Рішення № 58321180, 14.06.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/15398/15-ц Провадження № 22-ц/772/1987/2016Головуючий в суді першої інстанції Вохмінова О. С.Категорія 57 Доповідач Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.

При секретарі: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення коштів, -

встановила:

В липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Дельта Банк», в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором вкладу (депозиту) в сумі 3300,6 грн. та 3000 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 02 червня 2014 року між ним та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договори банківського вкладу (депозиту) № 200002007580552 та № 00006007530558 строком на 180 днів до 29 листопада 2014 року, на загальну суму 51000 грн. зі сплатою 26 % річних. Проте після закінчення строку дії договорів, сума вкладів із нарахованими відсотками не була повернута готівкою , а перерахована на поточний рахунок, з якого позивач не міг одноразово зняти кошти , а знімав їх протягом двох місяців дрібними сумами. Оскільки відповідачем було порушено грошове зобов'язання, сума заборгованості банку станом на 01.02.2015 року з урахуванням суми відсотків, які нараховуються за договором вкладу, 3% річних та інфляційних втрат становила 2688,14 грн. Зазначена сума не була виплачена позивачу і за 214 днів прострочки (з 01.02.2015 року по 10.09.2015 року), та з урахуванням суми відсотків, які нараховуються за договором вкладу, 3% річних та інфляційних втрат сума боргу становить 3300,6 грн.

Такими діями банку йому заподіяно моральну шкоду , яка виразилася у необхідності витрачати час для пошуку банкоматів для зняття готівки і яка оцінюється позивачем в розмірі 3000 грн..

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 26 жовтня 2015 року рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 26 жовтня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, просив суд її задовольнити.

Представник ПАТ «Дельта Банк» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином , заяв про розгляд справи у його відсутність не подавав.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що банком в повному обсязі виконано умови за договором банківського вкладу (депозиту) шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позивача, які були зняті і використані останнім. З цих підстав нарахування 26% річних після закінчення строку дії договору, 3% річних та індексу інфляції на всю суму боргу в розмірі 51000 грн. є необґрунтованим, при тому що сума залишку постійно зменшувалась. Відшкодування ж моральної шкоди за неналежне виконання зобов'язання не передбачено договором банківського вкладу, тому така вимога також не підлягає задоволенню.

До такого висновку суд першої інстанції дійшов неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

По справі встановлено, що між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 02 червня 2014 року були укладені договори банківського вкладу (депозиту) № 20002007580552, № 00006007530558 «8 років разом on-line» у гривнях. Сума вкладу по кожному договору складає 25000 грн. які залучаються на строк із моменту зарахування Вкладу на рахунок та по 29 листопада 2014 року включно ( пункти 1.2- 1.3 Договорів).

Згідно з п.п. 1.4, 1.5, 1.9 договорів процентна ставка по кожному договору становить 26 % річних, а нарахування та виплата процентів за Вкладами здійснюється згідно умов зазначених у Правилах та цих договорах. Нараховані проценти за вкладом виплачуються щомісячно, починаючи з першого робочого дня місяця, що слідує за місяцем , в якому проценти нараховані відповідно до умов цього договору, а також у день повернення вкладу в кінці строку дії цього договору або в інший термін дострокового припинення дії цього договору у випадках, передбачених цим договором та Правилами, шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись із використанням електронних платіжних засобів НОМЕР_1, відкритий на ім'я вкладника в установі банку.

Відповідно до пункту 1.10 договорів вклад виплачується по закінченню строку розміщення шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись із використанням електронних платіжних засобів НОМЕР_1, відкритий на ім'я вкладника в установі банку.

Відповідно до договору про відкриття поточного рахунку № 025-01700-240513 від 24.05.2013 року банк відкрив ОСОБА_2 поточний рахунок НОМЕР_1 у гривнях, надав платіжну картку і здійснював обслуговування рахунку відповідно до Правил. За відкриття та обслуговування рахунку клієнт сплатив банку комісійну винагороду відповідно до встановлених Тарифів , викладених в тарифному пакеті «Ощадна картка №1 в Кредитпромбанку» (а.с. 22).

Згідно з п. 1.4 договору про відкриття поточного рахунку за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку, банк сплачує клієнту проценти згідно з умовами правил. Розмір діючої на дату укладення договору процентної ставки зазначається в Тарифах і може бути змінений згідно з умовами, зазначеними в Правилах .

Згідно з Тарифами на обслуговування поточного рахунку з використанням платіжної картки Тарифний пакет «Ощадна картка №1 в Кредитпромбанку», затверджених Рішенням Тарифного комітету АТ «Дельта Банк» протоколом №5 від 04.02.2013 року, процент на позитивний залишок від 0,01 -100 грн. становить 13% річних , від 100,01 грн. та більше - 13% річних (а.с.24).

Відповідно до п. 2.3 договору про відкриття поточного рахунку з підписанням цього договору клієнт засвідчив, що він ознайомлений з Правилами, Тарифами та погоджується вважати їх обов'язковими для застосування до взаємовідносин, які виникли на підставі цього договору.

Згідно з ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, 28 листопада 2014 року вклад з нарахованими відсотками по двом депозитним договорам в сумі 51 864,62 грн. були перераховані на поточний рахунок ОСОБА_2 відкритий у цьому банку (а.с. 27 звор.).

01 грудня 2014 року та 15 грудня 2014 року ОСОБА_2 звертався до Вінницького відділення №2 АТ «Дельта банк» із заявами про повернення коштів в повному обсязі (а.с. 7).

Згідно з відповіді начальника Управління з розвитку комунікацій та після продажного обслуговування клієнтів Департаменту клієнтської підтримки АТ «Дельта банк» ОСОБА_3 від 01 грудня 2014 року зазначено, що відповідно до умов договору № 025-01700-240513 від 24.05.2013, на позитивний залишок коштів по рахунку нараховуються проценти за ставкою: на суму до 3000 грн. -18 % річних; на суму від 3000,01 грн. до 100 000 грн. - 13, 5% річних; на суму від 100 000,01 грн. - 10 % річних. При цьому проведення операцій вилучення грошових коштів, розміщених на поточному рахунку можливо в касах та банкоматах банку; в касах та банкоматах інших банків на території України; в касах та банкоматах інших банків за кордоном; а також сплачувати за товари та послуги в POS-терміналах на території України чи за кордоном (а.с. 8).

Матеріалами справи та позивачем підтверджено, що протягом грудня 2014 року - січня 2015 року (протягом 62 днів) ним було отримано всі кошти за вкладом та нараховані відсотки на вклад в повному обсязі, шляхом поступового зняття готівки та безготівкового розрахунку в торгівельних мережах (а.с. 6, 18, 27,28) .

За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або в безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

З укладених договорів банківського вкладу від 02 червня 2014 року вбачається, що сторони погодили строк його дії до 29 листопада 2014 року, а тому по настанню визначеної в договорі дати повернення вкладу, закінчується і дія укладеного між сторонами договору банківського вкладу.

Таким чином, зобов'язання банку перед ОСОБА_2 за договором банківського вкладу (депозиту) припинились у строк, установлений цим договором.

Закінчення строку дії договору і невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальні правовідносини, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

Так, відповідно до статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частини перша, друга статті 1067 ЦК України).

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу.

Отже, 28 листопада 2014 року (день перерахування банком депозитного вкладу та процентів на вклад на поточний рахунок вкладника) між сторонами виникли правовідносини, що випливають з договору банківського рахунка та з урахуванням положень ст. 1070 ЦК України банк зобов'язаний був нараховувати та виплачувати проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку у розмірі, встановленому договором на відкриття банківського рахунку до дня фактичного повернення банком вкладу.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 10 червня 2015 року у справі № 6-36 цс15.

В наданих письмових запереченнях на позовні вимоги та апеляційну скаргу від 13.06.2016 року №7327, ПАТ «Дельта Банк» не визнавав наявність боргу перед ОСОБА_2, оскільки кошти за договором вкладу були перераховані на поточний рахунок по закінченню строку дії договору, а на суму залишку коштів нараховувались відсотки, які визначені договором на відкриття та ведення поточного рахунку (а.с. 25, 92-93).

Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають біти підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З наданої відповідачем виписки по рахунку НОМЕР_1 з 24.05.2013 року по 08.05.2015 року, як в суді першої , так і апеляційної інстанції, вбачається, що банком з дня перерахування банком депозитного вкладу та процентів на вклад на поточний рахунок вкладника 28 листопада 2014 року ОСОБА_2 нараховувались на позитивний залишок коштів і виплачувались відсотки за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку у розмірі 13% річних, встановленому договором на відкриття банківського рахунку, а саме 31 грудня 2014 року - 341,27 грн., 30 січня 2015 року - 175,69 грн., 27 лютого 2015 року - 1,01 грн. (а.с. 27).

Таким чином, доводи ОСОБА_2 про те, що на залишок коштів, які знаходилися на його поточному рахунку протягом грудня 2014 року - січня 2015 року повинні були нараховуватися відсотки в розмірі 26% річних, передбачених договорами депозиту, не ґрунтуються на нормах закону, та такі вимоги не підлягають до задоволення.

Тобто, наведене свідчить , що ПАТ «Дельта Банк» заперечував як період і розмір відсотків, так і сам розмір заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, підстави для застосування положень ст.ст. 612,625 ЦК України відсутні.

Разом з тим, по справі встановлено, що постановою Правління Національного Банку України №150 від 02.03.2015 року АТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 року №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів на здійснення тимчасової адміністрації з 03.03.2015 року призначено Кадирова В.В. і запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці, до 02.06.2015 року включно, яка на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №71 від 08.04.2015 року та №147 від 03.08.2015 року тимчасову адміністрацію у АТ «Дельта Банк» продовжено до 02 жовтня 2015 року включно.

Відповідно до постанови Правління Національного Банку України від 02 жовтня 2015 року №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» з 05 жовтня 2015 року 04 жовтня 2017 року .

Згідно з п. 6 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Відповідно до пп. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Згідно з ч.6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України.

При цьому згідно з підпунктами 3, 5 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Згідно з ч 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси ; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Оскільки позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом в період запровадження тимчасової адміністрації банку та на даний час здійснюється процедура ліквідації ПАТ «Дельта Банк» , що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому вимоги ОСОБА_2 не можуть бути задоволені в силу вимог вказаних норм Закону.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-2001 цс 15 від 20 січня 2016 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням положень п.4 ч.1 ст. 611 ЦК України, ні договором банківського вкладу, ні договором на відкриття поточного рахунка не передбачено відшкодування моральної шкоди в разі неналежного виконання зобов'язання , а тому такі вимоги не підлягають до задоволення.

За таких обставин, суд першої інстанції неналежним чином з'ясував коло спірних правовідносин та обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та не застосував норми матеріального права, які підлягають до застосування, що є підставою для скасування рішення суду в частині стягнення процентів за договором банківського вкладу, 3% річних та індексу інфляції та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи наведене, керуючись, ст. ст. 307, 309, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2015 року в частині вимог ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення процентів за договором банківського вкладу, 3% річних та індексу інфляції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ Ю.Б. Войтко

/підпис/ І.М. Стадник

Згідно з оригіналом: