Постанова № 58326589, 03.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 червня 2016 року № 826/532/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокон Україна" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2015

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврокон Україна» звернулось до суд уз позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2015 № 0006562208, № 0006572208.

Позов обґрунтовано тим, що висновки акту від 10.09.2015 №558/1-22-08-32302931 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Єврокон Україна» щодо підтвердження господарських відносин платника податків з ТОВ «Будівельна компанія «Моноліт» за період з 01.01.2014 по 30.07.2015 та ТОВ «Салкон - 2012», ТОВ «Інтербуд-Центр» за період з 01.01.2013 по 31.12.2014» є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях. які долучено до матеріалів справи, проте в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Єврокон Україна» щодо підтвердження господарських відносин платника податків з ТОВ «Будівельна компанія «Моноліт» за період з 01.01.2014 по 30.07.2015 та ТОВ «Салкон - 2012», ТОВ «Інтербуд-Центр» за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатом якої складено акт від 10.09.2015 №558/1-22-08-32302931 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Салкон-2012», ТОВ «Інтербуд-Центр», ТОВ «Будівельна компанія «Теко Моноліт» на загальну суму 1 108 333 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в наслідок чого завищено податковий кредит за перевіряє мий період на суму 221 667 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.09.2015:

- №0006562208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 227 083,75 грн. (за основним платежем 221 667 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 55 416,75 грн),

- №0006572208, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1 108 335 грн.

За результатом адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань слугували наступні обставини: відповідно до інформаційних баз засновником та єдиною службовою особою контрагентів позивача являється ОСОБА_1.

Вироком Автозаводського районного суду міста Кременчук Полтавської області від 04.12.2014 яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України та встановлено, що останній зареєстрував ТОВ «Салкон-2012», ТОВ «Інтербуд-Центр», з метою прикриття незаконної діяльності.

Крім того, актом від 27.05.2014 №530/26-58-22-07-17/38950646 ТОВ «Інтербуд-Центр» не має складських та інших приміщень, транспортних засобів, іншого устаткування необхідних для здійснення господарської діяльності.

Також, допитаний в якості свідка директор ТОВ «Будівельна компанія «Теко Моноліт» ОСОБА_2 повідомив, що зареєстрував назване товариство за грошову винагороду, до ведення господарської діяльності не мав жодного відношення.

З огляду на викладене вище податковий орган дійшов висновку про безтоварність фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Салкон-2012», ТОВ «Інтербуд-Центр», ТОВ «Будівельна компанія «Теко Моноліт».

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини даної справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за договорами укладеними між позивачем та ТОВ «Салкон-2012», ТОВ «Інтербуд-Центр», ТОВ «Будівельна компанія «Теко Моноліт».

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Салкон - 2012» укладено договір підряду від 01.04.2013 №0101/3, предметом якого є виконання підрядних робіт по демонтажу залізобетонної плити антресолі.

З матеріалів справи вбачається, що в ході виконання умов зазначеного договору сторонами складено акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Факт оплати позивачем робіт підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

На підтвердження факту використання робіт отриманих від ТОВ «Салкон - 2012» у власній господарській діяльності позивачем надано суду копію договору укладеного з ТОВ «Призма Бетта», відповідно до умов якого позивач зобов'язується виконати роботи робіт по демонтажу залізобетонної плити антресолі.

Також, між позивачем та ТОВ «Інтербуд-Центр» укладено договір на виконання підрядних робіт від 13.01.2014 №1301-1/3, предметом якого є надання послуг по прибиранню будівельного сміття.

З матеріалів справи вбачається, що в ході виконання умов зазначеного договору сторонами складено акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Факт оплати позивачем робіт підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

На підтвердження факту використання робіт отриманих від ТОВ «Інтербуд-Центр» у власній господарській діяльності, позивачем надано суду копію договору від 23.09.2013 №1-2309, укладеного з ТОВ «Дитячі розважальні комплекси», ТОВ «Призма Бета», предметом якого є виконання підрядних ремонтно-оздоблювальних робіт у нежилих (торгових) приміщеннях.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Теко Моноліт» укладено договір підряду від 02.09.2014 №02092014, предметом якого є виконання будівельно-монтажних робіт.

На підтвердження факту виконання зазначеного вище договору позивачем надано суду копії довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акту виконаних робіт податкової накладної, платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

На підтвердження факту використання робіт отриманих від ТОВ «Будівельна компанія «Теко Моноліт» у власній господарській діяльності, позивачем надано суду копію договору генерального підряду укладеного з ТОВ «Діамант Центр» на виконання будівельних робіт від 08.09.2014 №02.14.046, актів виконання будівельних робіт, які долучено до матеріалів справи.

Також, позивачем надано суду копії ліцензій Державної архітектурно-будівельної інспекції України на виконання господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури ТОВ «Інтербуд-Центр», ТОВ «Будівельна компанія «Теко Моноліт», ТОВ «Салкон-2012».

Проте, на думку суду позивачем не надано належних доказів виконання ТОВ «Інтербуд-Центр», ТОВ «Будівельна компанія «Теко Моноліт», ТОВ «Салкон-2012» робіт обумовлених спірними договорами, оскільки у названих товариствах обліковується працююча одна особа, відсутні засоби для виконання будівельних робіт, враховуючи наявність вироку щодо засновника та директора ТОВ «Інтербуд-Центр», ТОВ «Салкон-2012», який не заперечував створення товариств для мінімізації платків.

Разом з цим суд зауважує, що виконання позивачем договорів ТОВ «Призма Бетта», ТОВ «Дитячі розважальні комплекси», ТОВ «Діамант Центр» не є предметом дослідження даної справи, відсутність доказів реального виконання договорів з ТОВ «Інтербуд-Центр», ТОВ «Будівельна компанія «Теко Моноліт», ТОВ «Салкон-2012» не є безумовним доказом невиконання позивачем договорів з ТОВ «Призма Бетта», ТОВ «Дитячі розважальні комплекси», ТОВ «Діамант Центр».

Оскільки, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження факту реального виконання договорів укладених з ТОВ «Інтербуд-Центр», ТОВ «Будівельна компанія «Теко Моноліт», ТОВ «Салкон-2012», отже висновок податкового органу про порушення позивачем п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України є обґрунтованим та знайшов підтвердження під час вирішення справи, що вказує на обґрунтованість та правомірність прийнятих на підставі такого висновку податкових повідомлень-рішень від 23.09.2015 № 0006562208, № 0006572208.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ТОВ «Єврокон Україна» не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позову.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда