Ухвала суду № 58320045, 08.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №646/11230/15-ц Головуючий суддя І інстанції Міндарьова М. Ю.

Провадження № 22-ц/790/2722/16 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із договорів

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року м. Харків.

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - ОСОБА_1,ОСОБА_2,

за участю секретаря : Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Червонозаводського районного суду м.Харковавід 27 січня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_5 України, про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_5 України, про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання надати інформацію на запит ОСОБА_3 від 04 липня 2015 року, для чого вчинити наступні дії:

1.Повідомити чи подавалась заява на Міжбанківську валютну біржу від ПАТ «Укрсиббанк», що є правонаступником Акціонерного комерційного інноваціонного банку «УкрСиббанк» (далі по тексту ОСОБА_5), від 23 жовтня 2006 року про конвертацію в сумі 59 00,00 швейцарських франків від заявника через ОСОБА_5 на купівлю української гривні.

2.Повідомити чи направлялась заявка від 23 жовтня 2006 року про продаж Міжбанківській валютній біржі в сумі 59000,00 швейцарських франків позивачем через ОСОБА_5 на купівлю української гривні.

3.Якщо направлялась заявка про продаж на Міжбанківській валютній біржі валюти, - то вказати по якому курсу була проведена продаж валюти на гривню, яка була комісія і скільки коштів зараховано у гривні після продажі вказаної суми валюти.

4.Повідомити номер валютного рахунку, на який банк зарахував 59000,00 швейцарських франків кредитних коштів.

5.Надати копії меморіальних ордерів (заяви про видачу готівкою) та/або платіжних доручень на оплату 59000,00 швейцарських франків на споживчі цілі.

6.Надати розрахунки суми погашеного кредиту; суми нарахованих відсотків (комісії); суми сплачених відсотків (комісії); суми нарахованих (з розрахунком) і сплачених штрафних санкцій; сальдо розрахунків на дату надання інформації.

7.Про повноваження особи, яка підписала генеральний договір про надання кредитних послуг № 11058398000 від 23 жовтня 2006 року від імені ОСОБА_6.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 23 жовтня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір про отримання позивачем кредиту у сумі 59000,00 швейцарських франків. Позивач зазначив, що право власності зазначених коштів на нього не перейшло, оскільки валютний рахунок на який би поступали 59000,00 швейцарських франків на його імя не відкривався, заявок на конвертацію 59000,00 швейцарських франків в грошову одиницю України та про перерахування цих коштів в оплату нерухомості він не подавав і взагалі, вважає, що банк не міг здійснювати операції з валютними коштами. Вказав, що позивач звернувся до відповідача з запитом від 04 серпня 2015 року, та просив надати з питань у ньому зазначених, зокрема з приводу діяльності банку повязаної зі здійсненням валютних операцій, але відповіді на свій запит не отримав. Посилаючись на вказані обставини, на положення ст. 629 ЦК України щодо обовязковості виконання договору, позивач просив суд визнати бездіяльність відповідача щодо не надання відповіді на його запит протиправної та зобовязати банк надати позивачу інформацію на запит від 04 липня 2015 року.

В судове засідання представник позивача - ОСОБА_4 не зявився, надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, з урахуванням наданих письмових заперечень, в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі, за його безпідставністю та необгрунтованістю. При цьому вказав, що позивач є позичальником споживчого кредиту на підставі укладеного між сторонами договору № 11058398000 від 23.10.2006 року, за яким позивач внаслідок порушення умов договору є боржником ОСОБА_6. 07.08.2015 року установою ОСОБА_6 було отримано запит на інформацію від 04 серпня 2015 року стосовно виконання сторонами цього договору його умов, який був підписаний представником позивача ОСОБА_4 Відповідь на зазначений запит за вих.. № 30-21/42025 було направлено банком на адресу представника позивача ОСОБА_4 15.09.2015 року та отримана ним 18.09.2015 року. За змістом цієї відповіді запитана інформація відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відноситься до банківської таємниці, порядок розкриття такої інформації визначений у ст. 62 вказаного Закону України та Правилами зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затвердженими постановою Правління НБУ № 267 від 14.07.2006р. Згідно до положень ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних і фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банком, в тому числі, на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи. Згідно до гл. 3 вказаних Правил письмовий запит та/або дозвіл клієнта про розкриття інформації, що містить банківську таємницю і власником якої є такий клієнт, має бути підписаний цією особою. Її підпис має бути засвідчений підписом керівника банку чи уповноваженою ним особою та відбитком печатки банку або нотаріально.

Зі змісту наданої разом з запитом про надання інформації довіреності випливає, що у представника позивача ОСОБА_4 відсутні повноваження на отримання інформації, яка становить банківську таємницю. На підставі ст. 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ОСОБА_5 представнику позивача ОСОБА_7 в передбачені діючим законодавством України строки було надано письмову відповідь щодо відсутності правових підстав для надання запитуваної інформації. Крім того, позивач обрав не передбачений ст. 16 ЦК України спосіб захисту своїх прав визнання бездіяльність юридичної особи незаконною.

