Ухвала суду № 58326739, 14.06.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тихонов І.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року справа №812/1543/15

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів: Гайдара А.В., Ханової Р.Ф.,

при секретареві судового засідання Томах О.О.,

з участю позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідачів 2, 3, 4 ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, Міністерства внутрішніх справ України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року у справі №812/1543/15 за позовом ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Лисичанського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів, зобовязання вчинити певні дії, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Лисичанського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (далі - Ліквідаційна комісія Лисичанського МВ ГУ МВС України в Луганській області або Відповідач 1), Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області (далі - Ліквідаційна комісія ГУ МВС України у Луганській області або Відповідач 2), Міністерства внутрішніх справ України (далі МВС України або Відповідач 3), Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі ГУ Національної поліції в Луганській області), в якому з урахуванням уточнень від 01.12.2015, 17.12.2015 та від 24.02.2016 просив:

- визнати протиправними дії МВС України, Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Луганській області, Ліквідаційної комісії Лисичанського МВ ГУ МВС України у Луганській області щодо звільнення з органів внутрішніх справ на підставі п.64 Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ та щодо винесення наказу МВС України від 21.08.2014 року №1642 о/с та від 21.08.2014 року №926, наказів ГУ МВС України в Луганській області від 11 липня 2014 року №1263, від 15 липня 2014 року № 198 о/с та від 24 вересня 2014 року №295о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ на підставі п.64 Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- визнати протиправними та скасувати наказ МВС України від 21.08.2014 року №1642 о/с та від 21.08.2014 року №926 в частині звільнення з органів внутрішніх справ на підставі п.64 Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- визнати протиправними та скасувати накази ГУМВС України у Луганській області від 11 липня 2014 року №1263, від 15 липня 2014 року №198 о/с та від 24 вересня 2014 року №295 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ на підставі п.64 Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- зобовязати Ліквідаційну комісію Лисичанського МВ ГУМВС України у Луганській області поновити на посаді дільничного інспектору міліції сектору дільничних інспекторів міліції або на іншій посаді рівнозначній за обсягом функціональних обовязків та повноважень з 11 липня 2014 року та звільнити зі служби в запас за п.64 «з» (у звязку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з дати звільнення із зазначених підстав інших осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу Лисичанського МВ ГУМВС України у Луганській області;

- зобовязати ГУ Національної поліції у Луганській області з дати звільнення позивача зі служби в запас за п.64 «з» (у звязку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, як такого, що прибув з МВС України, призначити на посаді, рівнозначній тій, що обіймав під час проходження служби в міліції, з присвоєнням відповідного звання поліції лейтенанта поліції;

- стягнути з Ліквідаційної комісії Лисичанського МВ ГУМВС України у Луганській області на користь позивача грошове забезпечення (середній заробіток) за час вимушеного прогулу з 11 липня 2014 року по момент винесення рішення (постанови) по справі в сумі 75556 гривень (т.1 а. с. 2-3, т.1 а. с. 81-82, т.1 а. с. 102, т.2 а. с. 2).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року зазначений позов ОСОБА_2 задоволено частково, а саме:

визнано протиправним та скасовано наказ МВС України від 21.08.2014 року №1642 о/с та від 21.08.2014 року №926 в частині звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ на підставі п.64 Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ;

визнано протиправними та скасовано накази ГУ МВС України в Луганській області від 11 липня 2014 року № 1263, від 15 липня 2014 року № 198 о/с та від 24 вересня 2014 року №295 о/с в частині звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ на підставі п.64 Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ;

поновлено ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: 93193, Луганська область, м. Новодружевськ, вул.Гоголя, буд.12) на службі в органах міліції на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Лисичанського МВ ГУ МВС України у Луганській області з 24.09.2014 року;

зобовязано ліквідаційну комісію ГУ МВС України у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: 93193, Луганська область, м. Новодружевськ, вул.Гоголя, буд.12) грошове забезпечення (середній заробіток) за час вимушеного прогул01у з 24.09.2014 року по 24.02.2015 в розмірі 75556 гривень;

зобовязано ліквідаційну комісію ГУ МВС України у Луганській області видати наказ про звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_2 у відповідності до вимог пункту 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у звязку з переходом до органів Національної поліції України;

зобовязано ГУ Національної поліції у Луганській області прийняти рішення щодо прийняття ОСОБА_2 на службу до органів поліції як працівника міліції, який виявив бажання проходити службу в поліції, у відповідності до вимог пунктів 9,12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію».

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т.2 а. с. 6-12).

Відповідач-2 не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зокрема, відповідач посилався на відсутність будь-яких активних дій з боку позивача щодо вірності, прийнятої ним присяги з травня 2014 по вересень 2015. Під час проведення службового розслідування позивач не перебував на території України, останнім не повідомлене його місцезнаходження (т.2 а. с. 33-37).

