Ухвала суду № 58312001, 15.06.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 233/44/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1142/2016

головуючий в I інстанції Каліуш О.В.

суддя доповідач Никифоряк Л.П.

Категорія 54

_____________

У Х В А Л А

Іменем У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Никифоряка Л.П.,

Суддів Новікової Г.В., Гапонова А.В.

за участі секретаря судового засідання Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Костянтинівський технікум Луганського національного аграрного університету», за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 квітня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

06 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Відокремленого підрозділу «Костянтинівський технікум Луганського національного аграрного університету» /надалі Технікум/, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення, поновити на попередній роботі та стягнути з Технікуму середній заробіток за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що в порушення трудового законодавства його було звільнено без належних правових підстав, та без отримання пояснень щодо причин відсутності працівника на роботі.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 квітня 2016 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, з тих підстав, що судом неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, та суд не взяв до уваги обставини з приводу того, що позивач звернувся до роботодавця саме із заявою в якій висловив бажання про відпустку без збереження заробітної плати, яка надається в обов'язковому порядку оскільки він являється ветераном праці та пенсіонером за віком, яку оформив та зареєстрував у роботодавця у визначеному законодавством порядку.

Позивач в судовому засіданні підтвердив що він не був присутнім на роботі в робочий час та робочі дні 02, 03, та 04 листопада 2015 року, як пояснював по причині знаходження у відпустці без збереження заробітної плати, право на яку він має як пенсіонер за віком та ветеран праці. Разом з тим, пояснив що в заяві на відпустку навів підставу за сімейними обставинами по тій причині що це відповідає загальноприйнятій формі для таких заяв, та зареєструвавши заяву належним чином, був певний що знаходиться у відпустці, також не ознайомлювався з наказом про надання відпустки так як вважав що це не є обовязком робітника.

Представник Технікуму в судовому засіданні додатково пояснив, що оскільки ОСОБА_1 в заяві вказав про надання відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами, не зазначивши жодних таких обставин, також не посилався на наявність інших підстав для надання такої відпустки йому було відмовлено в усному порядку.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила що вона в усному порядку в присутності працівника ОСОБА_1, юриста підприємства та інших працівників відмовила позивачу в наданні відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін через виробничу неможливість такої відпустки, оскільки перебував на листку непрацездатності інший працівник який міг би виконувати роботу позивача.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, пояснення представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити за таких підстав.

Рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 з 13 грудня 2012 року працював в Технікумі на посаді механіка та згідно наказу № 376 від 05 листопада 2015 року його було звільнено через прогул, відсутність на роботі 02, 03, та 04 листопада 2015 року за п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України /надалі КЗпП України/, та суд, виходячи з того що позивач не підтвердив обставин щодо звернення до роботодавця із заявою про відпустку без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов'язковому порядку також не надав інших доказів щодо причин відсутності на роботі, дійшов висновку про законність його звільнення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції вичерпно встановив обставини у справі, вірно визначився з характером спірних правовідносин та визначив матеріальні норми, якими вони регулюються.

У відповідності із змістом наказу № 376 від 05 листопада 2015 року /а.с. 4/ підставою для звільнення ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України став прогул, відсутність на роботі протягом 02, 03 та 04 листопада 2015 року.

Вирішуючи питання про підстави звільнення ОСОБА_1 через прогул, суд врахував, обставини щодо яких 02, 03 та 04 листопада 2015 року були робочими днями також доповідну про відсутність ОСОБА_1 на роботі без поважних причин від 05 листопада 2015 року завідувача практичним навчанням ОСОБА_3 /а.с. 69/.

Тобто, виходячи із змісту наведених норм, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що підставою звільнення ОСОБА_1 зазначеною в наказі є прогул, та позивачем фактично зазначені обставини не були оспорені.

Разом з тим, позивач відсутність на роботі протягом 02, 03 та 04 листопада 2015 року повязував із знаходженням у відпустці без збереження заробітної плати, при цьому стверджував що роботодавцем було прийнято та зареєстровано заяву про відпустку яка мала надаватися в обовязковому порядку так як він являється ветераном праці та пенсіонером за віком.

Суд обґрунтовано керувався положеннями спеціального Закону України «Про відпустки» в редакції чинній на час вирішення спору /надалі Закон/, відповідно до статей 25 та 26 якого передбачені самостійні та відмінні підстави для відпустки без збереження заробітної плати.

Так із змісту п.п. 6, 15 ч. 1 ст. 25 Закону відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку: 6) пенсіонерам за віком та інвалідам III групи - тривалістю до 30 календарних днів щорічно; 15) ветеранам праці - тривалістю до 14 календарних днів щорічно.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік /стаття 26 Закону/.

Відповідно до буквального змісту заяви ОСОБА_1 від 28 жовтня 2015 року /а.с. 16/, яка містить відмітку про її реєстрацію роботодавцем саме 28 жовтня 2015 року, останній заявив про відпустку без збереження заробітної плати в період з 02 листопада 2015 року по 11 листопада 2015 року та необхідність надання такої відпустки обґрунтовував сімейними обставинами та даний письмовий доказ не містить відомостей про надання такої відпустки заявнику як пенсіонеру за віком чи ветерану праці.

Суд першої інстанції відреагував на аргументи позивача стосовно надійності документальних доказів які були вирішальними для результатів розгляду справи, при цьому керувався встановленими фактами, а не лише самими правовими підставами, на які робив посилання ОСОБА_1.

Судом враховано акт Технікуму від 05 листопада 2015 року про те що механік ОСОБА_1 відмовився давати пояснення щодо поважності причин його відсутності на роботі 02, 03, та 04 листопада 2015 року /а.с. 71/.

Так само в суді апеляційної інстанції позивач не повідомив жодної поважної причини його відсутності на роботі 02, 03, та 04 листопада 2015 року.

Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не доведено позовні вимоги в частині того, що між сторонами була досягнута згода щодо надання відпустки без збереження заробітної плати в усному порядку, оскільки працівники Технікуму таких обставин не підтвердили, та позивач не зміг підтвердити ці обставини іншими належними та допустимими доказами.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що не має правового значення та обставина що позивач являється пенсіонером за віком та ветераном праці, оскільки при поданні заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_1 на вказані обставини не посилався та їх роботодавцю не повідомляв, також висновки суду підтверджуються змістом іншої заяви ОСОБА_1 від 05 листопада 2015 року (а.с. 17) в якій останній також посилаючись виключно на сімейні обставини просив продовжити відпустку згідно заяви від 28 жовтня 2015 року без збереження заробітної плати з 11 листопада 2015 року до 13 листопада 2015 року.

Отже, висновки суду першої інстанції, який оцінив зібрані у справі докази в їх сукупності, є вичерпними та такими, що узгоджуються із вимогами чинного законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і встановлених обставин справи, позивач не навів аргументів здатних переконати суд апеляційної інстанції в іншому, та за таких підстав, колегія апеляційного суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: