Постанова № 58315186, 07.06.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.06.2016 Справа №607/4182/16-а

Тернопільський міськрайонний суд в складі:

головуючої судді Воробель Н.П.;

за участі секретаря Зубко О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Тернополі Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому заявляє вимогу про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 963602 від 06 квітня 2016 року, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Аргументуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що спірну постанову вважає такою, що винесена з порушеннями норм законодавства, зокрема не існує доказів вчинення ним адміністративного проступку, при винесенні зазначеної постанови йому не було розяснено права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 286 КУпАП, а також положення ст.ст. 287-289, 307, 308 КУпАП. Уточнюючи позовні вимоги ОСОБА_1 вказує, що рухався вулицею Качали і по ходу його руху був відсутній знак 3.34 «Зупинку заборонено», а тому і порушити він його не міг.

У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначені вимоги підтримав із вказаних у позові мотивів. Вказав, що у спірній постанові відсутні докази на підставі яких вона прийнята. Проводячи на місці вчинення адміністративного правопорушення відео фіксування, поліцейські не оформили його належно, а тому його результати не можуть братись до уваги судом як доказ. Окрім цього зазначає, що у нього був відсутній умисел на вчинення адміністративного проступку.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позову не визнала, проти його задоволення заперечила, вказала, що автомобіль позивача був припаркований в зоні дії знаку «Зупинку заборонено», чого він не заперечує. Дія цього знаку поширюється на ту сторону вулиці, на якій він встановлений, тобто там де і здійснив зупинку ОСОБА_1 Окрім того, вїзд на вул. Качали обмежений, оскільки там встановлений дорожній знак «Рух заборонено», а тому рухатись у цьому напрямку позивачу було взагалі заборонено. Також вказала, що докази у постанові повинні бути зазначені лише у випадку, якщо вона винесена судом, а не поліцейським.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з огляду на наступне:

Згідно постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 963602 від 06 квітня 2016 року, ОСОБА_1 06 квітня 2016 року, керуючи автомобілем марки Mercedes-Benz, н.з. ВО 7459 АК, в м. Тернопіль по бульв. Шевченка, 7 здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено».

Вказаною постановою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом ч. 1 ст. 7 КУпАП.

Ч. 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 3.34 розділу 33 («Дорожні знаки») ПДР визначено, що у зоні дії знака «Зупинка заборонена» забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

У цьому ж розділі визначено, що зона дії знаку 3.34 поширюється - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.

Факт зупинки позивача в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» не підлягає доказуванню в силу ч. 3 ст. 72 КАС України, оскільки жодна із сторін проти цього не заперечує; він визнаний сторонами, сумнівів щодо достовірності та добровільності такого визнання не виникає.

Більше того, позивач на підтвердження цього надає фотоматеріали (а.с. 11) де чітко вказує на місце розташування керованого ним транспортного засобу, та напрямку руху. Водночас він зазначає, що рухався таким чином, що не міг бачити вказаного дорожнього знака, а тому і виконати його вимоги був неспроможний.

При аналізі таких доводів ОСОБА_1 суд враховує наступне:

Позивач є практикуючим адвокатом і займається адвокатською діяльністю у м. Тернополі.

У судовому засіданні він вказав, що систематично буває у тому місці, де щодо нього було складено спірну постанову. Це повязано з тим, що у безпосередній близькості розташована Тернопільська місцева прокуратура, а він відвідує її в силу професійної діяльності. З цього, суд вважає, що позивачу була добре відома вказана ділянка дороги, а звідси і дорожні знаки, які на ній розташовані.

З наданих представником відповідача та переглянутих у судовому засіданні матеріали відеофіксації вбачається, що автомобіль ОСОБА_1 був розташований досить близько до самого знака 3.34; факту вчинення проступку він не заперечував; про те, що прибув на місце події з тієї сторони, з якої не проглядається зазначений дорожній знак, не вказував.

З наданих представником відповідача фотоматеріалів вбачається, що дійсно, рух позивача вулицею Качали у м. Тернополі, був обмежений дорожнім знаком «Рух заборонено», відповідно дорожній знак 3.34 не потребував дублювання по напрямку руху позивача.

Оцінюючи усі вказані вище обставини в комплексі, суд приходить до переконання, що зазначені твердження позивача є способом захисту, котрий спрямований на уникнення відповідальності за скоєний проступок, а тому відкидає їх.

Відкинуті судом і посилання ОСОБА_1 на відсутність у спірній постанові доказів вчинення ним проступку як підставі для її скасування, оскільки:

Статтею 283 КУпАП чітко визначено який повинен бути зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення. Цим нормативно-правовим актом не передбачено обовязку субєкта винесення постанови вказувати у ній докази на підставі яких вона була прийнята, а тому поліцейський правомірно про них не згадав.

Щодо тверджень позивача про неможливість використання наданих представником відповідача відеоматеріалів як доказів, то вони до уваги судом не беруться, оскільки така можливість чітко передбачена ст. 251 КУпАП де зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і вони встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції кінозйомки, відеозапису.

Окрім цього, право здійснювати відеофіксацію працівнику поліції надано ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», якою визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою фіксування правопорушення.

На наданому представником відповідача відеозаписі зафіксовано, що позивача було повідомлено про те, що поліцейський здійснює таке фіксування. Жодних заперечень щодо цього він не висловлював.

Також позивач зазначає, що у нього був відсутній умисел на вчинення адміністративного правопорушення, і інтерпретує цю обставину як таку, що виключає адміністративну відповідальність за скоєне. Однак як уже зазначалось вище судом, адміністративного правопорушення це винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок …. ( ч. 1 ст. 9 КУпАП ). Така дія може бути як умисна так і з необережності. Отже законодавець передбачає, можливість відсутності умислу на вчинення проступку, однак жодним чином не зазначає, що у такому випадку субєкт його вчинення звільняється від відповідальності за такі дії.

Щодо не розяснення ОСОБА_1 прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 286 КУпАП, а також положень ст.ст. 287-289, 307, 308 КУпАП, то сам по собі вказаний факт не нівелює та не може звільняти позивача від відповідальності за вчинений адміністративний проступок.

Таким чином судом не встановлено факту порушення поліцейським вимог закону при винесенні спірної постанови, а тому вона законна і скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 11, 70, 71, 94, 122, 158 - 163, 1712 КАС України, ч. 1 ст. 122, ст. 245, ч. 1 ст. 247, 251, ч. 1 ст. 254, 280, 293 КУпАП, п.п. 3.34 (д) ПДР України, затверджених постановою КМУ України № 1306 від 10 жовтня 2001 р.,

постановив:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на дану постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання її копії до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд.

Головуюча суддя Н.П. Воробель