Ухвала суду № 58323397, 14.06.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/804/16

Номер справи місцевого суду: 516/244/15-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Фаріна В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2016 року м. Одеса

14 червня 2016 року м..ОСОБА_2

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Фаріни В.П.

суддів Дирдіна О.Д. , Желєзнова В.М.

при скретарі ОСОБА_3

за участю: прокурора - Лояніча Д.В.

захисника ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_5 на вирок Теплодарського міського суду Одеської області від 17 лютого 2016 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, працюючий електромеханіком в ПП «Южреммонтаж», маючий неповну вищу освіту, не одружений, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимий 21.04.2011 року Приморським районним судом м. Одеси за ст. 185 ч. 3 до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки. 17.04.2012 року Постановою Теплодарського міського суду Одеської області згідно ст. 78 ч. 2 КК України іспитовий строк відмінено, направлений в місця позбавлення волі строком на 3 роки, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29.05.2014 року було звільнено від подальшого відбування покарання відповідно до ст. 7 Закону України «Про амністію в 2014 році» від 08.04.2014 року,

Засуджений за

ч.2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнений від відбування призначеного покарання з випробувальним строком на 3 роки з покладенням обовязків, передбачених ст. 76 КК України.

Судом стягнуто з ОСОБА_6 витрати у сумі 491 гривня 04 копійок на користь держави.

Стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду завдану вчиненням кримінального правопорушення у розмірі 5000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

встановила:

Згідно вироку суду, 27.08.2015 року близько 22.30 годин, ОСОБА_6, будучи раніше засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України, судимість не знята та не погашена, привласнив знайдену ним сумочку, яка належала ОСОБА_5 та всередині якої знаходилися свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль «ВАЗ 2106», державний номер НОМЕР_1, а також ключі від вказаного автомобіля. Після чого, ОСОБА_6, усвідомлюючи, що за допомогою ключів від автомобіля «ВАЗ 2106», державний номер НОМЕР_1, він зможе відкрити вказаний автомобіль та незаконно заволодіти ним.

ОСОБА_6, діючи повторно, маючі на меті незаконне заволодіння чужим транспортним засобом для того, щоб проїхатись на автомобілі до м. Одеса, проходячи біля будинку №12, по вул. Піонерній м. Теплодар, Біляївського району Одеської області, побачив припаркований біля вказаного будинку автомобіль «ВАЗ 2106», державний номер НОМЕР_1, вартістю 42634,20 грн., який згідно свідоцтва про реєстрацію ОІС №657884 належить ОСОБА_7, та яким на момент викрадення користувався ОСОБА_5. Після чого, таємно, всупереч волі власника автомобіля, шляхом відкриття замків автомобіля за допомогою сигналізації, проник до вказаного автомобіля, де за допомогою ключів від замку запалювання, які у нього були у користуванні, завів двигун автомобіля та виїхав за межі м. Теплодар в сторону м. Одеси, тим самим зник з місця скоєння злочину.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_5 вказує, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 вимог, передбачених ст..75 КК України, не відповідає обставинам кримінального провадження, а саме: матеріальні збитки потерпілому в повному обсязі не відшкодовані; судом не взято до уваги дані про особу обвинуваченого (він раніше звільнявся від покарання з іспитовим строком, належних висновків не зробив).

Наведене свідчить про безпідставність застосування до обвинуваченого ст..75 КК України.

Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, призначивши більш сурове покарання.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора та захисника, які заперечували проти задоволення апеляції, думку потерпілого, який підтримав доводи апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_6 в скоєні ним вказаного у вироку злочину, при обставинах, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні в порядку ч.3 ст.349 КПК України доказами.

З урахуванням доказів суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

Згідно зі ст.65 КК України суд назначає покарання з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що помякшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається із матеріалів справи, при призначенні покарання, суд урахував ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного, щире каяття, позитивну характеристику за місцем проживання.

Викладене свідчить, що покарання призначено згідно з вимогами ст.65 КК України і підстав для призначення більш суворого покарання, про що просить потерпілий в апеляції, колегія суддів не вбачає.

Цивільний позов вирішений правильно.

Керуючись ст.ст.405,407 КПК України, колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області

ухвалила:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Теплодарського міського суду Одеської області від 17 лютого 2016 року відносно ОСОБА_6 без змін.

Судді апеляційного

суду Одеської області: ОСОБА_8

ОСОБА_2

ОСОБА_9