Представник третьої особи, ОСОБА_5 ОСОБА_6 України, в судове засідання не зявився, у своїх письмових запереченнях проти позову представник третьої особи вказав наступне. НБУ України відповідно до п. 22 ст. 7 Закону України «Про НБУ» здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю. Відповідно до затверджених Постановою НБУ від 14.07.2006 року № 267 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці зазначено, що письмовий запит та/або дозвіл клієнта про розкриття інформації, що містить банківську таємницю і власником якої є клієнт, складається за довільною формою і має бути підписаний цією особою, п. 3.1. Її підпис має бути засвідчений підписом керівника банку чи уповноваженою ним особою та відбитком печатки банку або нотаріально. На письмовий запит власника інформації, що становить банківську таємницю або з його письмового дозволу, банк розкриває таку інформацію в обсязі, визначеному у письмовому запиті або дозволі. При цьому НБУ не є стороною кредитного договору і будь-яких прав та обов?язків перед сторонами договору не має.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харковавід 27 січня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду представник ОСОБА_3 ОСОБА_4Ю, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення незаконне, необґрунтоване, зазначає, що, судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального права, ст. 1076 ЦК України, ст.ст. 56, 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність», суд не відповідав вимогам ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., передбаченому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.

На обґрунтування скарги вказав, що відмова відповідача є неправомірною, оскільки він як сторона кредитного договору має право на отримання запитаної інформації, яка становить банківську тайну, що стосується заявника, який є клієнтом банку, суд не правильно з?ясував зміст спірних правовідносин.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, за відсутності всіх учасників судового засідання, належним чином повідомлених про розгляд справи, що не перешкоджає її розглядові згідно до ст. 305 ЦПК України, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги у передбачених ст. 303 ЦПК України межах, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Стаття 1076 ЦК України визначає, що:

1. ОСОБА_6 гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.

Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

2. У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. ст. 60,62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним, чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у ОСОБА_5 банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 23 жовтня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 11058398000 споживчого кредиту про надання позивачу 59000, 00 швейцарських франків.

04.08.2015 року представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 звернувся доОСОБА_6 з запитом, в якому просив надати йому інформацію, що стосується укладеного ОСОБА_3 та ПАТ «Укрсиббанк» договору № 11058398000. При цьому на підтвердження своїх повноважень представник ОСОБА_8 ОСОБА_4 надав довіреність.

04 вересня 2015 року представнику позивача - ОСОБА_4 була надана відповідь, в якій з посиланням на порушення заявником передбаченого Законом України «Про банки та банківську діяльність» порядку розкриття банківської таємниці відмовив ОСОБА_4 в її наданні.

При цьому ОСОБА_5 вказав, що ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність « встановлений порядок розкриття банківської таємниці з письмового дозволу власника такої таємниці або за рішенням суду, тому відповідно до п. 1 ст. 1076 ЦК України ОСОБА_5 не має законних підстав для надання інформації на запит ОСОБА_4 (а.с. 75).

Відповідно до ст. 1000 ЦК України:

1. За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

2. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд правильно виходив з того, що ОСОБА_4 не був уповноважений своїм довірителем ОСОБА_3 на отримання запитаної від ОСОБА_6 інформації, яка є банківською таємницею. Висновки районного суду з цього приводу вмотивовані відповідно до положень ст. 215 ЦПК України щодо змісту рішення суду.

Згідно до ст. 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному.

Відповідно до п. 3.1 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених Постановою НБУ від 14.07.2006 року № 267, зареєстрованою в МЮ України 03 серпня 2006 року за № 935/12809, письмовий запит та/або дозвіл клієнта про розкриття інформації, що містить банківську таємницю і власником якої є клієнт, складається за довільною формою і має бути підписаний цією особою. Її підпис має бути засвідчений підписом керівника банку чи вповноваженою ним особою та відбитком печатки банку або нотаріально.

Згідно до вказаної норми ст. 1000 ЦК України, в контексті положень ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та вказаної норми п. 3.1 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємницістосовно порядку її розкриття, повноваження повіреної особи клієнта ОСОБА_6 стосовно отримання запитаної у вказаній заяві інформації, яка у даному випадку безспірно належить до банківської таємниці, - повинні були прямо застережені у довіреності, яку видав клієнт ОСОБА_6 позивач ОСОБА_3 своїй довіреній особі ОСОБА_4

Доводи скарги щодо наявності повноважень у ОСОБА_4 на отримання інформації, що містить банківську таємницю безпідставні, не ґрунтуються на вказаних нормах права і матеріалами справи не підтверджуються.

У довіреності, виданої ОСОБА_4, передбачено перелік дій, які мають право вчиняти представникивід його імені. Однак, за цією довіреністю не визначено право на отримання інформації, що містить банківську таємницю (а.с. 12).

Законний порядок звернення щодо отримання інформації, що містить банківську таємницю представником позивача не було дотримано, тому у ОСОБА_6 не було правових підстав для надання інформації на його запит.

З матеріалів справи вбачається, і це не заперечують представники ОСОБА_3 як у суді першої інстанції так і в апеляційному суді, що ОСОБА_3 особисто з запитами про видачу інформації, яка містить банківську таємницю до ПАТ «УкрСиббанк» не звертався.

Посилання у доводах скарги на ст. 8 Конституції України та ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у даному випадку є безпідставним, оскільки у даному випадку був дотриманий передбачений законом порядок доступу до банківської таємниці, який діє в інтересах позивача, а передбачені законом процедури доступу не створюють для позивача надмірного тягаря, є пропорційними, і не виходять поза межі необхідного захисту його приватних інтересів. При цьому ОСОБА_3 не позбавлений права звернутися до банку із відповідною заявою про надання інформації, яка містить банківську таємницю особисто, або через свого представника, оформивши свою заяву у нотаріальному порядку.

Наведене свідчить, що районний суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги цього висновку не спростовують, тому відповідно до ст. 308 ЦПК України колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 315, 319, 323-325, 327 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харковавід 27 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя:

Судді колегії: