Рішення № 58310633, 21.12.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17287/15-ц

Провадження № 2/761/6654/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Бешировій Ж.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндор Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Мрія», про визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) 18 червня 2015 року звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндор Плюс» (далі - ТОВ Відповідач № 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Мрія»»(далі - Відповідач № 2), в якому просить суд ухвалити судове рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 24.01.2014 року та зареєстрований в реєстрі за № 73.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13.07.2012 року між нею та ТОВ «Віндор Плюс» було укладено договір позики грошових коштів. У зв'язку із порушенням Відповідачем № 1 умов договору позики, вона звернулася до нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сербіної Н.П. з вимогою про вчинення виконавчого напису. І вже 01 лютого 2013 року нотаріус вчинила виконавчий напис, який пізніше був пред'явлений до виконання до ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києві. Постановою від 04.03.2013 року, державний виконавець ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києві Козирева Т.І. наклала арешт на все майно ТОВ «Віндор Плюс». Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін Київським апеляційним адміністративним судом, знято арешт з майна ТОВ «Віндор Плюс», накладеного вищезазначеною постановою, в частині накладення арешту на майно Відповідача № 1, що перевищує суму боргу, тобто 1 451 700,00 грн. Вказує, що під час ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження нею було виявлено, що відповідно до інформаційної довідки, отриманої державним виконавцем з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на об'єкти нерухомого майна, належні ТОВ «Віндор Плюс», припинено, а обтяження, накладене постановою від 02.04.2013 року, зняте державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві Хаустовим А.А. Не погоджуючись з рішенням державного реєстратора, вона звернулася із позовом до адміністративного суду і вже постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2014 року рішення державного реєстратора Хаустової А.А. про припинення обтяження визнано протиправним і скасовано. У подальшому їй стало відомо, що 24.01.2014 року між ТОВ «Віндор Плюс» та ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Мрія»» було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень АДРЕСА_1. Зауважує, що на її думку, внаслідок протиправного зняття обтяження з майна ТОВ «Віндор Плюс», останній відчужив належні йому об'єкти нерухомості - нежитлові приміщення, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, при цьому грошові кошти на рахунки Відповідача № 1, які тривалий час були арештованими державним виконавцем, за відчужені об'єкти не надходили. Посилаючись на ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, ст. 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», судові рішення в адміністративній справі № 826/14161/14, вважає, що договір купівлі-продажу нежилих приміщень № 418 укладений з порушеннями чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги, з підстав викладених у позові, та просив позов задовольнити.

Представник Відповідача № 1 у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник Відповідача № 2 у судовому засіданні позов не визнав, проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 липня 2012 р. між ОСОБА_1 та TOB «Віндор Плюс» було укладено договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сербіною Н.П. та зареєстрований в реєстрі за №3438 (далі - Договір позики).

Відповідно до п.1 вказаного Договору позики, Позивач зобов'язалася в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надати Відповідачеві № 1 безпроцентну цільову позику у розмірі 1 500 000,00 гривень 00 копійок, а останній зобов'язується прийняти позику, використати за цільовим призначенням і повернути названу позику Позикодавцеві у визначений цим Договором строк. Протягом липня-серпня 2012 р. Позивачем було перераховано на рахунок Відповідача № 1 позику в розмірі 1 450 000,00 грн. Однак, всупереч умовам Договору, Відповідач № 1 позику у визначений термін не повернув.

У зв'язку з порушенням Відповідачем № 1 умов Договору позики, Позивач звернулася до нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сербіної Н.П. з вимогою про вчинення виконавчого напису. 1 лютого 2013 р. нотаріус вчинила виконавчий напис, який пізніше був пред'явлений до виконання до ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києві.

12 березня 2013 р. на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сербіної Н.П., вчиненого 01.02.2013 р. (реєстр.№133) на Договорі позики грошових коштів, головним державним виконавцем відділу ДВС Святошинського РУЮ в м. Києві Козиревою Т.І. було відкрито виконавче провадження про стягнення з TOB «Віндор Плюс» 1 451 700,00 грн., про що винесено відповідну постанову.

Постановою від 02.04.2013 р. головний державний виконавець наклав арешт на все майно TOB «Віндор Плюс» у розмірі суми стягнення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва 30.09.2013 р., залишеною без змін Київським апеляційним адміністративним судом, знято арешт з майна TOB «Віндор Плюс», накладеного вказаною вище постановою, в частині накладення арешту на майно TOB «Віндор Плюс», що перевищує суму боргу, тобто 1 451 700,00 грн.