Відповідач-3 не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зокрема, відповідач посилався на те, позивачем не спростовується факт невиходу на службу після закінчення відпустки (т.2 а. с. 51-60).

Представник Відповідачів підтримав доводи апеляційних скарг та просили їх задовольнити.

Позивач та його представник заперечували проти доводів апеляційних скарг, вважаючи їх неспроможними та просили відмовити в задоволенні апеляційних скарг.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представників сторін, вивчила доводи апеляційних скарг і дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги залишенню без розгляду з наступних підстав.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що 12.10.2015 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 про оскарження рішень відповідачів, повязаних з проходженням та звільненням позивача з публічної служби ( т.1 а.с.11). Спірні накази відповідачів про звільнення позивача, які оскаржує позивач, видані 11.07.2014 року, 15.07. 2014 року, 21.08.2014 року та 24.09.2014 року.

Суд першої інстанції порушив норми процесуального закону, оскільки відповідно до п.5 ч.1 ст.107 КАС України після одержання позовної заяви не зясував чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Суд апеляційної інстанції відповідно до ч.1 ст.195 КАС України вийшов за межі доводів апеляційних скарг, оскільки під час апеляційного провадження встановив порушення, допущені судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто суд відповідно до вимог ст.99, ст..107 КАС України не перевірив коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про своє звільнення, чи був допущений до роботи після закінчення відпустки 06.06.2014 року, чи намагався позивач приступити до виконання службових обовязків.

Представник позивача в суді апеляційної інстанції заявив усне клопотання про визнання поважними причин пропущення строку звернення позивача до адміністративного суду, оскільки м.Лисичанськ до кінця липня 2014 року був захоплений незаконними збройними угрупуваннями, і контроль владою України над містом був втрачений. А з серпня 2014 року позивач був обізнаний про наявність спірних наказів, але його нібито обіцяли поновити на роботі і він чекав, не звертаючись до суду.

На запитання колегії суду чому позивач не намагався приступити до роботи понад рік після закінчення відпустки, тобто з 06.06.2014 року, представник позивача пояснив, що у позивача не було сенсу виходити на роботу при наявності наказу про звільнення, що на переконання колегії суддів доводить ту обставину, що позивач знав про своє звільнення, оскільки не приступив до виконання службових обовязків після звільнення міста від озброєних угрупувань Збройними Силами України .

Колегія суддів не може розцінювати пасивну поведінку позивача, який перебував на публічній службі і відповідно до посадових обовязків був носієм влади (субєктом владних повноважень) поважною підставою для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Матеріали справи, зокрема, рішення суду першої інстанції, на яке позивач посилається як законне та обґрунтоване, підтверджують ту обставину, що позивач у серпні 2014 року знав про те, що його звільнено з посади і мав намір вирішити питання про поновлення на посаді, що підтвердили свідки, допитані судом першої інстанції за клопотанням представника позивача, зокрема свідок ОСОБА_5 ( т.2 , а. с. 7 - зворотній бік ).

В обґрунтуванні вимог в позовній заяві позивач посилався на те, що його звільнення з органів внутрішніх справ України відбулося в червні 2014 року, тобто в період встановлення контролю над м.Лисичанськом незаконним озброєним угрупуванням, а після встановлення контролю над м.Лисичанськом офіційною українською владою ОСОБА_2 звернувся до Лисичанського МВ ГУ МВС України в Луганській області про надання інформації щодо підстави його звільнення (т.1 а. с. 2).

Отже, судом апеляційної інстанцій встановлено, що позивач про звільнення з посади дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Лисичанського МВ ГУ МВС України у Луганській області достеменно дізнався в серпні 2014 року.

Як зазначалося вище, з адміністративним позовом ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду вперше 12 жовтня 2015 року, потім 23 жовтня 2015 року, тобто з грубим пропущенням місячного строку звернення з адміністративним позовом до суду.

Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами ч.3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Частиною другою зазначеної статті визначено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України.

Представник відповідачів заперечував проти задоволення клопотання про визнання поважними причин строку звернення до адміністративного суду та просив позовну заяву залишити без розгляду через пропущення строку звернення до адміністративного суду.

За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів, зобовязання вчинити певні дії, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу підлягають залишенню без розгляду у звязку з пропущенням місячного строку звернення до суду.

Ухвалу в повному обсязі складено 15 червня 2016 року.

Керуючись ст. 99, ст. 100, ст. 155 ч.1 п.9, ст.195 ч.1, ст. 196, ст.198 ч.1 п.4, ст.203 ч.1, ст.205 ч.1 п.4, ст. 206, ст. 212, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року у справі №812/1543/15 за позовом ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Лисичанського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів, зобовязання вчинити певні дії, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Лисичанського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів, зобовязання вчинити певні дії, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу залишити без розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді: А.В. Гайдар

ОСОБА_6