Ухвала суду № 58317203, 14.06.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/1333/15-ц

Провадження № 22-ц/779/598/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції

Суддя-доповідач

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.,

суддів Бойчука І.В., Девляшевського В.А.,

секретар Яковин М.Я.,

з участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Надвірнянського районного суду від 26 січня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

в липні 2015 року ПАТ «ВіЕс Банк» звернулося до суду з даним позовом, посилаючись на те, що за кредитним договором від 04.07.2008 ОСОБА_3 отримав у ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк», кредит у розмірі 31 000 доларів США під 13,50 % річних з кінцевим терміном повернення 03.07.2023. З метою забезпечення виконання взятих ОСОБА_3 зобовязань, 13.11.2014 між банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки. Так як ОСОБА_3 зобовязання не виконував, то заборгованість за кредитним договором станом на 07.07.2015 склала загальну суму 21 665,95 доларів США, яку просив стягнути солідарно з відповідачів.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 26 січня 2016 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «ВіЕс Банк» заборгованість за кредитним договором № 62-39 від 04.07.2008: 20 119,26 доларів США -основний борг, 1 391,48 доларів США - відсотки за користування кредитними коштами, 3853,83 грн, що еквівалентно 155,21 доларам США - пені та по 1887,90 грн судових витрат з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що через значне зростання курсу долара по відношенню до гривні істотно збільшилась сукупна вартість отриманого кредиту 31000 доларів США і погіршилось його матеріальне становище, що призвело до виникнення прострочення по кредиту. За договором поруки від 13.11.2014 ОСОБА_4 зобов'язалася в строки і на умовах кредитного договору сплатити банку заборгованість по кредиту (основний борг) в межах 20234,91 доларів США, по процентах, комісії, штрафні санкції та виконати всі інші обов'язки, передбачені кредитним договором. Суд не врахував, що за змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Із долученого до позовної заяви розрахунку вбачається, що заборгованість виникла більше ніж за шість місяців до повідомлення його 23.04.2015 про порушення кредитних зобов'язань, до того часу жодної вимоги від банку про повернення заборгованості до нього не надходило, таким чином згідно ст. 559 ЦК України договір поруки припинений. Також, із долученого розрахунку заборгованості не можливо встановити, з якої саме суми були нараховані проценти за користування кредитом, яка пеня нарахована за прострочення сплати кредиту та процентів і за який період. Тому невідомо, чому суд дійшов висновку про стягнення з нього заборгованості у повному обсязі. Просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, представник ПАТ «ВіЕс Банк» доводи апеляційної скарги заперечив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно кредитного договору № 62-39 від 04.07.2008 ОСОБА_3 отримав у ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк», кредит у розмірі 31000 доларів США на поточні потреби з умовою сплати процентів за користування кредитом 13,50 % річних з кінцевим терміном повернення не пізніше 03.07.2023 року. З метою забезпечення виконання взятих ОСОБА_3 зобовязань, 13.11.2014 між банком та ОСОБА_4 укладений договір поруки. Заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором станом на 07.07.2015 склала 21 665,95 доларів США, що еквівалентно 460 745,86 грн, з яких 20 119,26 доларів США - основний борг, 1 391,48 доларів США - відсотки за користування кредитними коштами, 155,21 доларів США - пеня.

Задовольняючи позов, суд обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_3 прострочив сплату кредиту та процентів за його користування, що надає право кредитодавцю вимагати від позичальника дострокове повернення кредиту, процентів його користування та пені за порушення строків сплати кредиту і процентів за його користування. Оскільки ОСОБА_4 як поручитель є солідарним боржником, то суд дійшов вірного висновку про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача вказаної суми заборгованості у валюті кредиту, а пені у гривнях. Через незначний розмір пені порівняно із розміром збитків суд не знайшов підстав для зменшення пені.

При цьому судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права, зокрема статей 526, 527, 530, 549, 553, 554, 610, 611, 617, 623, 651, 1050, 1054 ЦК України, та процесуального права.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 04 липня 2008 року сторони уклали кредитний договір № 62-39 з додатковими угодами від 15.04.2009, 18.06.2009, 01.07.2009 та 13.11.2014, згідно якого ОСОБА_3 отримав у ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк», 31000 доларів США для особистих потреб зі сплатою процентів за користування кредитом 13,50 % річних з кінцевим терміном повернення не пізніше 03 липня 2023 року.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК).

Посилання апелянта, зокрема на світову фінансову кризу, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для невиконання умов кредитного договору, оскільки зазначене стосується обох сторін договору.

Ураховуючи, що виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд правомірно стягнув і проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а є платою за користування грошима.

Щодо солідарної відповідальності поручителя колегія суддів виходить з такого.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належний йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

13 листопада 2014 року з метою забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_3 був укладений договір поруки між банком та ОСОБА_4

ОСОБА_3 не своєчасно і не в повному обсязі вносив платежі, чим порушив умови кредитного договору. Станом на 07.07.2015 заборгованість за кредитним договором становить 21665,95 доларів США, з яких 20119,26 доларів США - основний борг, 1391,48 доларів США - відсотки за користування кредитними коштами, 155,21 долари США - пеня.

В поданій 08.12.2015 заяві про реструктуризацію кредитної заборгованості відповідач не заперечив суму основного боргу в розмірі 20 119,26 доларів США (а. с. 159-162).

30 березня 2015 року в зв'язку з порушенням ОСОБА_3 умов кредитного договору банк направив відповідачам вимогу про дострокове виконання зобов'язань, однак заборгованість погашена не була.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Вирішуючи спір суд урахував, що згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

З огляду на те, що з позовом до суду ПАТ «ВіЕс Банк» звернувся 07 липня 2015 року, порука ОСОБА_4 не припинилась.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, повно і всебічно встановивши обставини справи та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми і ухвалив законне й обгрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про задоволення позову, тому підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів,-

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Надвірнянського районного суду від 26 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Бойчук І.В.

ОСОБА_5