Рішення № 58309503, 09.06.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1304/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4секретарОСОБА_5

за участю:

представника позивача ОСОБА_6

представника відповідача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 15.09.2010 року ОСОБА_8 отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

В порушення умов договору відповідач взяті на себе зобовязання належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 30.11.2015 року в сумі 20285,08 гривень, в тому числі: 9295,96 грн. заборгованість за кредитом; 8632,83 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 914,14 грн. заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. штраф (фіксована частина); 942,15 грн. штраф (процентна складова).

Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення не відповідає.

Відповідно до вимог ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про укладення кредитного договору 15.09.2010 року із ОСОБА_8, а тому позивачем не доведено та не обгрунтовано позовні вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_8

При цьому суд першої інстанції зазначив, що згідно до повідомлення позивача на ухвалу про забезпечення доказів, направлено ОСОБА_3 з програмного комплексу по ідентифікації клієнта за даним кредитним договором та долучено, як доказ по справі (а.с.65).

Згідно витягу з програмного комплексу по ідентифікації клієнта вбачається, що не ОСОБА_9, а ОСОБА_8 15.09.2010 року уклав договір кредитування. При цьому, у витязі вказується серія та номер паспорта ОСОБА_8, який він отримав 06.08.2013 року, в той час коли ідентифікація проведена 15.09.2010 року, тобто на час проведення ідентифікації в 2010 році банк не міг знати номер паспорта, який буде видаватися у 2013 році.

Крім того, номер кредитної карточки на анкеті-заяві від 15.09.2010 року. (а.с.8) та номер кредитної карточки вказаний у витязі про ідентифікацію клієнта не співпадають.

Розрахунок заборгованості, також ставить під сумнів дату укладення кредитногно договору. Є незрозумілим, що договір укладений чи 15.03.2010 року, чи 12.09.2010 року, як це вказано в розрахунку.

Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір повинен бути укладений у письмовій формі.

Позивачем не надано доказів про укладення договору у письмовій формі із ОСОБА_8

В ст.58 ЦПК України вказано, що належними доказами є ті докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про укладення кредитного договору 15.09.2010 року із ОСОБА_8 і, що позивачем не доведено та не обгрунтовано позовні вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_8, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 15.10.2010 року (а.с.8) ОСОБА_9 підписав акету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приват Банку, із зазначенням усіх необхідних анкетних даних, у тому числі паспорта громадянина України серії НЕ 544978, виданого 17.09.2008 року Канівським МВ УМВС в Черкаській області.

Він же погодився з тим, що зазначена заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, з якими ознайомлений, становить договір про надання банківських послуг і відповідач отримав платіжну картку «Універсальна» з кредитним лімітом 700 грн.

У подальшому відповідач змінив прізвище ОСОБА_9 на ОСОБА_8 та отримав паспорт серії НЕ №698901, який виданий 06.08.2013 року і на час звернення позивача з позовом до суду прізвище останнього є ОСОБА_8.

Відповідач є активним користувачем банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк", його було неодноразово ідентифіковано у програмних комплексах Банку, та у зв'язку з зміною прізвища і паспортних даних, внесені відповідні зміни до анкетних даних клієнта, саме цим пояснюється зазначення прізвища ОСОБА_8 та номеру паспорта від 2013 року у витягу з програмного комплексу Банка, який наданий до суду.

Колегія суддів приходить до переконання, що саме з відповідачем по справі ОСОБА_10 укладено договір б/н від 15.09.2010 року, який отримав кредит у розмірі 700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Зміни кредитного ліміту позивачем відбулися в сторону його збільшення відповідно до п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/ pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою додані до позовної заяви.

При укладанні Договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Нарахування відсотків за користування кредитом позивачем здійснювалися в розмірі, передбаченому п. 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою.

Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни ОСОБА_7 та інших невід'ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідно до п. 1.1.2.3 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Встановлено, що ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 1.1.2.7 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідач не надавав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що знаходить своє відображення у розрахунку заборгованості за договором, наданого позивачем, з яким і погоджується колегія суддів. На час розгляду справи Договір є чинним, своїх розрахунків заборгованості стороною відповідача не надано.

Колегія суддів приходить до висновку, що у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно п. 2.1.1.3.5 Умов та правил надання банківських послуг, Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті Банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами Клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.

Відповідно до п. 2.1.1.12.11 Правил користування платіжною карткою, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 30.11.2015 року має заборгованість в сумі 20285.08 грн., яка і підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк. Строк дії картки відповідача визначено до вересня 2018 року.

В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильним застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольняє, рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 березня 2016 року у даній справі скасовує та ухвалює нове, яким позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольняє і стягує з відповідача ОСОБА_8 на користь позивача заборгованість за кредитним договором станом на 30 листопада 2015 року в сумі 20285,08 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 9295,96 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 8632,83 грн.; заборгованості за пенею та комісією - 914,14 грн.; штрафу (фіксована частина) - 500 грн.; штрафу (процентна складова) - 942,15 грн.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 2893 грн. 80 коп., які складаються з оплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості скасувати та ухвалити нове.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість станом на 30 листопада 2015 року в сумі 20285,08 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 9295,96 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 8632,83 грн.; заборгованості за пенею та комісією - 914,14 грн.; штрафу (фіксована частина) - 500 грн.; штрафу (процентна складова) - 942,15 грн.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в сумі 2893 грн. 80 коп.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :