Ухвала суду № 58326606, 08.06.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

У Х В А Л А

"08" червня 2016 р. № 820/3052/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання дій незаконними,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати незаконними дії державного виконавця щодо передачі майна на примусову реалізацію;

- скасувати заявку на реалізацію арештованого майна.

02 червня 2016 року позивачем подано до суду клопотання про забезпечення адміністративного позову, в якому він просив суд заборонити Управлінню державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області вчиняти дії по реалізації арештованого майна.

В обґрунтування клопотання позивач зазначив, що без вжиття заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам до ухвалення рішення по справі, оскільки заявнику не було відомо про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса, а тому він позбавлений права на добровільне виконання зобов'язання за постановою державного виконавця.

Заявник та його представник в судовому засіданні підтримали клопотання в повному обсязі та просили його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлявся належним чином.

Відповідно до ст.118 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду таких питань.

Заслухавши заявника та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання. Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Як вбачається з матеріалів справи у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебуває виконавче провадження № 49118978.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 від 25.11.2015 накладено арешт та заборонено здійснювати відчуження всього майна ОСОБА_1.

Так, листом від 11.05.2016 №1901/19-18-16 Державне підприємство "Сетам" повідомило ОСОБА_1 про реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів: лот № 145558, 4-х кімнатна квартира: м.Харків, вул. Сумська, б. 84, кв. 9

Суд, оцінюючи доводи позивача щодо очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, а також ускладнення захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, враховує наступне.

Як слідує із ст.ст. 1, 32, ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч. 2 ст. 388 Цивільного кодексу України передбачено, що майно не може витребовуватись від добросовісного набувача, якщо воно продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

В постанові від 23.09.2014 у справі № 3-112гс14 Верховний Суд України вказав, що виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином. Отже, оскільки відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених ч. 1 3, 6 ст. 203 Цивільного кодексу (ЦК) України (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Що стосується порушень вимог ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження", допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених зазначеним Законом, щодо визначення вартості чи оцінки (уцінки) майна до призначення прилюдних торгів, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому зазначеним Законом. Таким чином, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Вказану правову позицію суд оцінює з врахуванням приписів ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює обов'язковість висновків Верховного Суду України як для судів всіх інстанцій, так і для суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно правовий акт, що містить норми права, щодо яких Верховним Судом України прийняте рішення.

У судовому засідання позивач повідомив, що він взагалі не був обізнаний про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 № 6310. Таким чином, позивач був позбавлений права на добровільне виконання виконавчого напису, позбавлений права на його оскарження та оскарження дій державного виконавця.

Суд враховує також і те, що позивач в поданому адміністративному позові по даній справі просить визнати незаконними дії державного виконавця щодо передачі майна на примусову реалізацію.

Продовження процедури реалізації майна позивача у спосіб, встановлений Тимчасовим порядком, на думку суду, створює очевидну небезпеку заподіяння значної шкоди правам та інтересам позивача, а також ускладнює захист таких прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 без вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі зупинення судом реалізації арештованого майна.

Положеннями п. 2 розділу Х "Визнання електронних торгів такими, що не відбулися, зупинення електронних торгів та зняття майна з реалізації" Тимчасового порядку передбачено, що підставою для зупинення електронних торгів в цілому або по окремому лоту є: рішення суду щодо зупинення реалізації арештованого майна; зупинення виконавчого провадження у випадках, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, з норм чинного законодавства України чітко вбачається повноваження власне суду зупинити реалізацію арештованого майна. При цьому, суд погоджується з позицією позивача в тій частині, що зупинення реалізації арештованого майна фактично означає заборону вчиняти відповідні дії, а отже вжиття такого роду заходу забезпечення позову в повному обсязі узгоджується як з ч. 4 ст. 117 України, так і з п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ".

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним зупинити (заборонити) примусову реалізацію через Систему електронних торгів арештованим майном "СЕТАМ" (https://setam.net.ua/auctions.php) арештованого майна, що належить ОСОБА_1.

Керуючись статями 117, 118, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання дій незаконними - задовольнити.

Зупинити (заборонити) примусову реалізацію через Систему електронних торгів арештованим майном "СЕТАМ" (https://setam.net.ua/auctions.php) арештованого майна, що належить ОСОБА_1 , а саме:

- лот № 145558, 4-х кімнатна квартира: м.Харків, вул. Сумська, б. 84, кв. 9.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст ухвали виготовлено 13 червня 2016 року.

Суддя Р.В. Мельников