставі акта перевірки суб'єкта господарювання (додаток 1), складеного посадовими особами НКРЕ, та акта перевірки (протоколу) суб'єкта господарювання, складеного посадовими особами Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж або Держенергонагляду.

Рішення про накладення штрафу оформляється постановою НКРЕ, Державної інспекції з експлуатації електричних станцій та мереж і постановою (розпорядженням) Держенергонагляду (п. 8 Положення).

У відповідності до пункту 10 Положення, суб'єкт господарювання сплачує штраф за порушення законодавства в галузі електроенергетики протягом 30 днів з дня прийняття постанови (розпорядження) про його накладення, а за порушення законодавства у сфері теплопостачання - у 15-денний строк з дня прийняття постанови (розпорядження) про його накладення.

Посилання апелянта на укладений договір від 26.03.2012 року та зазначення про передачу Приватному підприємству «ІРД» усіх функцій по утриманню майна, колегія суддів не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово комунальні послуги» (далі Закон № 1875) балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником ( ст. 19 Закону № 1875)

Згідно ст. 24 зазначеного Закону Балансоутримувач має право: здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю; визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна; укладати договори на надання житлово-комунальних послуг; приймати рішення щодо використання коштів на виконання капітального та поточного ремонтів; здійснювати господарську діяльність у порядку, визначеному законом; звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі. Балансоутримувач зобов'язаний: укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна; утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства; забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Із листа № 01-15/2/1728 від 12.09.2013 року вбачається, що позивач є балансоутримувачем житла на час винесення припису № 02/18-03-190/29 від 05.07.2013 року, а підставою для винесення спірної постанови є саме не виконання Припису, який позивач не оскаржував.

З аналізу наведених норм вбачається, що укладення відповідного договору на управління майном та наявність рішень від 23.03.2012 року № 6/20-16 та від 15.05.2012 року № 171 не звільняє позивача від виконання Припису від 05.07.2013 року № 02/18-03-190/29.

Доказів передачі до 05.07.2013 року на баланс згідно акту приймання-передачі житлового фонду Приватному підприємству «ІРД» до 05.07.2013 року сторонами не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання нечинною постанови відповідача від 20.12.2013 року № 02/10-02-217 не підлягають задоволенню.

Згідно п. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Відповідно до частини 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Закон України Про судовий збір № 3674-VI від 8 липня 2011 року (далі Закон № 3674) визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 3674, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI (в редакції на час звернення позивача з позовною заявою), ставка судового збору за подання до адміністративного суду юридичною особою або субєктом владних повноважень позову немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI (в редакції на час звернення позивача з апеляційною скаргою), ставка судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином, апелянт повинен сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду у справі за позовом немайнового характеру у розмірі 1515 грн. 80 коп.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2016 року відстрочено сплату судового збору позивачу до розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір, відповідно до Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 8 липня 2011 року, з позивача необхідно стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1515 грн. 80 коп.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст. ст. 88, 98, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дзержинського комунального підприємства «Дзержинськжитлосервіс» - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у справі № 805/196/16-а - залишити без змін.

Стягнути з Дзержинського комунального підприємства «Дзержинськжитлосервіс» (код ЄДРПОУ 31217526) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (рахунок 31211206781059, код ЄДРПОУ 37944338, МФО банку 834016 , отримувач Краматор.УК/м.Краматорськ/22030101, банк ГУДКСУ у Донецькій обл., код класифікації доходів бюджету - 22030101, символом звітності 206 з параметром RR (81), призначення платежу «судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), Донецький апеляційний адміністративний суд») судовий збір у розмірі 1515 (одна тисяча пятсот пятнадцять) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 15 червня 2016 року.

Головуючийсуддя С.В.Жаботинська

Судді І.А.Васильєва

ОСОБА_3