Ухвала суду № 58320403, 08.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №612/473/15-ц Головуючий суддя І інстанції Масло С. П.

Провадження № 22-ц/790/2257/16 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року м. Харків.

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю секретаря : Баранкової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 11 лютого 2016 року по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

05.08.2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 328184, 85 грн. за кредитним договором № HAC0AU08950092 від 18.04.2007 року.

В обґрунтування позову зазначив, що 18.04.2007 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № HAC0AU08950092. Згідно умов зазначеного договору відповідач отримала кредит у розмірі 57003, 26 терміном до 17.04.2014 року зі сплатою відсотків за користування кредитом відповідно до п.п. 2.3.1., 2.3.2., 2.3.3., 3.1., 3.2., 7.1., 7.4. кредитного договору. Банк свої зобовязання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, а також інші витрати відповідно до умов договору. Таким чином, відповідач зобовязання за договором не виконав і станом на 11.06.2015 року має заборгованість у сумі 328184 грн. 85 коп., яка складається з наступного: 30671 грн. 29 коп. заборгованість за кредитом; 77938,00 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 3310, 20 грн. заборгованість по комісії; 216265, 36 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань. На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ «ПриватБанк».

Представник позивача у судовому засіданні уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 225565, 42 грн. згідно нового розрахунку, уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав наведених у запереченні на позовну заяву. Крім того, просив застосувати до спірних правовідносин загальну позовну давність та спеціальну позовну давність за вимогами про стягнення пені.

РішеннямБлизнюківського районного суду Харківської області від 11 лютого 2016 року позов Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № HAC0AU08950092 від 18.04.2007 року станом на 11.06.2015 року у розмірі 60067 грн. 86 коп. на рах. № 29092829003111, вирішено питання щодо судових витрат. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати в частині стягнення з нього боргу станом на 11.06.2015 року в розмірі 60067 грн.86 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 873 грн.96 коп., а всього на суму 60941 грн.82 коп., посилаючись на те, що рішення незаконне, необгрунтоване, не відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, не доведеність обставин, які суд вважав доведеними, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, судом не взято до уваги, що позивачем пропущені строки як загальної позовної давності на суму 30671 грн.29 коп. так і спеціальної позовної давності, порушено вимоги ст.257 та п.1 ч.2 ст.258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки, штрафу, пені на загальну суму 297513 грн.56 коп., що є підставою для відмови в задоволенні позову позивачу повністю.

Судова колегія відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір споживчого кредиту № HAC0AU08950092, із забезпеченням його заставою легкового автомобіля ЗАЗ ДЄУ Т13110 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який належить відповідачу ОСОБА_3

Згідно умов зазначеного договору відповідач для придбання вказаного автомобіля отримав кредит у розмірі 57003, 26 грн. терміном до 17.04.2014 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Банк свої зобовязання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Однак відповідач не сплатив своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, а також інші витрати відповідно до умов договору, зобовязання за договором стосовно укладення договору страхування у повній мірі не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Чинним рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 22 грудня 2010 року за позовом ЗАТ КБ «Приватбанк» було достроково стягнено з ОСОБА_4 заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 29 липня 2010 року в сумі 106848 грн. 04 коп., судовий збір в сумі 1068,48 грн., витрати на ІТЗ розгляду справи у сумі 30 грн. В рахунок погашення цієї заборгованості звернуто стягнення на предмет застави, вищевказаний автомобіль ОСОБА_3, було надано право банку на укладення від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. 06.08.2013 року вказаний автомобіль був реалізований з публічних торгів (аукціоні) 06.08.2013 року за 27000 грн. Інших виконавчих проваджень щодо боржника ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» за період з 2008 року по 16 листопада 2015 року немає.

З огляду на те, що в рахунок погашення заборгованості за рішенням районного суду вже відбулося дострокове стягнення шляхом продажу заставного майна, районний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 30671,29 грн. В цій частині рішення суду не оскаржене і тому відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційним судом його законність та обґрунтованість не перевіряється і не переглядається.

Згідно нового розрахунку заборгованість по процентам за користування кредитом складає 26723,73 грн., 3310,20 заборгованість по комісії, 164860,20 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов?язань.

Відповідач відповідно до умов кредитного договору, зобовязаний був щомісяця в період з 20 по 25 число, здійснювати щомісячний платіж у сумі 844,63 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту.

Судом встановлено, що у порушення зазначених умов договору відповідач зобовязання за договором № HAC0AU08950092 від 18.04.2007 року виконував не в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість, яка зазначена в уточненому розрахунку банка.

При цьому районний суд на підставі заяви ОСОБА_5 правильно застосував до спірних правовідносин правила загальної позовної давності у три роки за ст. 257 ЦК України до вимог про стягнення процентів і спеціальної позовної давності в один рік за п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України - до вимог про стягнення пені, а також про застосування наслідків спливу позовної давності, визначених у ч.4 ст. 267 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснював погашення заборгованості за кредитом кожного місяця в період з 24.05.2007 року по 24.12.2008 року на відповідні суми, які зазначені в розрахунку Банка.

Оскільки умовами кредитного договору установлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, районний суд враховуючи, що згідно умов кредитного договору № HAC0AU08950092 від 18.04.2007 року погашення кредиту (заборгованості за кредитом, процентами, винагородою, комісії та іншими платежами) повинно здійснюватися відповідачем частинами в розмірі 844,63 грн. з «20» до «25» числа кожного місяця, правильно вважав, що початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання відповідачем кожного із цих зобов'язань.

Висновки суду стосовно умов кредитного договору № HAC0AU08950092 від 18.04.2007 року та змісту зазначених правових норм, про те, що у разі неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів, процентів та інших обовязкових щомісячних платежів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту закінчення строку погашення чергового платежу, - є законними і обгрунтованими.

Районний суд правильно послався на правовий висновок, викладений з цього приводу в постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19.11.2014 року по справі № 6-160цс14.

Є обгрнутованими і такими, що відповідають умовам договору, наданого банком розрахунку, який відповідачем не спростований, та вказаними нормами ЦК України висновки суду про те, що трирічний строк позовної давності, внаслідок вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу по платежу датованому 24.12.2008 роком спливав 24.12.2011 року. При цьому, оскільки у лютому 2009 року Банк звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № HAC0AU08950092 від 18.04.2007 року, яка утворилась на момент звернення до суду з позовом у розмірі 37452,47 грн., - дійсно відбулося переривання перебігу позовної давності за вимогами Банку.

22.12.2010 року рішенням Близнюківського районного суду Харківської області, яке набрало законної сили 16.03.2011 року згідно ухвали апеляційного суду Харківської області, з відповідача з урахуванням уточнених позовних вимог стягнута заборгованість за кредитним договором, яка утворилась станом на 29 липня 2010 року в сумі 106848, 04 грн.

Тобто, з 17.03.2011 року у Банка почався перебіг позовної давності за вимогами про стягення заборгованості з 30 липня 2010 року та закінчився цей строк 18.03.2014 року, проте з позовом, по справі, що розглядається Банк звернувся лише 03.08.2015 року.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що по щомісячних платежах з 30.07.2010 року аж до кінця червня 2012 року (щомісячний платіж за червень місяць 2012 року) у Банка сплинув трирічний строк позовної давності, у звязку з чим вимоги Банка по платежам до червня місяця 2012 року включно захисту не підлягають, внаслідок чого у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовив на підставі ч.4 ст. 267 ЦК України.

При цьому районний суд обгрнутовано вирішив, що вимоги Банка про стягнення заборгованості за кредитним договором, починаючи з липневого платежа 2012 року підлягають захисту і трирічний строк позовної давності Банком не пропущений, виходячи з наступного.

Так, 26 серпня 2012 року почав перебіг строк позовної давності по черговому щомісячному платежу ( платіж за липень місяць 2012 року) та спливав цей строк 26 серпня 2015 року. Проте, 03 серпня 2015 року Банк звернувся до суду з позовом по справі, що розглядається, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов правильного висновку, що починаючи з липневого платежа 2012 року по 11.06.2015 року (строк зазначений позивачем у позові) трирічний строк позовної давності не сплинув, у звязку з чим підлягає захисту, а позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, комісії за користуванням кредитом за вказаний період за кредитним договором № HAC0AU08950092 від 18.04.2007 року в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Загальна сума заборгованості за процентами за користування кредитом, комісії за користуванням кредитом, за кредитним договором № HAC0AU08950092 від 18.04.2007 року за період з 01 липня 2012 року по 11.06.2015 року, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 30033,93 грн. Районний суд навів свої розрахунки суми стягнення, яка складається з наступного: 26723,73 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3310, 20 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, що підтверджується уточненим розрахунком заборгованості наданим представником позивача (а.с.196-197).

Стосовно позовних вимог про стягнення заборгованості по сплаті пені у розмірі 164860,20 грн. станом на 11.06.2015 року, нарахованої за несвоєчасність виконання зобов?язань за договором, суд правильно вважав їх частково обґрунтованими в межах останніх дванадцяти місяців перед зверненням Банку до суду.

Такий висновок суду відповідає положенням ч. 3 ст. 611 ЦК України стосовно правових наслідків порушення зобов?язання у вигляді сплати неустойки, ст. 549 ЦК України, у вигляді пені, яка відповідно до ст. 258 ЦК України обмежується строком в один рік до звернення до суду із позовом, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові ВС України від 19.11.2014 року по справі № 6-160цс14.

Таким чином, суд дійшов законних і обґрунтованих висновків, навів з цього приводу відповідні розрахунки, за якими, із врахуванням положень ч. 3 ст. 551 ЦК України щодо зменшення неустойки за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, зменшив розрахованої неустойки з 52599,53 грн. до розміру заборгованості за процентами та комісії за користування кредитом, тобто до суми 30033,93 грн. В іншій частині відмовив за безпідставністю заявлених вимог і банк таких висновків суду не оскаржив.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводами скарги цього висновку суду не спростовано, висновки суду відповідно до вимог ст. 215 ЦПК України належним чином обґрунтовані, то з передбачених ст. 308 ЦПК України підстав колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін

Доводи скарги стосовно несправедливих умов договорів кредиту та застави перебувають поза межами розглянутої справи, оскільки за змістом ст. 15 ЦПК України вимагають звернення відповідача до суду з відповідним позовом, який у даному випадку ним не був заявлений, що не позбавляє його такої можливості в іншому провадженні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 315, 317, 319-325 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 11 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя:

Судді колегії: