Рішення № 58308711, 09.06.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/16145/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року

Рівненський міський суд Рівненської області у складі :

головуючого судді Рогозіна С.В.,

при секретарі Савчук С.І.

з участю представника позивача відповідача ОСОБА_1

представника відповідача позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення частки у спільному майні подружжя та визнання права власності на частину квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особистою власністю майна, набутого за час фактичного припинення шлюбних відносин та окремого проживання -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про визначення частки у спільному майні подружжя та визнання права власності на частину квартири. В позовній заяві вказує, що з ОСОБА_5, перебував у шлюбі з 05 серпня 1994 року.

Так як його сімя не мала свого житла в 2000 році він виїхав в Португалію, щоб заробити кошти на придбання житла. Він періодично приїжджав додому привозив кошти, а часто пересилав кошти дружині на рахунок в «Укрексімбанку».

В 2005 році за кошти подружжя було куплено двохкімнатну квартиру в АДРЕСА_1. На час посвідчення договору купівлі-продажу квартири він був присутній в нотаріальній конторі і підписував заяву про свою згоду на купівлю-продаж вказаної квартири. Після оформлення купівлі квартири він знову поїхав в Португалію на заробітки, так як необхідні були кошти на ремонт квартири та на придбання меблів.

ОСОБА_5, зареєстрована власником квартири АДРЕСА_2, вважає, що квартира належить їй особисто і не пускає його в квартиру. Він по даний час їздить по заробітках, а коли приїжджає в Україну, то не може користуватись квартирою.

В 2015 році відповідачка повідомила, що шлюб розірвано. Він звернувся до суду і 04 червня 2015 року отримав рішення суду про розірвання шлюбу. Рішенням Рівненського міського суду від 29 листопада 2010 року шлюб було розірвано без його участі. Відповідачка знала, що він знаходився в Португалії, однак подала оголошення в пресу про виклик його до суду. Відповідачка не визнає його право власності на квартиру, яку було придбано в період шлюбу за спільні кошти подружжя.

Так як вирішити спір з відповідачкою стосовно визнання нею його права на половину квартири в добровільному порядку неможливо, він змушений звертатись до суду з позовом, щоб поділити нажите під час шлюбу майно порівну.

ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання особистою власністю майна, набутого за час фактичного припинення шлюбних відносин та окремого проживання. У зустрічній позовній заяві вказує, що з ОСОБА_3 вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 05.08.1994 року. Рішенням Рівненського міського суду від 29 листопада 2010 року шлюб було розірвано.

Рішенням Рівненського міського суду від 29.11.2010 року встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 05.08.1994 року, від шлюбу мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Окрім того, зазначеним рішенням встановлено, що протягом дванадцяти років сторони не підтримують подружніх відносин, не ведуть спільного господарства, проживають окремо.

Отже, рішенням Рівненського міського суду від 29.11.2010 року встановлено ту обставину, яка не підлягає доказуванню, що сторони по справі не проживали разом, не вели спільного господарства, не підтримували подружніх стосунків ще задовго до моменту звернення до суду, про розірвання шлюбу, а відтак задовго і до моменту купівлі спірної квартири.

Подружні та будь-які інші відносини з позивачем фактично були вже припинені в 1999 році.

До подачі позову про розірвання шлюбу до суду, ОСОБА_3 не заперечував про розірвання шлюбу, бажав та вимагав розлучитися.

Окрім того, 02.02.2008 року під час перебування в Україні, вони зустрілися і свою згоду та намір розлучитися ОСОБА_3 підтвердив нотаріальною заявою, з якої слідує, що ОСОБА_3С дає згоду на розірвання шлюбу, укладеного з Христюк (дошлюбне прізвище) ОСОБА_5 Повідомляє, що прибути в судове засідання не має можливості, тому просить суд слухати справу без його присутності, та зазначає, що претензій з приводу розподілу спільно майна немає.

Позивач ОСОБА_3 знав що вона звернулась до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу ще в 2010 році, сам наполягав на розірванні шлюбу в категоричній формі, був повідомлений нею та їх дочкою ОСОБА_7 про те, що за рішенням суду вони вже розлучені ще 01.01.2011 року.

