Ухвала суду № 58306117, 14.06.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/6372/16-ц Головуючий у 1-й інст. Слюсарчук Н. Ф.

Категорія 81 Доповідач Борисюк Р. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Матюшенка І.В.,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за поданням державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про тимчасове обмеження особи у здійсненні права на виїзд за кордон,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 04 травня 2016 року,

встановила:

У квітні 2016 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Житомирській області звернулася з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2

Зазначала, що у відділі на виконанні перебуває виконавче провадження за виконавчим листом №296/62/12-ц від 19 червня 2014 року, виданим Корольовським районним судом м. Житомира, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованості в загальній сумі 446049,38 доларів США та 1821300 грн. 81 коп.

Державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої було направлено сторонам виконавчого провадження. Боржник ОСОБА_2 змінила місце проживання, на виклики державного виконавця не зявляється без поважних причин, судове рішення не виконує.

ОСОБА_4 повідомлення Управління державної міграційної служби України в Житомирській області за обліками УДМС України в Житомирській області ОСОБА_2, має паспорти України для виїзду за кордон: серія АТ №180420 від 08 серпня 2002 року та серії ЕР №133162 від 06 липня 2012 року.

ОСОБА_2 умисно ухиляється від виконання зобовязання, встановленого судом. Відтак, з метою виконання судового рішення, наявні підстави для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 04 травня 2016 року тимчасово обмежено ОСОБА_2 в здійсненні права на виїзд за кордон до виконання своїх зобовязань, покладених на неї рішенням суду.

Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, де просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні вказаного подання.

Посилається на порушення судом норм процесуального права, суд при постановлені ухвали посилався на Закон України «Про порядок виїзду з України та вїзду в Україну», але вважає, що цим законом не передбачено тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон скаржника до виконання зобовязань за рішенням суду. Судом також не враховано, що державний виконавець не обґрунтував необхідність застосування додаткового заходу впливу з метою забезпечення належного виконання скаржником рішення суду, не надав доказів ухилення боржника від виконання зобовязань за рішенням суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із таких підстав.

Відповідно дост. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції по суті виніс правильне рішення, але колегія суддів зазначає, що судове рішення в порушення вимог ст. 215 ЦПК України не містить мотивів, з яких суд вважав встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги, викладені у поданні державного виконавця.

Відповідно дост. 33 Конституції Україникожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері. Зокрема, пунктом 2 статті 6 цього Закону передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до положень п. 18 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням суду, звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобовязань за рішенням.

Таким чином, установленеКонституцієюправо вільно залишати територію України може бути обмежено відносно боржника-фізичної особи за судовим рішення шляхом установлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України лише у разі встановлення та доведеності факту ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням суду.

Як убачається із м матеріалів справи, 25 липня 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №296/62/12-ц від 19.06.2014 року, виданим Корольовським районним судом м. Житомира, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованості в загальній сумі 446049,38 дол. США та 1821300 грн. 81 коп.(а.с. 5).

25 липня 2014 року за вих. № 14133 ОСОБА_2 направлено постанову про відкриття виконавчого провадження на адресу, яка зазначена у виконавчому листі, а саме: АДРЕСА_1(а.с. 6-8).

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим, якщо йому постанову про відкриття виконавчого провадження надіслано за адресою, вказаною у виконавчому документі.

ОСОБА_4 державного виконавця від 09 вересня 2015 року, виходом на місце встановлено, що ОСОБА_2 за вище вказаною адресою не проживає (а.с. 9).

Як убачається із повідомлення адресно-довідкового підрозділу органу ДМС від 09 листопада 2015 року боржник змінила місце реєстрації і зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).

29 лютого 2016 року за вих. №10032 та № 10033 державним виконавцем було направлено ОСОБА_2 вимогу щодо виконання рішення суду та виклик, яким зобовязано останню зявитися до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (а.с. 11-12). ОСОБА_4 повідомлення про вручення поштового відправлення рекомендований лист вручено особисто ОСОБА_2 03 березня 2016 року(а.с. 14-15).

Відповідно до копії ОСОБА_4 державного виконавця від 09 березня 2016 року боржник ОСОБА_2 на виклик державного виконавця не зявилася, рішення суду не виконує (а.с. 23).

Із матеріалів справи також убачається, що у боржника ОСОБА_2 нерухоме і рухоме майно та грошові кошти в установах банку відсутні. Остання має паспорти громадянина України для виїзду за кордон, неодноразово здійснювала перетин державного кордону України в період з 01.01.2015 року по 12.04.2016 року (а.с. 18-20, 25).

У судовому засіданні державний виконавець апеляційну скаргу не визнала і пояснила, що після звернення до суду із вказаним поданням, боржник будь-яких дій з метою виконання зобовязань по виконавчому листу не здійснювала, до відділу примусового виконання рішень не зявляється, причини неявки не повідомила, судове рішення не виконано.

ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, заяв чи клопотань не надала. Її представник підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Ураховуючи встановлені обставини, досліджені судом докази, умисні дії боржника, повязані із зміною місця проживання, ігноруванням викликів державного виконавця, не вчинення будь-яких дій з метою погашення боргу, а така можливість була, оскільки неодноразовий виїзд боржника за кордон потребує фінансових витрат, вказане свідчить про свідоме ухилення ОСОБА_2 від виконання зобовязань, покладених на неї рішенням суду.

Доводи апеляційної скарги щодо можливості виконання зобовязання за судовим рішенням шляхом реалізації іпотечного майна, яке належить поручителю ТОВ «Надра», є безпідставними, оскільки наявність договору іпотеки не звільняє позичальника за кредитним договором від виконання зобовязання за виконавчим листом, виданим на підставі рішення суду.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для скасування та ухвалення нового судового рішення не вбачається, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 04 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий Судді: