Рішення № 58304279, 08.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4183/16 Справа № 199/10647/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Романюк М.М.

Категорія 27

08 червня 2016 року м. Дніпро Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :

головуючого Романюк М.М.

суддів Котушенко С.П., Красвітної Т.П.

при секретарі Порубай М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" про захист прав споживачів фінансових послуг, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з зазначеним вище позовом 08 грудня 2015 року. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 16 жовтня 2015 року між ним та відповідачем укладено договір фінансового лізингу. Предметом такого договору став трактор МТЗ-892.

В той же день він перерахував на розрахунковий рахунок відповідача адміністративний платіж у розмірі 51 000 грн.

Посилаючись на те, що спірний договір містить в собі несправедливі умови, нотаріально не посвідчений, а відповідач, при його укладенні, взагалі, не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності ліцензії на надання фінансових послуг, до яких відносяться послуги з фінансового лізингу, просить визнати зазначений договір фінансового лізингу недійсним та стягнути сплачені ним кошти в якості адміністративного платежу в сумі 51 000 грн., 612 грн. матеріальних збитків та на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2016 року заявлені вимоги задоволено частково: визнано недійсним договір фінансового лізингу, стягнуто перераховану у якості адміністративного платежу суму розміром 51 000 грн., 612 грн. матеріальних збитків, на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. та вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості в цих межах.

З даним висновком погодитись в повній мірі не можна виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16 жовтня 2015 року між ТОВ Лізингова компанія "ВАШ АВТО" та ОСОБА_3 було укладено договір фінансового лізингу №001078, предметом якого став транспортний засіб МТЗ-892.

На виконання умов зазначеного договору, 16 жовтня 2015 року, лізингоодержувачем (ОСОБА_3П.) було сплачено лізингодавцю (ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО") суму розміром 51000 грн. в якості адміністративного платежу за договором та 612 грн. комісії за перерахування грошей.

24 листопада 2015 року ОСОБА_3 було направлено ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" лист з вимогою про надання копій документів, що підтверджують придбання лізингодавцем предмету лізингу та додаткову угоду про розірвання договору фінансового лізингу №001078 від 16 жовтня 2015 рок, яка була проігнорована.

Статтею ст.806 ЦК України визначено, що договір лізингу, це домовленість сторін де одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

З аналізу вказаної норми можна дійти висновку, що договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору найму (оренди) та договору купівлі-продажу, а тому до відносин повязаних з виконанням такого договору застосовуються положення цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю продаж та Закон України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ч.1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 18 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено самостійні підстави визнання угоди недійсною, в якій закріплено одну з підстав недійсності правочину несправедливість умов договору.

З аналізу вказаної статті вбачається, що несправедливість умов договору полягає в порушенні принципу добросовісності та порушенні істотного дисбалансу договірних прав, обовязків сторін, які спрямовані на завдання шкоди споживачу.

Аналізуючи пункти 1.4, 10.4, 10.5, 10.13, 10.14, 10.18, 12.4, 12.5, 12.6, 12.7, 12.8 договору фінансового лізингу №001078 можна дійти висновку, що даний правочин по своїй суті спрямований на захист інтересів лише лізингодавця і на звуження його відповідальності, що свідчить про суттєву диспозицію між правами та обовязками сторін, а наявність механізму зміни вартості платежів та розміру предмета лізингу тільки лізингодавцем слугує лише цьому підтвердженням, оскільки позбавляє лізингоодержувача будь-яким чином впливати на зміну істотних умов договору, що свідчить про недійсність укладеного правочину.

Відповідно до ч.1 ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Згідно пункту 4 частини першоїстатті 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").

Відповідно доЗакону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"ст. 1,4, 5, 7 до фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

З аналізу вказаних норм, можна дійти висновку, що лізингова компанія належить до фінансової установи, яка в даному випадку здійснює діяльність спрямовану на залучення фінансових активів та їх адміністрування для придбання товарів у групах, тобто надає фінансові послуги, а тому потребує наявності відповідної ліцензії.

Крім того, з урахуванням того, що на договір фінансового лізингу розповсюджуються норми цивільного кодексу які регулюють відносини з приводу найму (оренди), то у відповідності до ст.799 ЦК України такий договір укладається у письмовій формі, а у випадку участі в ньому фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст.216 ЦК Україниу разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки, укладений договір фінансового лізингу містить несправедливі умови, приймаючи до уваги відсутність у ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" ліцензії на здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів та їх адміністрування, з урахуванням відсутності нотаріального посвідчення договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення вимог позивача в частині визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів сплачених позивачем в рахунок виконання умов договору.

Зазначена позиція узгоджується з правовими висновками Верховного суду України, визначеними у Постановах при розгляді справ №№ 6-65цс16 та 6-3020цс15 від 11 травня 2016 року.

Однак, вирішуючи питання щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не звернув уваги на положення ст.4 Закону України "Про захист прав споживачів", яка наголошує на тому, що у спорах про захист прав споживачів відшкодування моральної шкоди можливе лише у тих випадках коли така шкода завдана майну споживача або шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю. Оскільки, в даному випадку, відсутні зазначені фактори, висновок суду про відшкодування моральної шкоди є хибним, у звязку з чим в цій частині рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового, про відмову в задоволенні вказаної вимоги.

Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.

Відповідно до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного вище, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення моральної шкоди з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні даної вимоги, а в іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" задовольнити частково.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2016 року в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" на користь ОСОБА_2 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди скасувати та у задоволенні зазначених вимог відмовити.

В іншій частині рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.М.Романюк

Судді: С.П.Котушенко

ОСОБА_4