Ухвала суду № 58321980, 09.06.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №480/2423/15-к 09.06.2016

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області

у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря: Луговенко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №42015150410002078 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 на вирок Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24 лютого 2016 року у відношенні

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 грудня місяця 11 дня, уроженця с.Питомник, Чаплинського району, Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого: 02.04.2015 року Чаплинським районним судом Херсонської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням згідно ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки.

- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 406 КК України

Учасники судового провадження:

прокурор Дударєв В.А.

захисник ОСОБА_5

обвинувачений ОСОБА_4

___________

Провадження №11-кп/784/373/16 Головуючий суду1 інстанції: ОСОБА_6

Категорія: ч.2 ст.406 КК України Доповідач апеляційної інстанції: ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 просять вирок суду змінити та призначити ОСОБА_4 покарання не повязане з позбавленням волі.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції:

Вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 406 КК України та призначено йому покарання:

- за ч.2ст. 406 КК України- у виді 4 років позбавлення волі;

На підставіст. 71 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 02 квітня 2015 року за ч. 2 ст. 186 КК України, та остаточно призначено покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.

Узагальнені доводи апеляційних скарг:

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 вважають, що вирок суду першої інстанції є занадто суворим.

Зазначають, що при призначені покарання суд не врахував всі дані про особу обвинуваченого та сукупність помякшуючих вину обставин.

Вказують, що обвинувачений визнав свою вину, розкаявся, став на шлях виправлення, добровільно проходив службу в зоні АТО, тому можливо призначити йому покарання не повязане з позбавленням волі.

Позиції інших учасників процесу.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор військової прокуратури Миколаївського гарнізону ОСОБА_7 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а вирок суду без змін.

Зазначає, що за вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 02.04.2015р. ОСОБА_4 було призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі, останній вчинив злочин середньої тяжкості під час іспитового строку, тому при призначенні остаточного покарання, суд в повному обсязі врахував пом'якшуючі обставини вчинення злочину, а саме - часткове визнання своєї вини обвинуваченим, розкаяння у вчиненому, позитивну характеристику останнього за місцем несення служби та призначив максимально можливе м'яке покарання у випадку вчинення засудженим нового злочину під час іспитового строку.

Встановлені судом першої інстанції обставини:

Відповідно до вироку суду, ОСОБА_4, проходячи службу у військовій частині пп В3416, яка дислокується на території с. Улянівка Миколаївського району Миколаївської області, знаходячись в польовому наметі табірного збору 3-го навчального батальйону в порушення ст.ст. 129,130,199,200,207,233,236,241 Статуту внутрішньої служби ЗС України, в 03.00 год. вживав спиртні напої, та почав підбурювати особовий склад взводу до вживання спиртних напоїв та порушення розпорядку дня, у звязку з чим його дії намагався припинити солдат ОСОБА_8

ОСОБА_4, діючи всупереч інтересам служби та наведеним вище вимогам Статутів ЗС України, предявив ОСОБА_8 надумані претензії з приводу неналежного виконання останнім обовязків з несення військової служби, після чого завдав йому два сильних удари кулаками в область грудної клітини та обличчя, а також одного сильного удару металевим прутом в передпліччя лівої руки, заподіявши останньому тілесні ушкодження середньої тяжкості у виді осколкового перелому лівої плечової кістки.

Такі дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.2 ст. 406 КК України - порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутністю між ними відносин підлеглості, що призвело до спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини:

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника на підтримку апеляційних скарг, думку прокурора, який просив залишити апеляційні скарги апелянтів без задоволення, а вирок суду без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступного.

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, є обґрунтованими і апелянтом не заперечуються, як і не оскаржується кваліфікація його дій за ч.2 ст.406 КК України.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Як вбачається з вироку ці вимоги закону при призначені покарання ОСОБА_4 дотримані. Суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості.

Судом враховано дані про особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, частково визнав свою вину, в скоєному розкаявся, але знаходився в стані алкогольного спяніння та раніше судимий, злочин вчинив під час іспитового строку.

Апеляційний суд вважає, що покарання обвинуваченому призначено у відповідності з вимогами ст. ст. 65-67 КК України, у межах санкції ст. 406 ч.2 КК України, та остаточне покарання правильно визначено, відповідно до вимог ч.4 ст. 71 КК України шляхом часткового складання покарань, та є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Є безпідставними посилання апелянтів, що суд призначив ОСОБА_4 занадто суворе покарання, не взявши до уваги ті обставини, що він щиро розкаявся в скоєному злочині та визнав свою вину в повному обсязі, добровільно проходить військову службу, оскільки ці обставини враховані судом і за сукупністю злочинів суд призначив ОСОБА_4 мінімальний строк покарання.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

У п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення покарань» (в редакції Постанови Верховного Суду N 8 від 12.06.2009р) зазначено, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК України.

Виходячи з положень закону, а також зі змісту частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для помякшення призначеного ОСОБА_4 покарання та призначення покарання не повязаного з позбавленням волі, про що просять апелянти, а тому їх апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, ОСОБА_4 слід зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього увязнення у період з 24.02.2016 р. по 09.06.2016 р. (включно) із розрахунку 1 день попереднього увязнення за 2 дні позбавлення волі, оскільки попереднє увязнення у розумінні положень ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» закінчується з моменту набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409 КПК України, 72 ч. 5 КК України (в редакції ЗУ від 26.11.2015 р. № 838-VIII) апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24 лютого 2016 року у відношенні ОСОБА_4, залишити без змін.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_4 строк попереднього увязнення у період з 24.02.2016 р. по 09.06.2016 р. (включно), із розрахунку 1 день попереднього увязнення за 2 дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку в колегію суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3