Рішення № 58307559, 14.06.2016, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 554/1451/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

14 червня 2016 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

при секретарі Кондра Ю.Ю.,

за участю

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_5 про надання дозволу на оформлення проїзного документу, надання дозволу на виїзд за кордон малолітньої дитини без дозволу батька, третя особа виконавчий комітет Октябрської районної у м. Полтаві ради як орган опіки та піклування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 26 лютого 2016 року звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_5 про надання дозволу на оформлення проїзного документу, надання дозволу на виїзд за кордон малолітньої дитини без дозволу батька.

В поданій до суду позовній заяві посилалася на те, що шлюб з відповідачем розірвано, мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з нею.

Зазначала, що неодноразово зверталася до відповідача з проханням надати дозвіл на виїзд сина за межі України, але відповідач прохання ігнорує. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16 вересня 2014 року визнано за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на виїзд та оформлення документа без згоди батька на період жовтень-листопад 2014 року.

Просила суд визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на виїзд та оформлення проїзного документа для туристичної поїздки до таких країн: Єгипет, Турція, ОАЕ, країни Європи, без згоди батька ОСОБА_5, до досягнення повноліття.

В судовому засіданні позивач та її представник повністю підтримали подану до суду позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини. Уточнюючи позовні вимоги, просили суд визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на виїзд та оформлення проїзного документа для туристичної поїздки до Туреччини, Єгипту, Болгарії та інших країн Шенгенської угоди без згоди батька ОСОБА_5, до досягнення повноліття.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не зявився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, жодні письмові заперечення з приводу позовної заяви до суду не подавав.

Тому суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі відповідача.

Вирішуючи питання про можливість вирішення справи без участі відповідача, суд виходить з наступного.

Нормами ст. 169 ЦПК України передбачено виключний перелік правових підстав для відкладення розгляду справи та тільки в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Разом з тим, дана цивільна справа за позовом ОСОБА_1 знаходиться в провадженні судів з 26 лютого 2016 року, тобто, понад строки, встановлені ст. 157 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_5, звертаючись до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, не зазначає жодної підстави, передбаченої ст. 169 ЦПК України. Окрім того, судова кореспонденція відповідачем була отримана 07 червня 2016 року, тобто, з дотриманням триденного строку до судового засідання, тому останній мав можливість як ознайомитися з матеріалами справи, так і визначитися з необхідністю подачі зустрічної позовної заяви.

Представник органу опіки та піклування в судовому засідання підтримала вимоги ОСОБА_1, вважає їх такими, що заявлені в інтересах дитини.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які приймають участь в розгляду справи, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, сторони по справі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний запис за № 155 від 25 жовтня 2012 року.

Сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає з матірю ОСОБА_1.

Статтями 150, 151 СК України передбачені обов'язки та права батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, обовязок батьків піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, обовязок забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. При цьому батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків та в їхньому супроводі, або в супроводі осіб, які ними уповноважені.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років). За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі

рішення суду. Проїзний документ дитини видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.

Згідно з п 3. Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року N 719-V, оформлення паспорта громадянам України, які не досягли 16-річного віку, провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або їх законних представників у разі потреби в самостійному виїзді таких осіб за кордон.

Судом встановлено що відповідач ОСОБА_5, будучи батьком малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, не надає своєї згоди на виїзд дитини за межі України та виготовлення проїзного документа.

Згідно ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" , кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідач ОСОБА_5, не надаючи дозволу на виїзд неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за кордон, діє всупереч інтересів дитини.

При вирішенні справи суд виходить з того, що позивач ОСОБА_1, бажаючи оформити малолітньому сину проїзний документ на виїзд за межі України діє виключно в інтересах ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Реалізуючи свій намір на оформлення проїзного документа дитині, позивач ОСОБА_1 зверталася до приватного нотаріуса, передавала відповідачу ОСОБА_5 письмову заяву з проханням зявилися до нотаріуса.

Незважаючи на вчинені позивачем дії, відповідачем відповідна письмова згода надана не була.

Такі дії відповідача судом оцінюються як обмеження прав малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на виїзд за межі України для туристичних поїздок та відпочинку, що перешкоджає нормальному розвитку дитини, розширенню його кругозору та гармонійного розвитку.

Тому суд приходить до висновку, що відмова відповідача ОСОБА_7 в наданні дозволу на виїзд малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України до для туристичної поїздки та відпочинку є такою, що порушує права позивача та малолітньої дитини, не має правового підґрунтя, є безпідставною і такою, що суперечить вимогам ст. 155 СК України, ст. ст. 11, 12 Закону України „Про охорону дитинства, так як предметом основної турботи та основним обовязком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини і батьківське право не може здійснюватись всупереч цим інтересам.

Тому порушене право підлягає захистові.

Згідно з п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. N 57 виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків, зокрема, за умови надання рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

В поданій до суду позовній заяві позивач порушує питання про надання дозволу на виїзд дитини за кордон на період до досягнення дитиною повноліття.

Враховуючи вимоги ст. 313 ЦК України, Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. N 57, суд вважає за можливе надати такий дозвіл на період до досягнення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, повноліття.

При цьому суд виходить з того, що порушення відповідачем прав малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, має системний характер. Незважаючи на наявність судового рішення про надання дозволу на виїзд дитини без згоди батька на період жовтень-листопад 2014 року, відповідачем ОСОБА_7 всупереч інтересів дитини продовжуються вчинятися дії, направлені на обмеження прав малолітнього сина.

Тому суд вважає за необхідне дозволити оформлення проїзного документу на виїзд малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за кордон, а також на виїзд його за межі України до Турецької Республіки, Обєднаних Арабських Еміратів, Арабської Республіки Єгипет, Республіки Болгарії, інших країн Шенгенської угоди без нотаріально посвідченої згоди батька ОСОБА_5 на період до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто, до 04 січня 2023 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд вважає, що надання такого дозволу буде в інтересах малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 551 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 209, 213-215, 367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Надати дозвіл на оформлення проїзного документу на виїзд малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за кордон до Турецької Республіки, Обєднаних Арабських Еміратів, Ара?бської Респу?бліки Єги?пет, Республіки Болгарії, інших країн Шенгенської угоди без нотаріально посвідченої згоди батька ОСОБА_5 на період до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто, до 04 січня 2023 року.

Надати дозвіл на виїзд малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за межі України до Турецької Республіки, Обєднаних Арабських Еміратів, Ара?бської Респу?бліки Єги?пет, Республіки Болгарії, інших країн Шенгенської угоди без нотаріально посвідченої згоди батька ОСОБА_5 на період до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто, до 04 січня 2023 року.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 551 грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий Н.Л.Яковенко

14.06.2016