Ухвала суду № 58321377, 10.06.2016, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1018/16-ц

Провадження № 4-с/487/29/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2016 року суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Агєєва Л.І., при секретарі Ткаченко І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на дії та бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області,

В С Т А Н О В И В:

26.02.2016 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернулося до суду зі скаргою на дії та бездіяльність ВПВР УДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, мотивуючи тим, що на примусовому виконанні у ВПВР УДВС з 2011 року знаходиться на виконанні два виконавчих листи про стягнення на користь банку «ВіЕйБі Банк» з ОСОБА_2 грошових сум, а саме 548619,08 грн. та 1820 грн.. Оскільки реальних дій направлених на стягнення боргу державним виконавцем не вчинено, хоча у боржника є наявним рухоме та нерухоме майно, бездіяльність ВПВР УДВС призвела до порушення строків виконання судового рішення, порушення законних прав, інтересів банку та спричинили збитки.

В судове засідання представник заявника не зявився, надав письмову заяву про розгляд скарги за його відсутності.

Представник ВПВР УДВС скаргу не визнав та просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на її безпідставність, так як усі передбачені законом виконавчі дії були проведені належним чином.

Заінтересована особа ОСОБА_2 до суду не зявився, про день та час розгляду скарги був повідомлений належним чином.

Заслухав представника ВПВР УДВС, дослідивши матеріали справи, судом встановлено:

На примусовому виконанні у ВПВР УДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області перебуває зведене виконавче провадження №29921504 обєднане 21.09.2011р. про стягнення коштів з ОСОБА_2, до складу якого входять також виконавчі провадження:

-виконавчий лист № 2-4689/2010 від 13.04.2011 р. виданий Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості у розмірі 548 619,08 грн.;

-виконавчий лист № 2-4689/2010 від 13.04.2011 р. виданий Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості у розмірі 1 700,00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

17.05.2011 р. старшим державним виконавцем Заводського ВДВС Миколаївського МУЮ ОСОБА_3 було винесено постанови № ВП 26502463 та № ВП 26502578 про відкриття виконавчих проваджень по вищезазначеним виконавчим листам відносно ОСОБА_2

26.10.2011 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області (далі за текстом - ВПВР УДВС ГУЮ у Миколаївській області) ОСОБА_4 було винесено постанову № ВП 26502578 про прийняття до виконання виконавчого провадження щодо ОСОБА_2 за виконавчими листами № 2-4689/2010 від 13.04.2011 р. виданих Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості у розмірі 548619,08 грн. та заборгованості у розмірі 1700,00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Також, в цей же день виконавчі провадження були приєднані до зведеного виконавчого провадження №29921504, що перебувало на виконанні у Відділі.

За наслідками вчинення виконавчих дій за Боржником було виявлено рухоме майно, а саме: автомобіль марки LEXUS ES 350, 2008 року випуску. Даний транспортний засіб було передано в заставу ПАТ «ВіЕйБі Банк» за Договором застави від 15.04.2008 р. укладеним між Банком та ОСОБА_2

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що стягувач неодноразово протягом 2011 та 2012 років звертався до ВПВР УДВС ГУЮ у Миколаївській області з приводу проведених виконавчих дій.

11.04.2013 р. стягувачем було отримано відповідь від ВПВР УДВС ГУЮ у Миколаївській області щодо стану виконавчого провадження про стягнення боргу з ОСОБА_2 та повідомлено наступне, що 24.10.2012 р. ВПВР УДВС ГУЮ у Миколаївській області було складено Акт опису й арешту майна вищевказаного транспортного засобу та 15.11.2012 р. ВПВР УДВС ГУЮ у Миколаївській області винесено постанову про призначення експерта ТОВ «Українська експертна група» для визначення вартості майна.

14.10.2013 р. ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернувся зі скаргою до Заводського районного суду м. Миколаєва на бездіяльність ВПВР УДВС ГУЮ у Миколаївській області щодо стягнення боргу з ОСОБА_2 та зобовязання вчинити дії. В суді скарга розглядалася особисто за участю представника ВПВР УДВС ГУЮ ОСОБА_4

31.10.2013 р. ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва, скаргу стягувача було задоволено частково, а саме зобовязано ВПВР УДВС ГУЮ у Миколаївській області призначити рецензування звіту щодо вартості заставного транспортного засобу.

Згідно матеріалів зведеного виконавчого провадження, які були досліджені судом в ході розгляду скарги, ухвала суду від 31.10.2013 р. виконана не була і рецензування звіту щодо вартості заставного майна державним виконавцем не призначена. В подальшому, в лютому 2014 року 6 місячний строк дії оцінки майна закінчився, але тільки 08.04.2014 р. державним виконавцем була винесена постанова про повторне залучення оцінювача у виконавчому провадженні. Доказів повідомлення сторін виконавчого провадження про повторне залучення оцінювача або проведення інших виконавчих дій з приводу примусового виконання рішення суду судом не встановлено. Згодом, державним виконавцем була встановлена відсутність транспортного засобумарки LEXUS ES 350, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 на майданчику тимчасового утримання ДАІ, за адресою м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 7А та лише 12.03.2015 р. винесена постанова про розшук майна боржника, яку згідно постанови направлено на виконання до УДАІ УМВС України в Миколаївській області.

Як вбачається, вматеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які відомості про прийняття постанови держвиконавця від 12.03.2015 р. до виконання в УДАІ та оголошення автомобіля у розшук, а також відсутні і відповідні запити держвиконавця, щодо виконання постанови про розшук.

У ході розгляду даної скарги представник ВПВР УДВС ГУЮ надав до суду копію запиту до Регіонального сервісного центру в Миколаївській області Міністерства внутрішніх справ України за №5.1-30/2506 від 27.05.2016 р. з якого вбачається, що станом на 27.05.2016 року інформація щодо результатів розшуку транспортного засобу до Відділу не надходила. Тобто, більше року державний виконавець ніяких дій з приводу розшуку як рухомого та і іншого майна боржника не вчиняв, тому доводи скаржника, щодо визнання бездіяльності ВПВР УДВС ГУЮ щодо примусового виконання виконавчих листів неправомірною є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується інших вимог скаржника.

У ході розгляду скарги судом не встановлено отримання ВПВР звернень стягувача, щодо стану виконавчого провадження з проханням повідомити про хід останнього, які були залишені без розгляду. Доказів отриманні інших повідомлень ВПВР скаржником не надано, саме виконавче провадження вказаних доказів також не містить.

Крім того, вимоги про зобовязання ВПВР провести виконавчі дії з виконання виконавчих дій у двомісячний термін не передбачені діючим законодавством. Відповідно до положень ст. 30 ЗУ «Про виконавче провадження» - «Державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку… Державний виконавець зобовязаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру у двомісячний строк…», у даному випадку мова йде про виконання рішення майнового характеру, а за такого вказані вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.124 Конституції України та ст.14, ч.1 ст.209 ЦПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ч.2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Державний виконавець, відповідно до вимог ч.1. ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.11 цього Закону).

Частиною 2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Також, за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до п. 1.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень №512/5 від 02.04.2012 р. під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, надання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

В силу ст. 32 Закону України заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

За правилами ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи, що також передбачено положеннями ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» а саме, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Що стосується доводів представника ВПВР про пропуск представником скаржника строку на оскарження дій державного виконавця, який 01.03.2016 року ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, а звернувся до суду зі скаргою лише 26.02.2016 року, пропустивши передбачений законом 10 денний термін звернення до суду, то у випадку, якщо обовязок державного виконавця здійснити певні дії прямо передбачено Законом, але їх строк вчинення не зазначено, то бездіяльність державного виконавця може бути оскаржена в будь-який час, коли особа прийде до висновку, що ця бездіяльність порушує її права чи свободи, оскільки правопорушення є триваючим. Також не заслуговують на увагу і доводи представника ВПВР, щодо неможливості проведення виконавчих дій за зведеним виконавчим провадженням при наявності ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.09.2011 року, якою зупинено стягнення за виконавчим листом №2-3594, виданим 02.06.2011 року Заводським районним судом м. Миколаєва про звернення стягнення на нежитловий обєкт магазину, що розташований по вул. Крилова, 11; за виконавчим листом №2-3594/11, виданим 02.06.2011 року Заводським районним судом м. Миколаєва про звернення стягнення на житловий будинок з надвірними, господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що розташовані по вул. Чигрина, 200, а також наявної ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 15.10.2015 року про призначення по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частку спільного майна судової будівельно-технічної та автотоварознавчої експертизи автомобіля LEXUS ES 350, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, оскільки ці обставини не можна визнати виключними та такими, що перешкоджають провадженню виконавчих дій саме за виконавчими листами №2-4689/2010 і не передбачені ст. ст. 35-38 ЗУ «Про виконавче провадження».

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 383, 384, 387 ЦПК України, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», -

У Х В А Л И В:

Скаргу задовольнити частково.

Визнати бездіяльність відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, щодо примусового виконання виконавчих листів № 2 -4689/10 від 13.04.2011 року виданих Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» - неправомірною.

В іншій частині вимог відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області протягом 5 днів в порядку, передбаченому ст. ст. 294, 296 ЦПК України.

Суддя: Л.І. Агєєва