Ухвала суду № 58320028, 09.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22ц/790/2898/16 Головуючий 1 інстанції - Шелест І.М.

Справа № 646/14266/15-ц Доповідач Кірсанова Л.І.

Категорія аліменти

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Піддубного Р.М., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря - Сотнікової А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами Бар»ячного ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2016 року та додаткове рішення цього суду від 18 березня 2016 року по справі за позовом Бар»ячної ОСОБА_2 до Бар»ячного ОСОБА_1, третя особа Бар»ячна ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання,-

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2015 року позивач ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаним позовом, який в подальшому уточнила та просила стягувати з відповідача аліменти на утримання повнолітньої доньки яка навчається, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше ніж прожитковий мінімум працездатної особи, починаючи з жовтня 2013 року до досягнення нею 23-річного віку. В обґрунтування позову зазначила, що з відповідачем знаходилася у шлюбі, який розірвано в 1999 році, мають з відповідачем дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу проживає разом з нею. Дочка навчається у Харківському національному педагогічному університеті імені ОСОБА_6, де здобуває освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр за напрямом підготовки «Українська мова та література», «Англійська мова». Дочка є інвалідом дитинства третьої групи, вона не може в повній мірі забезпечити себе та своє навчання у вищому навчальному закладі, у звязку з чим потребує матеріальної допомоги. З жовтня 2013 року відповідач взагалі припинив спілкування з дочкою. Матеріальну допомогу на утримання дочки по мірі сил надає тільки позивач, але цих коштів недостатньо.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на її користь аліменти на утримання повнолітньоїдитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 600 грн. щомісячно на період її навчання до досягнення нею 23 років. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з вказаним рішенням, Бар»ячний ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність та необгрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що у ОСОБА_8 відсутня потреба у матеріальній допомозі для продовження навчання, так як вона отримує соціальну допомогу як інвалід дитинства і може себе забезпечити. Він не має можливості надавати їй допомогу, оскільки з 01 квітня 2015 року припинив свою підприємницьку діяльність та не отримує доходів.

Додатковим рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 березня 2016 року вирішено проводити стягнення аліментів з ОСОБА_7 з 17.11.2015 року- з дня пред»явлення позову.

Вказане додаткове рішення оскаржив також Бар»ячний ОСОБА_9 скасувати додаткове рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову про стьягнення з нього аліментів.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 з 09.07.1994 року перебували у шлюбі, який розірвано на підставі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 листопада 1999 року (а.с.3).

Сторони мають повнолітню доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є інвалідом дитинства 3 групи (а.с. 5).

Після розлучення донька ОСОБА_8 проживає разом із своєю матірю , що підтверджується довідкою з місця проживання (а.с. 13). Зазначене також не заперечує Бар»ячний І.В.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 навчається на підставі договору про надання освітніх послуг на комерційній основі від 07.10.2013 року на 4 курсі Харківського національного педагогічного університету імені ОСОБА_6 українського мовно-літературного факультету імені ОСОБА_10, що підтверджується також відповідною довідкою навчального закладу від 24.12.2015 (а.с. 8,39).

Загальна вартість навчання за освітньо кваліфікаційним рівнем бакалавр складає 18825,00 грн. ( 6775 грн. на рік), що вбачається з п.4 Договору про надання освітніх послуг на комерційній основі від 07.10.2013 року( а. с. 8) та квитанцій про сплату грошових коштів за навчання (а.с.37).

Крім того, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом третьої групи, що підтверджується довідкою міжрайонної спеціалізованої кардіологічної медико-соціальної комісії № 2 (а.с.7), знаходиться на обліку в УПСЗНА Червонозаводського району та отримує державну соціальну допомогу інваліда з дитинства третьої групи в розмірі 949 грн у період з січня 2015 року по листопад 2015 року щомісячно, за грудень 2015 року 1074 грн..(а.с.74).