24 грудня 2013 р. на виконання вказаного рішення суду головним державним виконавцем відділу ДВС Святошинського РУЮ в м. Києві Козиревою Т.І. винесено постанову про звільнення майна боржника з-під арешту, якою знято арешт з майна TOB «Віндор Плюс» у частині, що перевищує суму боргу за виконавчим написом № 133 від 01.02.2013 р.

24 січня 2014 р. зазначена постанова разом із заявою про державну реєстрацію обтяження речового права в електронній формі була направлена до Реєстраційної служби ГУ юстиції в м. Києві.

24 січня 2014 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби ГУ юстиції в м. Києві Бабійчуком Сергієм Івановичем прийнято рішення № 10236055 про відмову у задоволенні заяви головного державного виконавця відділу ДВС Святошинського РУЮ в м. Києві Козирєвої Т.І.

Як зазначає Позивач, під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження про стягнення з TOB «Віндор Плюс» 1 451 700,00 грн. нею було виявлено, що відповідно до інформаційної довідки, отриманої головним державним виконавцем відділу ДВС Святошинського РУЮ в м. Києві Козиревою Т.І. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на об'єкти нерухомого майна, належні TOB «Віндор Плюс», припинено, а обтяження, накладене постановою від 02.04.2013 р., зняте.

Як вбачається з вказаної інформаційної довідки, підставою для припинення обтяження вказується все та ж постанова головного державного виконавця відділу ДВС Святошинського РУЮ в м. Києві Козирєвої Т.І. від 24.14.2013 р. про звільнення майна боржника з-під арешту. Підставою внесення запису про припинення обтяження вказується рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 10262227, прийняте 24.01.2014 р. о 16 год. 47 хв. Державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві Хаустовим A.A. У зв'язку з цим Позивач звернулася в суд з адміністративним позовом про визнання дій державного реєстратора Хаустова A.A. неправомірними та скасування рішення про зняття обтяження.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2014 р. у справі №826/14161/14, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 р., рішення державного реєстратора Хаустова A.A. про припинення обтяження визнано протиправним і скасовано.

Як зазначає Позивач, в подальшому їй стало відомо, що 24 січня 2014 р. між Відповідачем № 1 та ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Мрія» було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення № 418, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (далі - Договір купівлі-продажу). Зазначений договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 73.

Позивач вважає, що внаслідок протиправного зняття обтяження з майна Відповідача № 1, останній неправомірно відчужив належні йому об'єкти нерухомості-нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1. При цьому грошові кошти на рахунки Відповідача № 1, які тривалий час є арештованими державним виконавцем, за відчужені об'єкти не надходили. Посилаючись на ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 319 Цивільного кодексу України), ст. 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», судові рішення в адміністративній справі № 826/14161/14, Позивач вважає, що договір купівлі-продажу нежилих приміщень № 418 укладений з порушеннями чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним.

Суд не може погодитись з доводами Позивача, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 2 ст. 319 ЦК України,власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до положень п. 8 Постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Таким чином, законодавство встановлює вичерпний перелік підстав для визнання правочинів недійним.

Слід зазначити про те, що Позивач не зазначила обґрунтованих підстав для визнання спірного Договору купівлі-продажу недійсним.

Крім того, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК,саме на момент вчинення правочину.

Як вбачається із матеріалів справи, Договір купівлі-продажу між Відповідачем № 1 та Відповідачем № 2 був укладений 24 січня 2014 р., рішення Державного реєстратора Хаустова A.A. про припинення обтяження було визнано протиправним і скасовано постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2014 р. та залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014р. А отже, на момент укладення Договору купівлі-продажу між Відповідачем № 1 та Відповідачем № 2 були відсутні будь-які перешкоди, обмеження чи заборони для його укладення. Тобто підстави, на які посилається Позивач для визнання Договору купівлі-продажу недійсним, не відповідають правовій дійсності та на час укладення Договору купівлі-продажу між Відповідачем № 1 та Відповідачем № 2 були відсутні взагалі.

За таких обставин, підстав для задоволення позову не вбачається.

З урахуванням викладеного, на підставі статті 203, 215, 319 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 13, 60, 61, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндор Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Мрія», про визнання правочину недійсним - в і д м о в и т и у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :