Ухвала суду № 58320766, 13.06.2016, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/2595/15-ц

Провадження №:6/138/21/16

УХВАЛА

Іменем України

13 червня 2016 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Лисенко Т.Ю.,

за участю: секретаря Гавінчук О.О.,

заявника ОСОБА_1,

представника заявника ОСОБА_2,

державного виконавця Шаповала С.В.,

заінтересованої особи ОСОБА_3,

представника заінтересованої особи адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи ОСОБА_3, головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_5 про зарахування коштів в рахунок оплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2016 ОСОБА_1 звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду із вказаною заявою. Вимоги, викладені в заяві, обґрунтовані тим, що рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17.11.2015 частково задоволено позов ОСОБА_3 та вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь останньої на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн. щомісячно, починаючи з 17.09.2015 до 30.06.2017. Постановою державного виконавця Відділу ДВС Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції від 16.12.2015 на підставі виконавчого листа, виданого Могилів-Подільським міськрайонний судом 07.12.2015 відкрито виконавче провадження № 49658773. Під час розгляду справи та на день винесення рішення про стягнення аліментів у заявника не було номера розрахункового рахунку позивача ОСОБА_3, на користь якої заявник повинен сплачувати аліменти. Однак з урахуванням призначення аліментів на утримання дочки ОСОБА_6, заявник добровільно виконував свій батьківський обовязок і сплачував кошти на утримання дитини сторін, шляхом перерахування грошей на карточку ПАТ КБ «ПриватБанк» № 5168 7572 6389 6419, що належить його дочці. Таким чином за вересень-листопад 2015 року він перерахував на рахунок дочки загальну суму 15358, 00 грн., а також він оплатив придбання одягу для дочки на суму 3280 грн. 19.02.2016 він звернувся до Відділу ДВС Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції із заявою про зарахування коштів в сумі 18638 грн. в рахунок сплати аліментів, що з урахуванням рішення суду становить сплату аліментів за 7,5 місяців, однак листом від 29.02.2016 йому відмовлено у зарахуванні даних коштів в рахунок сплати аліментів. ОСОБА_3 також не бажає вирішити дане питання в добровільному порядку і відмовляє заявнику у зарахуванні сплачених коштів в рахунок аліментів. Заявник просить суд зарахувати кошти в сумі 18638,00 грн. в рахунок аліментів, призначених рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду у справі № 138/2595/15-ц від 17.11.2015 (виконавче провадження № 49658773 від 16.12.2015).

В судовому засіданні представник заявника підтримала вимоги, викладені в заяві, та просила їх задовольнити. Також пояснила суду, що ОСОБА_1 не ухилявся від виконання свого батьківського обовязку щодо утримання дочки і до звернення ОСОБА_3 до суду з позовом про стягнення аліментів, і під час розгляду справи. Розуміючи, що рішенням суду буде визначений певний розмір аліментів, він перераховував кошти на картку доньки у можливих для нього розмірах. Однак до звернення ОСОБА_3 15.12.2015 до відділу ДВС у нього не було номеру розрахункового рахунку матері дитини, а тому він сплачував аліменти на особистий рахунок дочки, а не на користь ОСОБА_3 Сума сплачених ОСОБА_1 коштів на утримання дитини за період вересень-листопад 2015 року та коштів, витрачених на придбання одягу для дочки, становить 18638,00 грн., які заявник просить зарахувати в рахунок заборгованості по сплаті аліментів. Також представник зазначала, що чинним законодавством України не заборонено сплачувати кошти на утримання дитини добровільно і в більших розмірах до прийняття рішення суду про стягнення аліментів.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримав. Зазначив, що між ним та ОСОБА_3 була домовленість про те, що він кошти на утримання їх дочки буде надсилати на її особистий картковий рахунок, що він і робив до 25.11.2015. Всі кошти, які він надсилав дочці він спрямовував на її утримання. Попередньої згоди щодо його участі в додаткових витратах, повязаних з навчанням дочки, він не давав і кошти на це не перераховував.

ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечила. Вважає, що кошти, які перераховував на картковий рахунок дитини ОСОБА_1, він перераховував з власної ініціативи, добровільно. Дочка самостійно ними розпоряджалась і куди витрачала їх їй не відомо. Домовленості між ними щодо добровільної сплати ОСОБА_1 витрат на утримання дочки шляхом перерахування коштів на її картковий рахунок між ними не було.

Представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 вважає, що ОСОБА_1 не сплачував аліменти на утримання дочки ОСОБА_7. Кошти, які він перераховував на рахунок дитини в період з вересня 2015 року, ОСОБА_3 вважає додатковими витратами, які ОСОБА_1 добровільно надавав дочці на розвиток її творчих здібностей. Також зазначив, що згідно ст. 179 СК України саме ОСОБА_3 є власницею аліментів за рішенням суду і має право вирішувати, на що будуть витрачатись вказані кошти. Оскільки ОСОБА_1 сплачував кошти на рахунок дитини, то ОСОБА_3 була позбавлена цього права. Вказував, що чинне законодавство України не передбачає право сплати аліментів наперед. Також вважає, що заява ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження, в якій вона зазначила свій рахунок, на який мають стягуватись аліменти, свідчить про відсутність домовленості між сторонами про перерахунок ОСОБА_1 коштів на утримання дочки на її картковий рахунок.

Головний державний виконавець Шаповал С.П. залишив вирішення заяви на розсуд суду, зазначивши, що він позбавлений можливості самостійно вирішувати таке питання, оскільки згідно ЗУ «Про виконавче провадження» питання про зарахування коштів в рахунок сплати аліментів відноситься до компетенції суду.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що вона є дочкою сторін. З грудня 2015 року батько не сплачує аліменти на її утримання. До цього часу він перераховував їй гроші у різних розмірах, які вона витрачала виключно на розвиток своїх творчих здібностей, а саме на уроки вокалу в школі ОСОБА_8, за які сплачувала щомісячні платежі, про що отримувала квитанції, які вона давала матері під час її звернення до суду з позовною заявою, а також на уроки сольфеджіо, оплату яких документально вона підтвердити не може. Зазначила, що мама погоджувала з нею питання звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на її утримання і вона дала таку згоду. Причиною звернення до суду була зрада батька сімї, в звязку з чим вона не була впевнена, що він і в подальшому буде матеріально їй допомагати. Зазначила, що кошти перераховані батьком 25.11.2015 він перерахував їй на святкування її дня народження, про що зазначив при телефонній розмові.

Заслухавши учасників судового розгляду, свідка, дослідивши матеріали додані до заяви, та матеріали справи, що стосуються заяви, суд приходить до таких висновків.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду від 17.11.2015 частково задоволено позов ОСОБА_3 та присуджено стягувати на її користь з ОСОБА_1 на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн. щомісячно, починаючи з 17.09.2015 до 30.06.2017.

Вказане рішення суду сторони не оскаржували, рішення суду набрало законної сили 28.11.2015.

Вказаним рішенням суду від 17.11.2015 встановлено, що позивач в судовому засіданні підтвердила, що відповідач добровільно допомагав і продовжує допомагати утримувати їх дочку, переказує їй гроші, купує для неї одяг та інші необхідні їй речі та приладдя. Проте кожен місяць він перераховує та надає особисто дочці різні суми, а здійснювати оплату витрат потрібно вчасно і кожен місяць. Вказане і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Обґрунтовуючи позов, позивач посилалась на те, що відповідач добровільно не надає матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, проте в судовому засіданні позивач підтвердила, що відповідач таку допомогу весь час надавав добровільно, проте щомісяця це були різні суми. Вказане також підтверджується й доданими до матеріалів справи квитанціями про переказ готівки відповідачем дочці ОСОБА_6 Так само відповідач купує дочці одяг та необхідне приладдя, що підтверджується відповідними платіжними документами та не заперечувалось в судовому засіданні позивачем. Крім того відповідач в судовому засіданні позов визнав частково, в розмірі 2500 грн. Зазначив, що він завжди допомагав і продовжує допомагати дочці як шляхом грошових переказів, про що додав до матеріалів справи квитанції про перерахунок коштів, так і шляхом придбання, необхідних для неї речей та давав гроші дочці особисто. Також рішенням суду встановлено, що уроки вокалу ОСОБА_6 у 2015 році не отримує, а за договором на організацію навчання в школі акторської майстерності у 2015 році навчається безкоштовно.

Вказані обставини відповідно до ст. 65 ч. 3 ЦПК України не підлягають доведенню та спростовують посилання ОСОБА_3, її представника та свідка, що між сторонами відповідно до вимог ст.ст. 179, 181 СК України не було домовленості щодо порядку і способу добровільного утримання ОСОБА_1 їх дочки, а також власника цих коштів, а також те, що дочкою сторін кошти витрачались на розвиток її творчих здібностей: на уроки вокалу та сольфеджіо. При цьому належні докази про те, що дочка сторін має витрати на оплату додаткових занять по сольфеджіо суду надані не були, так само як і не надані докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 сплачував кошти не на утримання дочки, а на додаткові витрати.

Також суд бере до уваги наявність розбіжностей в показаннях свідка ОСОБА_6 і поясненнях ОСОБА_3 Так, як стверджувала свідок за уроки вокалу вона вносила щомісячну плату, про що отримувала квитанції, які мала надати суду ОСОБА_3 ще під час розгляду справи про стягнення аліментів, в той час як сама ОСОБА_3 надала суду квитанції про оплату уроків вокалу дочки одним платежем за рік (а.с. 30, 210), що в свою чергу і було одним із доказів, яким вона обґрунтовувала свої позовні вимоги під час розгляду судом справи про стягнення аліментів.

Згідно копій квитанцій, доданих до заяви, ОСОБА_1 в період з 01.09.2015 по 25.11.2015 на картковий рахунок дочки ОСОБА_6 перерахував кошти у загальній сумі 15358,00 грн., а також 27.09.2015 придбав речі на загальну суму 3280,00 грн. (а.с.183-186).

Разом з тим, зважаючи на те, що аліменти з ОСОБА_9 стягуються, починаючи з 17.09.2015, суд відхиляє як доказ квитанцію про перерахунок коштів за 01.09.2015 на суму 2096,00 грн. та від 25.11.2015 на суму 1996,00 грн., оскільки, зважаючи на дату народження дочки сторін, її показання як свідка та відсутність інших доказів щодо їх цільового призначення, вказані кошти на переконання суду були перераховані ОСОБА_1 на святкування дня народження його дочки.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 65 ч. 3, 209 ч. 4, 5, 210, 383-387 ЦПК України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 179 ч. 1, 181 ч. 1, 2, 191 ч. 1 СК України, ч. 1 ст. 317 ЦК України суд,

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити частково.

Зарахувати кошти в сумі 14546 (чотирнадцять тисяч пятсот сорок шість) грн. 00 коп., сплачені ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_6, в рахунок аліментів, призначених рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17 листопада 2015 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка навчається (виконавче провадження № 49658773 від 16.12.2015).

В іншій частині заяви відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Апеляційного суду Вінницької області протягом пяти днів з дня її проголошення через Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області.

Суддя: Лисенко Т.Ю.