ОСОБА_8 проживає разом із матірю, позивачем ОСОБА_4, яка перебуває на обліку в УПФУ в Червонозаводському районі та отримує пенсію за віком при повному стажі у сумі 986, 55 грн. щомісячно (а.с 73).

Відповідно до ч.1 ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно з ч. 1ст. 200 СК Українисуд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених устатті182 цього Кодексу.При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітнім дочкою, сином.

Статтею 182 СК України передбачено, що суд при визначенні розміру аліментів враховує: стан здоровя та матеріальне становище дитини, стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, та інші обставини, що мають істотне значення.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 6 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

В зв»язку з наведеним суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що ОСОБА_8, 1994 року, після отримання середньої освіти продовжує навчання на комерційній основі, є інвалідом дитинства третьої групи, отримує невелику соціальну допомогу,тому потребує матеріальної допомоги до закінчення навчання, але не більш ніж до досягнення нею 23 річного віку. Відповідач ОСОБА_7 має можливість надавати їй матеріальну допомогу на період її навчання і до завершення навчання, але не більше, ніж до досягнення нею 23 річного віку.

З огляду на вказане суд першої інстанції правильно задовольнив позов частково та визначив розмір аліментів не в частці, як заявлено у позові, а в твердій грошовій сумі, яка складає 600 грн., оскільки відповідач є приватним підприємцем і не має постійного стабільного заробітку.

Судова колегія не вбачає підстав для скасування додаткового рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 березня 2016 року, оскільки вказаним рішенням відповідно до закону правильно вирішено проводити стягнення аліментів з ОСОБА_7 з 17.11.2015 року з дня пред»явлення позову.

Пояснення відповідача, про те, що він зупинив у 2015 році підприємницьку діяльність, тому не має можливості сплачувати аліменти, належними доказами не підтверджено. Суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач ОСОБА_7 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію ФОП, відповідно до інформації Основянської обєднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області зареєстрований, як субєкт підприємницької діяльності, протягом 2014 року сума доходу склала 72000 грн. (а.с.11, 89-92). Також з інформації Основянської обєднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 20.01.2015 року вбачається, що протягом 2015 року ОСОБА_7 сплачені податки: єдиний податок з фізичних осіб 1804,00 грн., соціальний внесок 4448,00 грн., станом на день надання відповіді податкову декларацію за 2015 рік не надавав.

Крім того, згідно виписки з Єдиного державного реєстру індивідуальних підприємців Російської Федірації від 03.06.2016 року вбачається, що відповідач ОСОБА_11»ячний І.В. зареєстрований як індивідуальний підприємць в м. Бєлгород Російської Федірації.

Пояснення відповідача щодо знаходження на його утриманні матері пенсійного віку, яка хворіє і потребує від нього допомоги (а.с. 78-81), висновків суду щодо часткового задоволення позову і стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, починаючи з 17.11.2015 року, не спростовують.

Посилання відповідача на те, що він не має свого житла і ця обставина позбавляє його можливості займатися підприємницькою діяльністю та сплачувати аліменти не є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення аліментів. У судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_7 має у приватній власності квартиру у м. Бєлгород Російської Федерації та частину квартири у м. Києві.

Також доводи відповідача, що між ним, позивачем та третьою особою існує спір щодо порушення його права на проживання в квартирі, належної третій особі на праві спільної власності не мають відношення до предмету спору.

Також судова колегія не приймає до уваги посилання Бар»ячного І.В., що оскільки його колишня дружина ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_8 мають змогу сплатити судовий збір при подачі апеляційної скарги на судове рішення,то дочка не потребує матеріальної допомоги до закінчення навчання. Зазначене не має відношення до предмету спору.

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_8 продовжує на території Російської Федерації отримувати соціальну допомогу і тому не потребує матеріальної допомоги на період навчання судова колегія знаходить безпідставними, оскільки зазначені доводи належними та допустимими доказами не підтверджені.

Згідно ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази. Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин підстав для зміни або скасування судового рішення судова колегія не вбачає. Відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Бар»ячного ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2016 року та додаткове рішення цього суду від 18 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: