Рішення № 58310233, 26.05.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17911/16-ц

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Москаленко К.О.,

при секретарі - Ольховській М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_2 - про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом, в якому просив:

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, поширену через сторінку у соціальній мережі fasebook, зареєстрованій на ім'я Прем'єр-міністра України ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) від ІНФОРМАЦІЯ_2: «Так буде з кожним, хто порушує закон і хто знущається з української держави»;

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, поширену через сторінку у соціальній мережі fasebook, зареєстрованій на ім'я народного депутата України ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3) від ІНФОРМАЦІЯ_2: «Если коротко - топливо для работы спасателей ГосЧС, в том числе, в зоне АТО закупались по завышенным ценам у частных компаний «Югойл» и «Альянс» 15-20 % от завышения сумм за приобретение топлива по завышенным ценам в виде «откатов» перечислялись на счета ОСОБА_5 и ОСОБА_6 на Кипре и на острове Джерси. На двоих высокопоставленных коррупционеров прямо в зале заседания Кабинета Министров надели наручники и вывели из зала сотрудники милиции».

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, поширену через сторінку у соціальній мережі fasebook, зареєстрованій на ім'я Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4) від ІНФОРМАЦІЯ_5: «Вор будет сидеть в тюрьме!»;

Зобов'язати Прем'єр-Міністра України ОСОБА_3, Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_2, народного депутата України ОСОБА_4 протягом 10 днів з дня набрання рішення законної сили на сторінках у соціальній мережі fasebook, зареєстрованих від їх імені, опублікувати відомості про ухвалене рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Прем'єр-Міністра України ОСОБА_3, Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_2, народного депутата України ОСОБА_4 про захист честі, гідності і ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Позов мотивовано тим, що 25 березня 2015 року на сторінці у соціальній мережі fasebook, зареєстрованій на ім'я народного депутата України ОСОБА_4 (далі по тексту - Відповідач 3) (ІНФОРМАЦІЯ_6) розміщено повідомлення, яке містило, у тому числі, нижчевикладену інформацію, яка безпосередньо стосується позивача:

«Только что на заседании Кабинета Министров Украины по приказу Министра МВД ОСОБА_2 за хищение средств в особо крупных размерах во время закупок горючего за явно завышенными ценами был задержан начальник Государственной Службы по Чрезвычайных ситуаций ОСОБА_5 и его заместитель ОСОБА_6

Если коротко - топливо для работы спасателей ГосЧС, в том числе, в зоне АТО закупались по завышенным ценам у частных компаний «Югойл» и «Альянс»

15-20 % от завышения сумм за приобретение топлива по завышенным ценам в виде «откатов» перечислялись на счета ОСОБА_5 и ОСОБА_6 на Кипре и на острове Джерси.

На двоих высокопоставленных коррупционеров прямо в зале заседания Кабинета Министров надели наручники и вывели из зала сотрудники милиции».

Цього ж дня на сторінці у соціальній мережі fasebook, зареєстрованій на ім'я Прем'єр-міністра України ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) розміщено повідомлення, яке містило, у тому числі зображення позивача, виконані під час проведення засідання Кабінету Міністрів України від ІНФОРМАЦІЯ_2, у ході проведення якого затримано позивача, та підпис:

«Так буде з кожним, хто порушує закон і хто знущається з української держави».

У подальшому, 27.03.3015 на сторінці у соціальній мережі fasebook, зареєстрованій на ім'я Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4) розміщено повідомлення щодо змісту проведеної робочої наради з Генеральним прокурором України по справі позивача, що закінчується нижчевикладеним твердженням, яке адресоване, у тому числі, Позивачу: «Вор будет сидеть в тюрьме!».

Посилаючись на те, що поширена інформація є неправдивою та порочить його честь і гідність, позивач просив суд задовольнити пред'явлені вимоги.

Ухвалою суду від 26.03.2016 позовні вимоги ОСОБА_7 до Премєр міністра України ОСОБА_3, Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_2, Народного депутата України ОСОБА_4 - про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, - роз'єднано в самостійні провадження за вимогою ОСОБА_9 до відповідача Премєр міністра України ОСОБА_3 - про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації; за вимогою ОСОБА_9 до Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_2 - про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації; за вимогою ОСОБА_9 до Народного депутата України ОСОБА_4 - про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Цією ж ухвалою відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_9 до Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_2 - про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю з підстав, наведених у позові, просив позов задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_10, ОСОБА_11, в судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на викладене в письмових запереченнях, просили відмовити у задоволенні позову у зв'язку з його безпідставністю та необгрунтованістю.

Суд, заслухавши представника позивача, заперечення представників відповідачів, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, надходить до наступних висновків.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).

Разом із цим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).

Відповідно до ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України, життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Верховний суд України у п. 18 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Судом встановлено, що 27.03.3015 на сторінці у соціальній мережі fasebook, зареєстрованій на ім'я Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4) розміщено повідомлення щодо змісту проведеної робочої наради з Генеральним прокурором України по справі позивача, що закінчується нижчевикладеним твердженням: «Вор будет сидеть в тюрьме!».

Факт поширення вищезазначеної інформації в указаний спосіб підтверджується наданими позивачем письмовими доказами, які приймаються судом до уваги як належні та допустимі. Даних та доказів, які б спростовували факт поширення вищевказаної інформації суду не надано.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на те, що поширена відповідачем на сторінці соціальної мережі інформація є негативною за своїм змістом, не відповідає дійсності та порушує його особисті немайнові права.

Відповідно до змісту ч.1 ст.277 ЦК України особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування.

Крім того, згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в п.5 постанови від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи» позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації , яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.

Разом з тим, як встановлено в ході розгляду даної справи, що опублікована фраза відповідача не містить жодних відомостей, які б стосувалися особи позивача, а є оціночним судженням у розумінні ст. 30 Закону України «Про інформацію».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У пункті 19 Постанови Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Верховний Суд України наголосив на тому, що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

Оцінюючи зміст оспорюваної позивачем інформації та враховуючи вищенаведене, суд надходить до висновку, що інформація про спростування якої пред'явлено вимоги є оціночним судженням, а тому відсутні підстави вважати, що дана інформація є недостовірною.

Зазначені фрази, які позивач вважає недостовірними твердженнями, не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири, і відповідно не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності.

Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки суду не було надано доказів, які б свідчили про поширення відповідачем недостовірної інформації саме щодо позивача, позовні вимоги в частині визнання інформації недостовірною є безпідставними.

Крім того, судом з'ясовано, що позивач є публічною особою, та на момент публікації інформації відносно нього обіймав посаду Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Отже, публічний виступ та спірна інформація, яку позивач у даному позові просить визнати недостовірною інформацією відносно нього є нічим іншим, як оціночними судженнями щодо публічної особи, а саме ОСОБА_1, без втручання у його приватне життя, а відтак, згідно зі статтею 30 Закону України «Про інформацію», такі судження не підлягають спростуванню, і за їх висловлювання ніхто не може бути притягнутий до відповідальності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію з прав людини і практику суду як джерело права.

Так, статтею 10 Європейської Конвенції з прав людини встановлено (Рим 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997), що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, що гарантуються Конституцією.

Враховуючи наведену статтю 10 Європейської Конвенції з прав людини, Європейський суд з прав людини на підставі своєї практики застосування Конвенції встановив, що її 10 стаття обумовлює різний ступінь захисту для тих чи інших категорій вираження поглядів.

Наводячи конкретну практику Європейського суду з прав людини по застосуванню статті 10 Конвенції, можна відзначити такі справи як «Лінгенс проти Австрії» (1986р.); «Обершлік проти Австрії» (1991) у яких йшлось про публічну критику політиків.

Зокрема, суд дійшов висновку, що публічні діячі повинні бути відкритими для критики з боку своїх опонентів. Тому, Європейський суд вважає порушенням статті 10 Конвенції задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації.

У справі «Єрусалим проти Австрії» суд встановив, що ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії обумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики.

Отже, враховуючи викладену позицію Європейського суду з прав людини стосовно застосування статті 10 Європейської Конвенції з прав людини, що ратифікована Україною, вищенаведені фрази, які позивач просить спростувати, становлять основу права на свободу вираження поглядів та захищені на рівні національного законодавства та Конституції України, навіть у тих випадках, коли зміст висловлювань суб'єктивно здатний викликати негативну реакцію публічної особи, стосовно якої вони поширені.

Відповідно до ст. 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадянського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженності правосуддя.

Виходячи з вищевикладеного, встановлених обставин справи та положень законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини сторін, суд вважає, що межа допустимої критики з використанням оціночних суджень під час публічних виступів, інтерв'ю, публікаціях в мережі Інтернет, відповідачами була дотримана, а відтак відсутні і підстави вважати таку інформацію недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача.

У зв'язку з чим, не підлягають задоволенню як похідні вимоги щодо спростування інформації, яку позивач просив визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, та вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди.

Отже, позов задоволенню не підлягає.

На підставі та керуючись п. 15, п.18, п.19 Постанови Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст.30 Закону України «Про інформацію», ст.34 Конституції України, ст.ст.16, 201, 277, 297, 299 ЦК України, ст.ст.3, 10, 11, 57-60, 61, 79, 88, 169, 209, 212-215, 223, 224-226, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволені позову ОСОБА_1 до Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_2 - про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Печерського

районного суду м.Києва К.О. Москаленко