Ухвалою суду зустрічний позов прийнятий до провадження та обєднаний для розгляду в одному провадженні з первісним позовом.

В судових засіданнях позивач та представник позивача за первісним позовом, відповідач, представник відповідача за зустрічним позовом первісний позов підтримали з підстав викладених в позовній заяві, зустрічний позов заперечили повністю та просять суд, визнати, що частка ОСОБА_3 в спільному майні подружжя, а саме квартирі АДРЕСА_3 становить ? частини квартири.

Визнати за ОСОБА_3 право спільної часткової власності на ? (одну другу) частину квартири АДРЕСА_3 та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі. В задоволенні зустрічного позову просять відмовити.

Відповідач та представник відповідача за первісним позовом та позивач, представник позивача за зустрічним позовом, первісний позов заперечили повністю та підтримали зустрічний позов за обставин вказаних у зустрічній позовній заяві.

Просять відмовити у задоволенні первісного позову та задоволити зустрічну позовну заяву та визнати квартиру АДРЕСА_3 особистою приватною власністю ОСОБА_4

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача за первісним позовом та відповідача, представника відповідача за зустрічним позовом, відповідача, представника відповідача за первісним позовом та позивача, представника позивача за зустрічним позовом, дослідивши матеріали справи суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, зустрічний позов не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5, в період часу з 05 серпня 1994 року до 29 листопада 2010 року перебували в зареєстрованому шлюбі. На підставі рішення Рівненського міського суду про розірвання шлюбу від 29 листопада 2010 р. шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був розірваний. З дослідженої в судовому засіданні цивільної справи № 2-13494/2010, судом встановлено, що ОСОБА_3 був відсутній під час розгляду справи, виклик до суду ОСОБА_3 відбувався через оголошення у пресі, за результатами розгляду справи судом було прийнято заочне рішення. Повний текст рішення Рівненського міського суду про розірвання шлюбу від 29 листопада 2010 р. по справі № 2-13494/2010 ОСОБА_3 отримав в канцелярії суду лише 04 червня 2015 року.

Крім того, судом встановлено, що 17 березня 2005 року, під час перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_5, на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстровий номер 433, було придбано у власність двохкімнатну квартиру АДРЕСА_3.

Згідно статті 114 Сімейного кодексу Україн и, у разі розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлюбу. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно, до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами ст. 70 СК України.

Таким чином, суд вважає, що оскільки квартира АДРЕСА_3 придбана ОСОБА_5 у власність під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, дане майно є спільною сумісною власністю подружжя і тому частки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у квартирі, на підставі ст. 70 Сімейного кодексу України, є рівними (по ? частки).

Відповідно до ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. При цьому беруться до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення для справи.

Згідно ч. 4 п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя суди вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Відповідно до ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно до ст. 70 Сімейного кодексу України майно, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Оскільки квартира АДРЕСА_3 є двохкімнатною, з невеликою житловою площею, яка становить 29,4 м. кв., вона не може бути поділена в натурі порівну, по 1/2 частині кожному, без втрати цільового призначення. Так як питання щодо відшкодування грошової компенсації сторонами обумовлено не було, суд, з врахуванням всіх обставин справи, вважає за можливе виділити ідеальні частки позивача та відповідача в квартирі АДРЕСА_3, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_5 виділити по 1/2 (одній другій) ідеальній частці квартири та залишити квартиру у спільній частковій власності.

Заперечення представника ОСОБА_4 про застосування строків позовної давності відхиляються судом виходячи з наступного.

Як було встановлено в судовому засіданні ОСОБА_3 був відсутній під час розгляду справи, виклик до суду ОСОБА_3 відбувався через оголошення у пресі, за результатами розгляду справи судом було прийнято заочне рішення. Повний текст рішення Рівненського міського суду про розірвання шлюбу від 29 листопада 2010 р. по справі № 2-13494/2010 ОСОБА_3 отримав в канцелярії суду лише 04 червня 2015 року.

До пояснень ОСОБА_4 та показів їх дочки ОСОБА_7 про те, що вони повідомляли ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, суд відноситься критично, оскільки, як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_3 як до розірвання шлюбу, так і після, майже постійно перебував на заробітках за межами України. В Україну повертався періодично на невеликі проміжки часу, що підтверджено наданою інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, у квартирі перебував дуже рідко, оскільки більшу частину перебування в Україні проводив у своєї мами. Таким чином спосіб життя ОСОБА_3 був незмінним як під час шлюбу так і після розірвання шлюбу. Слова дочки ОСОБА_7 про розірвання шлюбу він перевірити не міг, до моменту отримання копії рішення в суді, оскільки офіційно копія заочного рішення йому направлялась за адресою АДРЕСА_4, яке він не отримав.

Таким чином суд вважає, що ОСОБА_3 міг дізнатися і дізнався про розірвання шлюбу, 04 червня 2015 року після отримання копії заочного рішення суду в канцелярії суду.

Розглядаючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особистою власністю майна, набутого за час фактичного припинення шлюбних відносин та окремого проживання, суд приходить до переконання про їх недоведеність виходячи з наступного.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи представлені позивачем за зустрічним позовом, докази в підтвердження фактичного припинення шлюбних відносин та окремого проживання, суд вважає, що вони не можуть беззаперечно довести факт фактичного припинення шлюбних відносин та окремого проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Зокрема ОСОБА_4 в позовній заяві посилається на те, що рішенням Рівненського міського суду від 29.11.2010 року встановлено, що протягом дванадцяти років сторони не підтримують подружніх відносин, не ведуть спільного господарства, проживають окремо.

Дані твердження спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами. Суд вважає, що оскільки розгляд цивільної справи № 2-13494/2010 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу відбувався без участі ОСОБА_3, всі обставини встановлені рішенням Рівненського міського суду від 29.11.2010 року, були встановлені зі слів позивача ОСОБА_4

З досліджених в судовому засіданні копій документів по посвідченню 17 березня 2005 року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, які були надані приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6, судом встановлено, що ОСОБА_3 був присутній в нотаріуса 17 березня 2005 року під час укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 та давав нотаріальну згоду на покупку даної квартири.

З дослідженого в судовому засіданні листа філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Рівне від 05.05.2016 року № 065-07/980 встановлено, що 14.03.2005 року, за три дні до покупки квартири на рахунок ОСОБА_4 відкритий в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Рівне з рахунку ОСОБА_3 відкритого в Португалії надійшло 9980 Євро, які були витрачені на покупку квартири.

З показів допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_8 встановлено, що її батько перебуваючи на заробітках в Португалії систематично передавав кошти для неї та її мами ОСОБА_4, в даний час в неї відносини з батьком напружені, оскільки він не допомагає матеріально, про факт розлучення вона повідомляла батька в 2011 році. Дане повідомлення він серйозно не сприйняв.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_4 не доведено, що на момент оформлення договору купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_3 вона та ОСОБА_3 фактично припинили шлюбні відносини та окремо проживали.

Факт наявності в матеріалах цивільної справи № 2-13494/2010 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу заяви ОСОБА_3 якою він дає згоду на розірвання шлюбу, жодним чином не впливає на факт припинення шлюбних відносин та окреме проживання. Крім того, дана заява не була взята до уваги судом під час винесення заочного рішення Рівненського міського суду від 29.11.2010 року.

У звязку з задоволенням позовних вимог ОСОБА_3 з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню сплачений ним судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60. 69, 70, 71, 74, 114 Сімейного кодексу України,ст. 365 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214, 215, 224, 225, 226, 233 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Первісні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення частки у спільному майні подружжя та визнання права власності на частину квартири - задоволити повністю.

Визнати, що частка ОСОБА_3 в спільному майні подружжя, а саме квартирі АДРЕСА_3 становить ? ідеальну частку квартири.

Визнати за ОСОБА_3 право спільної часткової власності на ? (одну другу) ідеальну частку квартири АДРЕСА_3.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі, а саме, сплачений ним судовий збір в сумі 1377,1 (одна тисяча триста сімдесят сім) гривень 10 копійок.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особистою власністю майна, набутого за час фактичного припинення шлюбних відносин та окремого проживання відмовити за недоведеністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.В.Рогозін