Ухвала суду № 58325112, 13.06.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/1881/16-к Головуючий у І інстанції Мурашко І. А. Провадження № 11-кп/795/651/2016 Категорія - ст. 286 ч. 2 КК Доповідач Акуленко С. О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів Борисенка І.П., Рудомьотової С.Г.

секретаря судового засідання Полєно Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015270010009334, за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3 та його адвоката ОСОБА_4 на вирок Деснянського районного суду міста Чернігова від 19 квітня 2016 року по кримінальному провадженню, щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, працює столяром у ФОП ОСОБА_5, відповідно до ст. 89 КК України не судимий, зареєстрований та проживає: ІНФОРМАЦІЯ_5,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Гапеєвої Н.П.

адвоката ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

У С Т А Н О В И Л А:

Вироком Деснянського районного суду міста Чернігова від 19.04.2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту приведення вироку у виконання.

Відповідно до ст. 72, ст. 77 КК України додаткове покарання ОСОБА_3 у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на три роки, виконувати самостійно.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 1734,66 грн. процесуальних витрат.

Заставу у сумі 27 560 грн., внесену 28.12.2015 року - повернути ОСОБА_4.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_3, строк його попереднього ув'язнення з 30.11.2015 року по 29.12.2015 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.

Як встановив суд, ОСОБА_3, 26.11.2015 року, о 06.30, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки "ВАЗ-21099", реєстраційний номер 39112СА, рухався по пр. Миру у м. Чернігові, зі сторони вул. Лісковицька у напрямку виїзду з міста до с. Количівка.

Рухаючись у вказаному напрямку, ОСОБА_3 проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, виїхав на праве узбіччя по ходу свого руху, де скоїв наїзд на ОСОБА_6, яка рухалася по узбіччю.

Внаслідок наїзду, пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована до реанімаційного відділення ЧМЛ № 2, де 27.11.2015 року, під час лікування, померла.

У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_3, грубо порушив вимоги п.п. 2.3 б), 2.9 а), 11.1, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, що перебувають у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

До апеляційного суду надійшла апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_2, в якій не оскаржуючи доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_3, просить помякшити йому покарання. Вказує, що ОСОБА_3 щиро розкаявся, неодноразово вибачався, відшкодував моральну шкоду та витрати повязані з похованням. Також, вказує, що позбавлення волі ОСОБА_3 буде мати негативні наслідки для його сімї, оскільки він допомагає матеріально. Посилаючись на вказані помякшуючи обставини, просив застосувати ст. 75 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 у апеляційній скарзі, не оскаржуючи доведеність вини та кваліфікацію своїх дій, просить вирок щодо нього змінити та призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Мотивує тим, що відшкодував всі завдані збитки на поховання, встановлення памятника, приїзд потерпілого в м. Чернігів, моральну шкоду. Крім того, на його утриманні перебуває мати, яка є інвалідом та малолітню дитину.

Захисник ОСОБА_4 також подав апеляційну скаргу, в якій не оскаржуючи доведеність вини та кваліфікацію дій свого підзахисного, просить вирок щодо ОСОБА_3 змінити та призначити йому основне покарання у вигляді штрафу. Вказує, що судом першої інстанції не враховані помякшуючи обставини, а саме добровільне відшкодування завданого збитку та моральної шкоди.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Заслухавши доповідача по справі, обвинуваченого ОСОБА_3, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених підстав, адвоката ОСОБА_4, який також підтримав позицію свого підзахисного та наголошував на позиції потерпілого та просив змінити призначене покарання, застосувавши ст. 69 КК України і призначивши покарання у вигляді штрафу, прокурора, яка просила вирок місцевого суду залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 349 ч. 3 КПК України, судом першої інстанції за згодою учасників судового провадження, було визнано недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, вини обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому наслідки такого порядку, згідно вироку, роз'яснені учасникам провадження, що усуває сумніви в правильності розуміння змісту цих обставин та їх добровільності у сторін кримінального провадження.

Відповідно до розяснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен зясувати його вік, стан здоровя, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сімї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. А згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд, у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини, що обтяжує та помякшують покарання, особу винного, однак не дав їм належної оцінки.

Разом з тим, судом не в повній мірі враховано, що злочин вчинений ОСОБА_3 є не умисним, але тяжким, наслідки злочину у вигляді смерті потерпілої, відсутність матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого з боку потерпілого, думку потерпілого щодо призначення обвинуваченому покарання, не пов'язаного з реальним позбавленням волі, особу обвинуваченого - його вік, освіту, стан його здоров'я, відповідно даних, що надані прокурором та повідомлені самим обвинуваченим, сімейний стан обвинуваченого, зокрема те, що на його утриманні перебуває малолітня дитина, відношення обвинуваченого до скоєного, що він працює, матеріальний стан обвинуваченого, його позитивну характеристику за місцем проживання, позитивну характеристику за місцем роботи, при цьому суд враховує, що обвинувачений працює з березня 2016 року, та характеристику за місцем здійснення громадської діяльності, що раніше обвинувачений не притягувався до адміністративної відповідальності та відповідно до ст. 89 КК України є не судимий.

Оцінюючи всі ці обставини у їх сукупності, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції, передбаченою ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі, але без реального його відбування, встановивши іспитовий строк, передбачений ст. 75 КК України, та поклавши на нього певні обовязки, визначені ч. 1 ст. 76 КК України. Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження нових злочинів.

Так, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Згідно до вимог ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті КК України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання. Застосування ст. 69 КК України можливе в тому разі, коли для цього є як умови, так і підстави.

Аналізуючи матеріали провадження та вищевикладену норму Закону, колегія суддів приходить до переконання про відсутність обєктивних підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті КК України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, а тому апеляційна скарга адвоката ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.

В решті зазначений вирок щодо ОСОБА_3 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_2 задовольнити, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Деснянського районного суду міста Чернігова від 19 квітня 2016 року щодо ОСОБА_3 в частині призначеного покарання змінити.

Вважати ОСОБА_3 засудженим за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання призначеного судом.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки.

Покласти відповідно до ст. 76 КК України обовязки не виїжджати з постійного місця проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично зявлятися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.

Повний текст ухвали буде проголошено 15.06.2016 року о 15 годині.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_7 ОСОБА_1 ОСОБА_8