Рішення № 58308058, 29.02.2016, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 29.02.2016 Справа № 554/9538/15-ц

Провадження № 2/554/3072/2015

РІШЕННЯ

Іменем України

29 лютого 2016 року суддя Октябрського районного суду м. Полтави Тімошенко Н.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватне виробниче підприємство «КВАДРО» про визнання попереднього договору недійсним,

встановив:

22.07.2015 року до суду надійшов зазначений позов, мотивований тим, що між сторонами було укладено попередній договір № 22/13 про сумісну діяльність від 06.06.2013 року шляхом використання активів ОСОБА_1 та потужностей належного ОСОБА_2 підприємства - ПВП «КВАДРО». На виконання вказаних домовленостей Позивачем було передано відповідачу грошову суму у розмірі 10000, 00 гривень та вчинено дії щодо передання майна в рахунок поповнення оборотних активів підприємства.

Натомість Відповідачем не вчинено передбачених договором дій розпочати сумісну діяльність фізичних осіб, та в останнього безпідставно утримуються належні Позивачу грошові кошти, котрі були передані в якості поповнення оборотних активів ПВП «КВАДРО».

У зв»язку із зазначеним позивач прохав:

-Визнати не дійсним попередній договір від 06.06.2013 року № 22/13 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1;

-Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ПВП «КВАДРО» (код ЄДРПОУ: 24126303) на користь ОСОБА_1 суму сплачених грошових коштів у розмірі 10 000, 00 грн.;

-Витребувати із володіння ОСОБА_2 передане в якості внеску в спільну діяльність майно;

Позивач у судове засідання не з»явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач та представник відповідача у судове засідання не з»явилися, представник відповідача надав заяву про розгляд справи у його відсутність позовні вимоги визнав та не заперечував в щодо їх задоволення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.06.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено попередній договір № 22/13 про сумісну діяльність шляхом використання активів ОСОБА_1 та потужностей належного ОСОБА_2 підприємства - ПВП «КВАДРО».

Згідно п. 1.1 Договору Відповідач зобов'язувався протягом двох місяців з дати підписання договору провести всі необхідні дії щодо отримання готівкових коштів та розпочатку здійснення сумісної діяльності фізичних осіб у звязку з чим укласти з Позивачем ОСОБА_3 про сумісну діяльність з використанням потужностей ПВП «КВАДРО». Позивач в свою чергу зобов'язувався надіслати Відповідачу оферту на укладення ОСОБА_3 про сумісну діяльність та зробити обумовлені внески в оборотні активи ПВП «КВАДРО».

Пунктом 2.1.1 Договору передбачено, що Відповідач зобов'язується після підписання ОСОБА_3 про спільну діяльність протягом 5 діб передати Позивачу всі необхідні документи для здійснення сумісної діяльності із використанням потужностей ПВП «КВАДРО» та шляхом використання майнового внеску Позивача.

Пунктом 5.1. Договору встановлено зобов'язання Позивача направити Відповідачу згідно вимог Цивільного кодексу України оферту щодо укладання ОСОБА_3 з урахуванням положень Договору.

В свою чергу, згідно положенням статті 6.1. Договору, Відповідач протягом 10 діб з моменту отримання оферти Позивача зобовязаний надіслати останньому акцепт, або вмотивовану відмову від укладення ОСОБА_3. З подальшому в разі отримання акцепту на укладення правочинну. Позивач зобов'язаний сплатити Відповідачу грошову суму, визначену в Договорі.

Так, на виконання умов Договорів, Позивачем 07.06.2013 року було передано Відповідачу лист з офертою укладення ОСОБА_3 про сумісну діяльність на умовах, визначених Договором.

Слід зазначити, що згідно із положеннями статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

На виконання вказаних домовленостей Позивачем було передано відповідачу грошову суму у розмірі 10000, 00 гривень.

Таким чином Позивач виконав покладенні на нього зобовязання щодо оплати по укладеним Договору.

Разом з тим слід зазначити, що відповідно до умов статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, отримання Відповідачем грошових коштів по попередньому договору та наміри щодо здійснення подальшої сумісної діяльності є фактом прийняття оферти та засвідченням надання згоди Відповідача на укладення ОСОБА_3 про сумісну діяльність з використанням активів ПВП «КВАДРО».

В Договорі від 06.06.2013 року сторонами на виконання положень статей 205, 209 Цивільного Кодексу України було передбачено нотаріальну форму ОСОБА_3.

Вказана норма законодавства також дублюється і в укладеному сторонами договорі, зокрема згідно з пунктом 6.1. Відповідач зобовязаний був забезпечити нотаріальне посвідчення договору.

В подальшому слід зазначити, що частиною 2 статті 220 ЦК України встановлено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно зі статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільні їх прав та обов'язків. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені Сторони договору мають право на свій власний розсуд обирати форму договору, крім тих випадків, коли форма такого договору спеціально встановлена законом. Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Змістом поговору є умови, які сторони передбачили в угоді.

Частина 1 ст. 638 ЦК України передбачає, що договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. До істотних умов відносяться умови про предмет договору, умови, які визначені істотними законом, а також ті умови, щодо яких сторонами обов'язково повинна бути досягнута згода.

У договорі визначенні всі істотні умови ОСОБА_3 про спільну діяльність, що мала бути укладена у строк, передбачений Договором. Таким чином Договір № 22/13 року своєю суттю та формою є основними договором.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Статтею 334 ЦК України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Натомість відповідачем не вчинено передбачених договором дій розпочати сумісну діяльність фізичних осіб, та в останнього безпідставно утримуються належні Позивачу грошові кошти, котрі були передані в якості поповнення оборотних активів ПВП «КВАДРО». Приписами статті 509 Цивільного Кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Ст. 526 Кодексу визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Натомість Відповідач стійко ухиляється від виконання покладених на нього Договором обовязків.

Враховуючи викладене, суд задовольняє вимоги в частині визнання недійсним попереднього договору від 06.06.2013 року № 22/13 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та стягненняв солідарному порядку з ОСОБА_2 та ПВП «КВАДРО» (код ЄДРПОУ: 24126303) на користь ОСОБА_1 суму сплачених грошових коштів у розмірі 10000,00 грн.

В частині заявлених вимог про витребування із володіння ОСОБА_2 майна, переданого в якості внеску в спільну діяльність, суд відмовляє, оскільки в матеріалах справи відсутні дані із зазначенням переліку майна, яке передавалося в якості внеску в спільну діяльність.

Питання судового збору суд вирішує на підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стягнувши його з ОСОБА_2, приватне виробниче підприємство «КВАДРО» в солідарному порядку на користь ОСОБА_1.

Керуючись ст. ст. 16, 220, 328, 334 ЦК України, ст. ст. 2-11, 58-61, 88, 159, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1, - задовольнити частково.

Визнати недійсним попередній договір від 06.06.2013 року № 22/13 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ПВП «КВАДРО» (код ЄДРПОУ: 24126303) на користь ОСОБА_1 суму сплачених грошових коштів у розмірі 10000, 00 грн.

В іншій частині вимог ОСОБА_1, - відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ПВП «КВАДРО» на користь ОСОБА_1 243,60 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через районний суд шляхом подання протягом 10 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Н.В.Тімошенко