Постанова № 58326300, 13.05.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 травня 2016 року № 826/26808/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аутсорсинговий контакт центр» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аутсорсинговий контакт центр» (надалі - позивач, ТОВ «АКЦ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві, у якому просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.06.2015 №№ 0002912204, 0002902204; визнати дії відповідача щодо зміни предмету перевірки, визначеного у Постанові про призначення перевірки старшого слідчого ОВС 1-го ВКР СУ ФР ГУ ДФС в м. Києві Третяка В. Б. від 27.02.2015 року в рамках к/п № 32013110000000265 згідно ЄДРДР та Наказах Відповідача № 588 від 18.05.2015 року та № 608 від 21.05.2015 року щодо включення до предмету перевірки взаємовідносин Позивача із ТОВ «Колвест-Плюс» за період 01-30.11.2014 року протиправними.

Ухвалами суду від 18.01.2016 відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 12.02.2012, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту та витрат є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту та витрат. Крім того, ДПІ посилається на те, що до перевірки позивач не надав всіх витребуваних докуметів по взаємовіднисинам з контрагентами за перевіряємий період. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

25 червня 2015 відповідачем, на підставі акта перевірки від 03.06.2015 № 2234/26-56-22-04-09/37725479, прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- 0002912204, яким позивачу за порушення п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 1 573 674 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 1 049 116 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 524 558 грн.;

- 0002902204, яким позивачу за порушення п.п. 137.1, 138.2, 138.4, 139.1.9, 185.1 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» всього в сумі 931 701 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 621 134 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 310 567 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій між позивачем і ТОВ «Мегабуд Компані», ПП «Кінос», ТОВ «Компанія «Аурумінвест», ТОВ «Колвест-Плюс», ТОВ «Промтрейдгруп».

Зокрема, відповідач дійшов висновку про безпідставність формування позивачем витрат в загальній сумі 3 431 500 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Мегабуд Компані», ПП «Кінос», ТОВ «Компанія «Аурумінвест», ТОВ «Колвест-Плюс» та безпідставність формування податкового кредиту в загальній сумі 1 049 116 грн. по взаємовідносинам позивача з «Компанія «Аурумінвест», ТОВ «Колвест-Плюс», ТОВ «Промтрейдгруп».

Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, встановлена контролюючим органом на підставі наявності у ДПІ податкової інформації про: неможливість здійснення контрагентами позивача реальних господарських операції; відсутність контрагентів за місцезнаходженням; не причетності директорів ТОВ «Компанія «Аурусінвест» і ТОВ «Промтрейдгруп» до діяльності цих підприємств (згідно протоколів допиту свідків); відсутність у контрагентів основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів, тощо для здійснення господарської діяльності.

Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позапланова виїзна перевірка ТОВ «АКЦ» проведена на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України за постановою слідчого з ОВС першого відділу КР слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві капітана податкової міліції Третяк В.Б., в межах розслідування кримінального провадження №32013110000000265 від 16.10.2013, тобто є такою, що призначена відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України.

Як вже зазначалось, податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем 25.06.2015.

Пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на 25.06.2015) встановлює, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Зі змісту мотивувальної частини постанови слідчого про призначення перевірки від 27.02.2015 видно, що в провадженні СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування внесені до ЄРДР за №3201311000000(3265, за фактом легалізації (відмивання) доходів одержаних злочинним шляхом, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212, ч.3 ст.209, ч.2 ст. 205 КК України.

В ході досудового розслідування встановлені факти неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємства службовими особами ТОВ «АУТСОРСИНГОВИИ КОНТАКТ ЦЕНТР».

Враховуючи те, що перевірка позивача в межах спірних правовідносин призначена відповідно до п.78.1.11 ПК України, суд вважає, що ДПІ у Подільському районі м. Києва не мала підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень до дня отримання відповідного судового рішення, як то передбачено п.86.9 ПК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Разом з тим, з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин по справі, суд вважає за необхідне надати юридичну оцінку доводам контролюючого органу з приводу безтоварності господарських операції між позивачем і контрагентами.

Чинне законодавство України не містить в собі визначення поняття «безтоварність» (господарської операції).

Разом з тим, Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» пов'язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов'язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і «безтоварна операція» є тотожними поняттями.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ та податком на прибуток, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності контрагентів позивача, яка (фіктивність) встановлена в інших процесуальних документах, як то акт перевірки позивача, матеріали не завершеного кримінального провадження, акти перевірок та акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, не сприймаються судом як преюдиційна обставина, відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стосовно доводів контролюючого органу про не надання позивачем до перевірки всіх документів , що підтверджують правомірність формування спірних показників податкової звітності, по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Мегабуд Компані», ПП «Кінос», ТОВ «Компанія «Аурумінвест», ТОВ «Колвест-Плюс», ТОВ «Промтрейдгруп», суд зазначає наступне.

Зі змісту вступної частини акта перевірки вбачається, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку.

В той же час, представник позивача посилається на те, що додаткових документів під час проведення перевірки контролюючий орган не витребовував, внаслідок чого такі документи і не були надані.

Суд погоджується з такими доводами позивача, адже відповідачем, в підтвердження власної позиції (в частині не надання позивачем документів), до матеріалів справи не надано письмових запитів, вручених позивачу, в яких було б зазначено про необхідність надання конкретно визначених додаткових первинних бухгалтерських та податкових документів по взаємовідносинам позивача з контрагентами.

Пунктами 9, 10 Порядку № 1245 від 27.12.2010 визначено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

Запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.

Відповідачем до матеріалів справи не надано жодного запиту про надання інформації та її документального підтвердження, внаслідок чого доводи контролюючого органу про не надання позивачем до перевірки всіх необхідних контролюючому органу первинних документів, судом відхиляються.

Під час розгляду даної справи, належним чином завірені копії первинних бухгалтерських та податкових документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Мегабуд Компані», ТОВ «Компанія «Аурумінвест», ТОВ «Колвест-Плюс», ТОВ «Промтрейдгруп» долучено до матеріалів справи.

Дослідивши надані позивачем до матеріалів справи документи по взаємовідносинам з зазначеними вище контрагентами, суд зазначає наступне.

Як вбачається з таких документів, 14 лютого 2013 між позивачем і ТОВ «Мегабуд Компані» укладено договір №АКЦ 14/02 про надання послуг із прибирання офісних приміщень (клірингові послуги).

Відповідно до умов договору замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання з надання послуг прибирання із застосуванням власних обладнання, миючих та чистячих засобів, а також витратних матеріалів на об'єкта Замовника, розташованих за адресами, зазначеними в договорі.

Пунктом 2 договору визначено, що Виконавець зобов'язується надавати послуги за Договором згідно затвердженого Сторонами переліку та вартості послуг з дотриманням вимог діючих санітарних норм, а також графіка надання послуг, згідно з Додатком № 2 до цього Договору.

Згідно з п. 4.1 договору «Порядок здачі-приймання робіт», виконавець зобов'язаний надати замовнику підписаний виконавцем акт прийому-передачі наданих послуг у двох примірниках. Замовник протягом трьох днів з дати отримання акту зобов'язаний надіслати виконавцю підписаний акт прийому-передачі надання послуг або письмову вмотивовану відмову від прийняття послуг.

Виконання даного договору підтверджується копіями належним чином оформлених: специфікацій (додатків) до договору, що місять найменування послуг, що надаються, одиниці виміру послуг та вартість таких послуг (а.с. 150-158 Том І); актів здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с. 159-167 Том І).

Незважаючи на те, що правомірність формування податкового кредиту за наслідками взаємовідносин позивача з ТОВ «Мегабуд Компані», контролюючим органом в даному випадку під сумнів не ставиться, позивач в підтвердження реальності господарських операцій з даним контрагентом також надав до матеріалів справи копії належним чином оформлених податкових накладених (а.с. 168-176 Том І).

Оплата за надані ТОВ «Мегабуд Компані» послуги підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах спарви (а.с. 177-185 Том І).

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Колвест-Плюс», судом встановлено наступне.

З акта перевірки вбачається, що контролюючим органом поставлено під сумнів правомірність формування позивачем витрат в сумі 1 045 868,47 грн. та податкового кредиту в сумі 209 173,69 грн. за наслідками взаємовідносин позивача з даним контрагентом.

06 серпня 2014 між позивачем і ТОВ «Колвест-Плюс» укладено договір про надання послуг із здійснення технічного запису, його зберігання, обробки та аналізу № АКЦ06/08, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначних цим Договором, Замовник доручає Виконавцеві, а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату відповідно до визначених у розділі «Визначення термінів в даному Договорі» послуги за цим Договором, що поділяються на: фіксовані щомісячні абонентські послуги зберігання інформації (записів розмов) із застосуванням апаратних засобів Виконавця, в т.ч., але не виключно, серверів та інших носіїв інформації, протягом строків від 6 до 9 календарних місяців з моменту дати відповідних записів; послуги спеціалістів технічної підтримки; послуги спеціалістів виконавця із проведення та складання статистичної та аналітичної звітності, обсяг яких змінюється за запитом замовника.

Метою надання послуг є контроль Замовником якості роботи персоналу Замовника при здійсненні статутних видів діяльності (п. 2.1 договору).

В статті 6 договору сторонами погоджено, що виконавець самостійно організовує роботу із забезпечення надання Послуг. Виконавець надає результати надання Послуг відповідно до ст. 3 цього Договору. При переданні результатів надання Послуг Сторони складають у 2-х примірниках Акт приймання-передачі наданих послуг, по одному примірнику якого зберігається у Сторін.

Належне виконання умов даного договору та одночасно правомірність формування позивачем спірних показників податкової звітності в частині податкового кредиту та витрат підтверджується копіями належним чином оформлених актів здачі приймання виконаних робіт та податкових накладених, які наявні в матеріалах справи (а.с. 194-212 Том І; а.с. 1-43 Том ІІ).

Здійснення позивачем оплати за отримані послуги підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 44-57 Том ІІ).

Крім того, 22.09.2014 між позивачем (замовник) і ТОВ «Колвест-Плюс» (організатор) укладено договір № П22/09 про надання послуг промоунш та реклами, відповідно до умов якого організатор надає комплекс послуг, спрямований на забезпечення просування Замовника у якості роботодавця на ринку послуг call-center на території України (послуги промоушн) із застосуванням елементів спрямованої рекламної кампанії (із виготовленням та роздачею рекламних матеріалів, кількість, якість та цільова спрямованість яких визначається відповідно до концепції Організатора), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Підпунктом 2.1.5 договору передбачено, що результати надання послуг оформлюються між сторонами актами приймання-передачі послуг.

Виконання умов даного договору підтверджується належним чином оформленими актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), контрольним макетом виготовлення рекламної продукції рекламного характеру та податковими накладними, копії яких позивачем в підтвердження власної правової позиції долучено до матеріалів справи (а.с. 63-106 Том ІІ).

Проведення позивачем оплати за отримані послуги підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 107-111 Том ІІ).

04 вересня 2014 між позивачем (замовник) і ТОВ «Колвест-плюс» (виконавець) укладено договір про проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях №Б04/09.

Відповідно до умов даного договору Виконавець за дорученням Замовника проводить Рекламні кампанії на Спеціальних конструкціях у повній відповідності з Контрольними макетами рекламного сюжету згідно з Додатками до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.

Замовник своєчасно та у повному обсязі проводить розрахунки з Виконавцем згідно з умовами цього Договору та Додатками.

Додатки до даного Договору включають: конкретний сюжет реклами в період його розміщення, вартість рекламної кампанії, її терміни, кількість рекламних поверхонь спеціальних конструкцій, їх формат. Додатки до даного Договору підписуються сторонами Договору та є його невід'ємною частиною.

Згідно з підпунктом 3.4.7 договору, при виконанні Виконавцем взятих на себе зобов'язань за договором, прийняті виконані роботи (послуги) оформлюються відповідним актом.

Додатковими угодами №№1-3 до даного договору сторонами погоджено: 1) періоди проведення рекламних акцій; 2) типи спеціальних конструкцій на яких буде здійснюватись реклама - банери з підсвіткою; 3) сюжет - запрошення на роботу; 4) кількість рекламних плакатів, дати надання рекламних плакатів та адреси розміщення рекламних матеріалів.

Виконання умов даного договору підтверджується копіями належним чином оформлених актів здачі приймання робіт (наданих послуг) (а.с. 125-144 Том ІІ) та контрольним макетом на виготовлення продукції рекламного характеру.

Податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних (а.с. 145-163 том ІІ).

При цьому, доводи контролюючого органу, викладені в акті перевірки, з приводу не реєстрації податкових накладних в ЄРПН, судом відхиляються, адже ПН № 7 від 30.09.2014 зареєстрована в ЄРПН, а всі інші без виключення податкові накладні в частині ПДВ не перевищували 10 тис. грн., що виключало необхідність їх реєстрації в ЄРПН.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Компанія «Аурумінвест», судом встановлено наступне.

27 жовтня 2014 між позивачем (орендар) і ТОВ «Компанія «Аурумінвест» (орендодавець) укладено договір № А24/10 оренди телекомунікаційного обладнання та програмного забезпечення, згідно з умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування (оренду) визначене в Договорі (включаючи додатки до нього) телекомунікаційне обладнання та програмне забезпечення (надалі - «предмет оренди»), що належить Орендодавцю на праві власності.

Перелік, кількість, асортимент, технічні та вартісні характеристики майна, що складає предмет оренди, надано у Додатку № 1 до цього Договору (Специфікації), що є його невід'ємною частиною. Передача предмету оренди від Орендодавця Орендарю здійснюється за актом приймання-передачі, форма якого наведена в Додатку № 2 до цього Договору.

Сторони погодили, що Орендар використовуватиме предмет оренди в приміщеннях, які знаходиться за адресами: м. Львів, вул. Федьковича, буд. 58; м. Київ, бульвар І.Лепсе, 4; м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд.82.

За погодженням між Сторонами, оформленим Додатковою угодою до цього Договору, обладнання або його певна визначена частина може використовуватись за іншою адресою.

Орендар сплачує місячну орендну плату, визначену в п. 3 цього Договору, не пізніше місяця, наступного за тим, за який сплачується така орендна плата, згідно рахунків-фактур, які надаються Орендодавцем до 5-го (п'ятого) числа відповідного місяця. Сплата вказаної орендної плати (за погодженням Сторін) може здійснюватись частинами протягом встановлених звітних періодів.

Виконання умов даного договору документально підтверджується додатком №1 до договору, специфікаціями із визначенням в них переліку та опису обладнання та програмного забезпечення, актом № 18 здачі-приймання орендованого обладнання та податковими накладними (а.с. 185-220, 222-227 Том ІІ), актами здачі-приймання орендованого обладнання №№19-25, 27-47 (а.с. 1-38 Том ІІІ).

Здійснення позивачем оплати за даним договором підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 39-61 том ІІІ).

З приводу взаємовідносин позивача з ТОВ «Промтрейдгруп», суд зазначає наступне.

22 грудня 2014 між позивачем (замовник) і ТОВ «Промтрейдгруп» (виконавець) укладено договір № А22/12 про надання послуг із здійснення технічного запису, його зберігання, обробки та аналізу, відповідно до умов якого Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату послуги з одночасного безперервного запису розмов персоналу Замовника (операторів call-center) із Абонентами/Користувачами call-center Замовника, їх обробці, змінах форматів, аналізу за допомогою автоматичних систем та/або людських ресурсів з використанням сукупності програмних та апаратних засобів, телекомунікаційних і комп'ютерних технологій, які об'єднані в єдину технологічну систему за принципами комп'ютерно-телефонної інтеграції.

Метою надання послуг є контроль Замовником якості роботи персоналу Замовника при здійсненні статутних видів діяльності і результати надання Послуг, отримані за цим Договором призначені для внутрішнього використання Замовником у своїй фінансово-господарській діяльності.

При переданні результатів надання Послуг Сторони складають у 2-х примірниках Акт приймання-передачі наданих послуг, по одному примірнику якого зберігається у Сторін.

Належне виконання умов даного договору підтверджують завірені копії: специфікації до договору; актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та податкових накладних (а.с. 68-79 Том ІІІ).

Оплатність даного договору підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи (а.с. 80-88 Том ІІІ).

18 грудня 2014 між позивачем і ТОВ «Промтрейдгруп» укладено договір про проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях № А18/12.

Відповідно до умов даного договору Виконавець за дорученням Замовника проводить Рекламні кампанії на Спеціальних конструкціях у повній відповідності з Контрольними макетами рекламного сюжету згідно з Додатками до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.

Замовник своєчасно та у повному обсязі проводить розрахунки з Виконавцем згідно з умовами цього Договору та Додатками.

Додатки до даного Договору включають: конкретний сюжет реклами в період його розміщення, вартість рекламної кампанії, її терміни, кількість рекламних поверхонь спеціальних конструкцій, їх формат. Додатки до даного Договору підписуються сторонами Договору та є його невід'ємною частиною.

Згідно з підпунктом 3.4.5 договору, при виконанні Виконавцем взятих на себе зобов'язань за договором, прийняті виконані роботи (послуги) оформлюються відповідним актом.

Додатковими угодами №№2, 3 до даного договору сторонами погоджено: 1) періоди проведення рекламних акцій; 2) типи спеціальних конструкцій на яких буде здійснюватись реклама - банери з підсвіткою; 3) сюжет - запрошення на роботу; 4) кількість рекламних плакатів, дати надання рекламних плакатів та адреси розміщення рекламних матеріалів.

Виконання умов даного договору підтверджується копіями належним чином оформлених актів здачі приймання робіт (наданих послуг) та податкових накладних (а.с. 100-105 Том ІІІ) та контрольним макетом на виготовлення продукції рекламного характеру.

Здійснення позивачем оплати за даним договором підтверджується платіжним дорученням № 3059, яке наявне в матеріалах справи.

15.12.2014 між позивачем (замовник) і ТОВ «Промтрейдгруп» (організатор) укладено договір № А15/12 про надання послуг промоунш та реклами, відповідно до умов якого організатор надає комплекс послуг, спрямований на забезпечення просування Замовника у якості роботодавця на ринку послуг call-center на території України (послуги промоушн) із застосуванням елементів спрямованої рекламної кампанії (із виготовленням та роздачею рекламних матеріалів, кількість, якість та цільова спрямованість яких визначається відповідно до концепції Організатора), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Підпунктом 2.1.5 договору передбачено, що результати надання послуг оформлюються між сторонами актами приймання-передачі послуг.

Виконання умов даного договору підтверджується належним чином оформленими актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), контрольним макетом виготовлення рекламної продукції рекламного характеру та податковими накладними, копії яких позивачем в підтвердження власної правової позиції долучено до матеріалів справи (а.с. 111-117 Том ІІІ).

Проведення позивачем оплати за отримані послуги підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 118-122 Том ІІ).

Доцільність укладення договорів в частині рекламних послуг підтверджується копіями анкет для проведення співбесід з претендентами на роботу (а.с. 123-158 Том ІІІ) та довідкою про прийняття на роботу в ТОВ «Аутсорсинговий контакт центр» 195 працівників (159-164 Том ІІІ), що свідчить про наявність ділової мети під час укладення договорів.

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи довідку ф. 1-ДФ, згідно якої з прийнятих на роботу 195 працівників утримується та сплачується до бюджету податок на доходи фізичних осіб.

Доцільність укладення договорів в частині зберігання, обміну та обробки інформації підтверджується копіями договорів позивача з ПП «Візовий Сервіс Центр», ПрАТ «МТС Україна», ПАТ «Концерн Галнафтогаз», ТОВ «Телесвіт», тощо (надалі - Замовники) (Том IV), які свідчать на користь того, що послуги з обробки інформації, отримані позивачем від спірних контрагентів були реалізовані на зазначених вище Замовників.

Зворотного відповідачем, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України не доведено, а судом, з огляду на письмові докази, наявні в матеріалах справи, не встановлено.

Стосовно взаємовідносин позивача з ПП «Кінос», суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, в акті перевірки відповідачем поставлено під сумнів реальність господарських операцій між позивачем і ПП «Кінос» за договором № 19052014 від 19.05.2014.

В мотивувальній частині постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 по справі № 826/7603/15 зазначено наступне: «між ТОВ "Аутсоринговий контакт центр" (замовник) та ПП "Кінос" (організатор) було укладено договір про надання послуг промоушн та реклами від 19.05.2014 № 19052014, згідно якого організатор надає комплекс послуг, спрямований на забезпечення просування замовника у якості роботодавця на ринку послуг call-center на території України (послуги промоушн), із застосуванням елементів спрямованої (п. 1.2-1.3 цього Договору) рекламної кампанії (із виготовленням та роздачею рекламних матеріалів, кількість, якість та цільова спрямованість яких визначається відповідно до концепції організатора), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. Цільовою територією проведення промоутерської кампанії є: м. Київ (території вищих та середніх навчальних закладів та їх гуртожитки (студентські містечка), прилеглі станції метрополітену, інші місця перебування цільової аудиторії), м. Львів (території вищих та середніх навчальних закладів та їх гуртожитки (студентські містечка), інші місця перебування цільової аудиторії), м. Харків (території вищих та середніх навчальних закладів та їх гуртожитки (студентські містечка), прилеглі станції метрополітену, інші місця перебування цільової аудиторії). Цільовою аудиторією проведення промоутерської кампанії є: студенти та учні (починаючи з 2го курсу) вищих та середніх навчальних закладів на цільовій території.

Відповідно до пункту 2.1 договору, організатор зобов'язується розробити промоутерську концепцію з елементами рекламних послуг, невід'ємною частиною якої є в тому числі, але не виключно, розробка, виготовлення, доставка та забезпечення роздачі рекламної продукції (включається до щомісячної абонентської плати), тобто надавати замовнику послуги згідно рахунків-фактур, які є невід'ємною частиною цього договору. Виготовлення роздаткового матеріалу включає в себе флаєри, мініфлаєри, листівки формату А5 та 90х50.

На підтвердження надання рекламних послуг позивач надав суду акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2014 № 313 на суму 242 000,00 грн. (без ПДВ).

В свою чергу, ПП "Кінос" виписало на адресу позивача податкову накладну від 31.07.2014 № 313 на суму 290 400,00 грн. (ПДВ 48 400,00 грн.).

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями».

Враховуючи зазначені обставини, апеляційний суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем показників податкової звітності за наслідками виконання договору № 19052014 від 19.05.2014, внаслідок чого Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про необґрунтованість доводів контролюючого органу з приводу безтоварності даного договору.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єкту оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентами контрагента позивача (третіми особами в ланцюгу постачання), з якими позивач у взаємовідносини не вступав, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. "а" ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових накладних та актів виконаних робіт дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та витрат, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано такі показники податкової звітності.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні ч.4 ст. 70 КАС України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

В розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, внаслідок чого, на думку ДПІ, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до доходу та витрат.

При цьому, твердження суду про наявність в доводах контролюючого органу виключно припущень щодо неправомірної поведінки контрагентів позивача ґрунтується на тому, що оскільки представником відповідача не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, якими б контрагентам позивача збільшувались суми грошових зобов'язань по ПДВ, то доводи, викладені в акті перевірки позивача, є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання таких актів.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2015 №№ 0002912204, 0002902204, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині визнання дій відповідача щодо зміни предмету перевірки, визначеного у Постанові про призначення перевірки старшого слідчого ОВС 1-го ВКР СУ ФР ГУ ДФС в м. Києві Третяка В. Б. від 27.02.2015 року в рамках к/п № 32013110000000265 згідно ЄДРДР та Наказах Відповідача № 588 від 18.05.2015 року та № 608 від 21.05.2015 року щодо включення до предмету перевірки взаємовідносин Позивача із ТОВ «Колвест-Плюс» за період 01-30.11.2014 року протиправними, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 17 КАС України предметом розгляду справи по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

Тобто, звернення особи з відповідними позовними вимогами повинно бути направлено на відновлення порушеного права.

У відповідності до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно із п. 58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Правові наслідки для позивача можуть створювати лише відповідні рішення контролюючого органу, прийняті на підставі вказаного акта перевірки. Відповідно, дії відповідача про проведенню перевірки правомірності взаємовідносин позивача з ПП «Колвест-Плюс», не порушують права платника податків.

Зважаючи на викладене, обраний позивачем спосіб захисту права в наведеній частині не відповідає його змісту, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог в цій частині та відсутність юридичних підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.06.2015 №№ 0002912204, 0002902204 ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у місті Києві.

3. В решті позову - відмовити.

4. Стягнути судові витрати в сумі 37 580 (тридцять сім тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 63 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аутсорсинговий контакт центр» (код ЄДРПОУ 37725479) шляхом їх безспірного списання з рахунків ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у місті Києві, за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Б. Федорчук