Рішення № 58308357, 14.06.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/549/15-ц Номер провадження 22-ц/786/13/16Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л. І. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді : Карнауха П.М.,

суддів: Кривчун Т.О., Чумак О.В.

при секретарі: Ткаченко Т.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк")

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 21 липня 2015 року

по справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області, -

В С Т А Н О В И Л А:

22.02.2015 р. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначило, що ОСОБА_3 згідно з укладеним 04.07.2007 року з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитним договором № PLJOAN36440043 отримав від банку кредит у сумі 47946,86 грн., який ОСОБА_3 зобов'язався повернути у строк до 04.07.2014 року і сплатити проценти за користування кредитом.

Посилаючись на невиконання відповідачем умов кредитного договору, просили стягнути з відповідача 286546,25 грн. заборгованості по кредитному договору, що складається з: 34277,41 грн. - заборгованості за кредитом; 78783,89 грн. заборгованості по процентам за користуванням кредитом; 3625,02 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом; 169859,93 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 21 травня 2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 27212,92 грн. заборгованості за договором кредиту та 272,22 грн. судового збору, всього 27485,14 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення місцевого суду змінити та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Посилаються на те, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про застосування строку позовної давності до правовідносин, який спливає 05.07.2017 р. з огляду на те, що строк дії договору встановлено до 04.07.2014 р. Суд не врахував ту обставину, що відсоткова ставка по кредиту збільшена до 27,48 % на рік, тому розмір щомісячного платежу є вищим, ніж вирахував суд, а кредитний договір не припинив свою дію та відповідачу продовжуються нараховуватися відсотки та пеня на прострочену заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 згідно з укладеним з ПАТ КБ «Приватбанк» договором № PLJOAN36440043 отримав від банку кредит у сумі 47946,86 грн., який зобов'язався повернути у строк до 04.07.2014 року і сплатити проценти за користування кредитом.

Також 04.07.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений договір застави рухомого майна, за умовами якого предметом договору є надання заставодавцем в заставу майна - автомобіля DEWOO NEXIA 1,5 GLE, державний номерний знак Ві4601АМ, в забезпечення виконання зобовязань позичальника перед заставодержателем, в силу чого заставодержатель має право в разі невиконання позичальником зобовязань забезпечених заставою, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця (а.с. 30-32).

Оскільки відповідач неналежним чином виконував зобовязання за кредитним договором, останній платіж на погашення заборгованості по кредиту відповідачем було здійснено 14.05.2009 року, за ним утворилася заборгованість, яка згідно наданого Банком розрахунку складає 286546,25 грн., та складається з: 34277,41 грн. - заборгованості за кредитом; 78783,89 грн. заборгованості по процентам за користуванням кредитом; 3625,02 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом; 169859,93 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором (а.с. 4-6).

Задовольняючи частково позов, місцевий суд виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності, який повинен обраховуватися за кожним щомісячним платежем, та дійшов висновку про стягнення заборгованості за останні три роки, що передують зверненню до суду, за період з 24.02.2012 року по 07.07.2014 року, у сумі 27212,92 грн., виходячи з розміру щомісячного платежу 971,89 грн. помноженого на 28 місяці.

Проте колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом ст.ст.610,612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Укладеним Кредитним договором сторони встановили порядок і строки виконання боржником зобовязань.

Так, відповідно до п. 5.1 Кредитного договору даний договір діє в обсязі виданих позичальнику коштів до повного виконання сторонами зобовязань.

Згідно з Розділом 7 укладеного між сторонами кредитного договору, кредитні кошти надаються у строк до 04.07.2014 р., у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 66036,00 грн. на придбання автомобіля DEWOO NEXIA 1,5 GLE, а також у розмірі 34 грн. для сплати за реєстрацію предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом надання фінансового інструменту в розмірі 1,00 відсоток від суму виданого кредиту у момент надання кредиту 47947,00 грн., та у розмірі 18089,00 грн. на сплату страхових платежів у сумі, у випадках та в порядку передбаченому п.п. 2.1.3, 2.2.7. даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця в період сплати у розмірі 0,1400% від суми виданого кредиту, відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного договору.

Періодом сплати вважати період з «01» по «07» число кожного місяця. погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 971,89 гривень, для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається з заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, для чого банк відкриває позичальнику рахунок 29099054600511 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та ін. платежам.

При порушенні позичальником зобовязань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.1.,2.2.4, 2.3.3. цього Договору позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,09% на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Також п. 2.3.1 кредитного договору сторони погодили право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон»юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні встановленого НБУ на момент укладення даного договору, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків Україні у відповідній валюті (по статистиці НБУ). при цьому банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

З матеріалів справи також вбачається, що 25.12.2008 року ПАТ КБ «Приватбанк» повідомив ОСОБА_3 про зміну процентної ставки за кредитним договором, яка з 01 лютого 2009 року складає 27,48% на рік. При цьому, розяснено, що в разі погашення в строк до 01.02.2009 року суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12000 грн. відсоткова ставка за кредитним договором підвищується до рівня 22,56 % річних; у розмірі 21000 грн. відсоткова ставка за кредитним договором залишається на рівні 17,0399% річних.

Крім того, повідомлено, що розмір нового щомісячного платежу можливо дізнатися при зверненні у відділення банку після 03.02.2009 р., а при незгоді зі змінами до кредитного договору запропоновано письмово повідомити банк (а.с.10,11).

Частинами 1,4 ст.631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦКУ).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

У суді першої інстанції відповідач ОСОБА_3 заявив про застосування до правовідносин строку позовної давності (а.с.59-63).

Як вказувалося вище, з наданого позивачем на запит апеляційного суду розрахунку вбачається, що останній платіж за кредитним договором відповідач ОСОБА_3 здійснив 14.05.2009 року, після чого припинив внесення будь-яких платежів на погашення заборгованості за кредитним договором.

Оскільки умовами кредитного договору встановлено порядок і строк його дії як до повного виконання сторонами зобовязань, так і зобовязання щомісячно у визначеній сумі погашати заборгованість за кредитом, який наданий на строк до 04.07.2014 р., то у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Таким чином, у позивача виникло право на звернення до суду про стягнення заборгованості з дати несплати наступного щомісячного платежу, тобто з 08.06.2009 року.

Разом з тим установлено, що 30.09.2009 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернулося ПАТ КБ «ПриватБанк» з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2011року задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави.

Передано в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом вилучення у ОСОБА_3 належне йому на праві власності заставлене майно легковий автомобіль марки DEWOO NEXIA 1,5 GLE, 2007 року випуску, тип легковий седан, державний номерний знак НОМЕР_1.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № PLJOAN36440043 від 04.07.2007 року станом на 20.07.2009 року в розмірі 46300,40 грн. звернуто стягнення на предмет застави, а саме: легковий автомобіль марки DEWOO NEXIA 1,5 GLE, 2007 року випуску, тип легковий седан, державний номерний знак ВІ4601АМщо належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом надання ПАТ КБ «ПриватБанк» права укладати від імені ОСОБА_3 договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Вирішено питання стягнення судових витрат та частково скасовано заходи забезпечення позову.

Автомобіль, який є предметом застави за укладеним між сторонами кредитним договором та договору застави, в ході проведення ВДВС Полтавського РУЮ виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 2-3634, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 24.05.2011 року про примусове вилучення транспортного засобу, згідно акту державного виконавця ВДВС Полтавського РУЮ від 20.07.2011 року вилучений у ОСОБА_3 та переданий представнику стягувача ОСОБА_4

Постановою державного виконавця ВДВС Полтавського РУЮ від 22.07.2011 р. виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа закінчене (а.с. 35).

Установлено, що зазначений автомобіль був реалізований та згідно платіжних доручень від 17.04.2013 року отримані від його реалізації суми, а саме 14155,72 грн. було спрямовано на погашення штрафу за кредитним договором, 3188,56 грн. на погашення юридичних витрат за договором, 31500,00 грн. - на погашення заборгованості за кредитним договором (а.с. 52-56).

Відповідно до ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, предявленням 30.09.2009 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави відбулося переривання строку позовної давності у даних правовідносинах та строк позовної давності в силу ст. 264 ЦК України розпочався заново.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як вказувалося вище, при порушенні позичальником зобовязань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.1.,2.2.4, 2.3.3. цього Договору позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,09% на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом (п. 7.4 Договору кредиту).

Також п. 4.1. Кредитного договору при порушенні позичальником будь-кого зобовязання, передбачених п. п. 2.2.2., 2.2.3, 7.5 даного договору банк має право нараховувати а позичальник зобовязується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 відсотків від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України при розгляді справи № 6-1206цс15 від 23 вересня 2015 року.

За таких обставин, після закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Жовтневого районного суду м. Полтави від 10.02.2011 року про звернення стягнення на предмет застави та стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором станом на 20.07.2009 року в розмірі 46300,40 грн., проведення виконавчих дій з примусової реалізації транспортного засобу та спрямування коштів від реалізації автомобіля на погашення заборгованості за кредитним договором, яка в повному обсязі не була погашена за рахунок реалізації предмета застави, правовідносини сторін за кредитним договором не припинилися, тому відповідач не звільнений від відповідальності за невиконання грошового зобовязання, а ОСОБА_2 не позбавлений права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (ст. 212 ЦПК України).

Ухвалою апеляційного суду від 22 вересня 2016 року за клопотанням відповідача було призначено по даній справі судово-економічну експертизу фінансово-кредитних операцій, проведення якої доручено експертам Полтавського відділення Харківського науково дослідного інституту судових експертиз імені засл.проф. ОСОБА_5 (а.с.130-133, 178-179).

Разом з тим, експертиза не була проведена, оскільки відповідачем не здійснено у встановлений термін оплату за її проведення.

З урахуванням встановлених по справі обставин, зазначених правових норм та вказаних правових позицій, виходячи з аналізу змісту умов договору щодо строку виконання зобовязань щодо погашення заборгованості щомісячними платежами, те, що до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором банк звернувся 22.02.2015 р., надіславши позовну заяву засобами поштового звязку, яка зареєстрована канцелярією суду 24.02.2015 року; ту обставину, що заборгованість за кредитним договором в повному обсязі не була погашена за рахунок реалізації предмета застави, враховуючи передбачені умовами договору сплату відсотків та неустойки за невиконання його умов, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитним договором в межах трирічного строку позовної давності щодо щомісячних платежів за період з 22.02.2012 року - у розмірі 12392,37 грн., заборгованості по процентах за користування кредитом - у розмірі 34399,31 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом - у розмірі 1409,73 грн., виходячи з наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 113-116), який відповідачем не спростований.

Також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за рік, що передує зверненню до суду, у розмірі 64235,82 грн. відповідно до наданого банком розрахунку (а.с. 110).

При цьому, колегія суддів у відповідності до приписів ч. 3 ст.551 ЦК України вважає можливим зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, оскільки вона значно перевищує суму заборгованості за кредитом, та стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 20000,00 грн.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за кредитним договором у розмірі 48201,41 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 12392,37 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитними коштами у сумі 34399,31 грн., заборгованості з комісії у розмірі 1409,73 грн. Також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 20000,00 грн. Всього з відповідача на користь банку підлягає стягненню 68201,41 грн.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог (на 23,80%) у розмірі 1022,97 грн., виходячи з загальної суми судового збору, сплаченого при подачі позову та апеляційної скарги (2865,46+ 1432,73)х23,80%:100%).

Керуючись ст. ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.1,4 ст. 309, ст.ст.316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 21 липня 2015 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111) заборгованість за кредитним договором № PLJOAN36440043 від 04.07.2007 року, у сумі 68201,41 грн. (шістдесят вісім тисяч двісті одна гривня 41 копійка), яка складається з 12 392,37 грн. заборгованості по кредиту; 34 399,31 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 1409,73 грн. заборгованості з комісії та пеню у сумі 20000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «Приватбанк» 1022,97 грн. (тисяча двадцять дві гривні 97 копійок) судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_6

/підпис/ ОСОБА_7

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного

суду Полтавської області ОСОБА_1