Постанова № 58326109, 17.05.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року Справа № 808/1249/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., при секретарі Резніченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до: Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Запорізькій області

про: визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (паспорт серії СВ № 158877 від 04.01.2000)

від відповідача - не прибув

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 15.03.2016 №Ф-680-17 у сумі 5377,82 грн.

Ухвалою суду від 20.04.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №808/1249/16, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 17.05.2016.

Позивач підтримала позовні вимоги та в судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Зазначила, що є пенсіонером за віком та відноситься до категорії осіб, які звільнені від сплати єдиного податку. Вимогу відповідача вважає протиправною та просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, проте надіслав на адресу суду заперечення на позов. Зокрема зазначив, що позивач добровільно подала до податкового органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік. Пізніше подала заяву про його помилковість подання.

Однак, згідно Порядку формування та подання страхувальниками Звіту, анулювання зазначеної звітності не передбачено, отже фізична особа-підприємець повинен сплачувати єдиний внесок. Просив відмовити у задоволенні позову та розгляну справу без участі представника.

Згідно із ч.4 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

За правилами частин 1, 6 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі матеріалів.

У засіданні 17.05.2016, судом, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, зареєстрована Виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради Запорізької області в якості фізичної особи-підприємця з 11.10.2005, та здійснювала підприємницьку діяльність відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 №313011.

ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії ААЗ №524333.

15.03.2016 Мелітопольською об'єднаною Державною податковою інспекцією ГУ ДФС в Запорізькій області прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-680-17 на суму 5377,82 грн.

Вважаючи вказану вимогу протиправною позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон України №2464-VI).

У відповідності з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI, платником єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з частиною 4 статті 4 Закону України №2464-VI особи, зазначені в пункті 4 частини першої цієї статті, особи які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі іменується - Закон України №1058-IV), пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Законом України №1058-IV передбачені такі види пенсійних виплат, як пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) та пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Законом України №1058-IV.

З наведеного вбачається, що від сплати єдиного внеску звільняються пенсіонери, пенсія яким призначена за віком відповідно до положень Закону України №1058-IV.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером, якому призначена пенсія за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії ААЗ №524333.

Ця обставина підтверджує той факт, що позивач вийшов на пенсію саме за віком, що і зазначається у його пенсійному посвідченні.

Відповідно до частини 7 статті 1 Закону України від 07.07.2011 №3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України і деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" статтю 4 Закону України 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування", доповнено частиною четвертою, згідно з якою особи, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Ці зміни відповідно до частини 1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3609-VI набули чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 06.08.2011, тому нарахування сум щодо сплати єдиного внеску, починаючи з серпня 2011 року є неправомірним.

Судом встановлено, що позивач не звертався до відповідача з відповідною заявою про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач як пенсіонер за віком звільнений від сплати єдиного внеску, а тому винесена відповідачем вимога від 15.03.2016 №Ф-680-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 5377,82 грн. прийнята із порушенням чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Крім того, суд зазначає, що статтею 244-2 КАС України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Так, у постанові Верховного Суду України від 15.04.2014 у справі №21-69а14 вказано наступне: "колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до статті 14 Закону № 1788-ХІІ, мають право на пільги щодо сплати за себе єдиного внеску згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VІ, оскільки ця норма не містить будь-яких обмежень та умов щодо набуття фізичними особами-підприємцями статусу пенсіонера за віком".

У постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 у справі №21-152а14 зазначено, що "…ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо такі особи є пенсіонерами за віком (незалежно від того, досягли вони загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах - зі зменшенням віку) та отримують відповідно до закону пенсію..."

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України №№ 21-57а14, 21-70а14.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивач є фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, звільняється від сплати єдиного внеску оскільки він є пенсіонером за віком (незалежно від того, досяг він загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обгрунтованими та підлягають задовленню.

Як зазначено у частині першій статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Запорізькій області від 15.03.2016 №Ф-680-17 про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 5377,82 грн.

Судовий збір у розмірі 551,21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 21 коп.) присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Нечипуренко