Постанова № 58303369, 13.06.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.06.2016 справа №905/582/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: суддіОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 при секретарі за участю представників сторін від позивача від відповідача розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 не з`явились не з`явились Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління громадського харчування та торгівлі", м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької областівід29.03.2016 р. у справі№ 905/582/16 (суддя Д.М. Огороднік)за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя доТовариства з обмеженою відповідальністю "Управління громадського харчування та торгівлі", м. Маріуполь Донецької області простягнення 104 118,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року до господарського суду Донецької області звернулась Фізична особа-підприємць ОСОБА_5, м. Запоріжжя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Управління громадського харчування і торгівлі, м. Маріуполь Донецької області про стягнення суми пені у розмірі 35 209,06грн.; суми 3% річних у розмірі 1 825,59грн.; суми втрат від інфляції у розмірі 67 083,59грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.03.2016р. позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Управління громадського харчування і торгівлі, м. Маріуполь Донецької області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя суму пені у розмірі 32703(тридцять дві тисячі сімсот три)грн. 67коп.; суму 3% річних у розмірі 1702(одна тисяча сімсот дві)грн. 57коп.; суму інфляційного збільшення боргу у розмірі 52036(п'ятдесят дві тисячі тридцять шість)грн. 02коп. та судовий збір у розмірі 1296(одна тисяча двісті дев'яносто шість)грн. 64коп. В іншій частині позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління громадського харчування і торгівлі", м. Маріуполь Донецької області звернулось із апеляційною скаргою №314 від 13.04.16 р. на вказане рішення. Скаржник просить рішення господарського суду Донецької області від 29.03.2016р. по справі №905/682/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління громадського харчування і торгівлі", м. Маріуполь Донецької області відмовити у повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Чернота Л.Ф., суддів Бойченко К.І., Стойка О.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.04.2016р. порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 13.06.2016р. о 12.00 год.

Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не зясовані у повному обсязі обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи. Рішення господарського суду Донецької області від 29.03.2016р. по справі №905/582/16 не відповідає п.1 ст.129 Конституції України, тобто не є законним, оскільки протирічить нормам як матеріального (ст. 526, 530, ч.3 ст. 551, 629 ЦК України, ст. 193, 221, 223 ГК України), так і процесуального права (ст. 43 , п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України). Оскільки судом не надано належної правової оцінки доводам та не зменшено розмір пені (у звязку з нестабільною та кризовою обстановкою у Донецькому регіоні та виникненням заборгованості контрагентів перед відповідачем), не надано відповідачу будь-якої відстрочки виконання рішення, а також не досліджено належним чином обставини справи, а саме відсутність доказів, що підтверджують отримання відповідачем документів, вказаних в п.5.5. Договору видаткової накладної, податкової накладної та сертифікату відповідності.

Скаржником в обґрунтування вимог апеляційної скарги було долучено додаткові докази, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, зокрема копія балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління громадського харчування і торгівлі", м. Маріуполь Донецької області за 2015 рік, копія звіту про фінансові результати скаржника за 2015 рік. Клопотання про залучення додаткових документів відсутнє.

Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

В абз. 3 п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з"ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин.

Скаржником не підтверджено достатніми та допустимими доказами неможливість подання суду першої інстанції вищенаведених документів з причин, що не залежали від нього.

А тому, виходячи із приписів ст. 101 ГПК України, долучені до апеляційної скарги документи не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції як доказ у справі. Перегляд справи апеляційним господарським судом здійснюється за наявними у справі документами.

Через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду 25.05.2016р. від позивача надійшли заперечення №б/н від 29.04.16р., на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління громадського харчування і торгівлі", м. Маріуполь Донецької області, які було розглянуто колегією суддів та долучено до матеріалів справи, в яких Фізична особа-підприємця ОСОБА_5 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення , а рішення без змін, судові витрати покласти на відповідача(а.с. 105-107).

Позивач, Фізична особа-підприємць ОСОБА_5, м. Запоріжжя до судового засідання не зявися, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №02-34/2693/16 від 11.05.2015р., своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався (а.с. 103).

Відповідач до судового засідання не зявися, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №02-34/2684/16 від 11.05.2016р., своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався (а.с.104).

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду, відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2014 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Управління громадського харчування та торгівлі (покупець, відповідач) підписаний договір купівлі-продажу №510 (далі договір).

Постачальник зобовязався передати у власність покупця товар на умовах та в порядку, визначеним договором, в асортименті та кількості, узгодженими у заявці на поставку (п.1.1. договору). Загальна кількість товару його дольове співвідношення (асортимент, номенклатура) по сортам, групам, підгрупам, різновидам, маркам, типам, розмірам вказуються у видатковій (товарно-транспортній) накладній (п.1.2. договору).

За змістом п.1.3. договору до покупця переходить право власності на товар з моменту підписання уповноваженими представниками сторін (товарно-транспортної) накладної, яка підтверджує момент передачі товару. Під товаром у договорі мається на увазі продукти харчування (п.п. 1.3, 1.4 договору).

Відповідно до п.3.1. вищевказаного договору, оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок продавця протягом 15 банківських днів з моменту фактичного отримання товару.

За умов п.2.1 сума договору визначається загальною сумою видаткових (товарно-транспортних) накладних, відповідно до яких здійснюється поставка товару по договору.

Відповідно до п. 5.5 договору постачальник зобовязаний надати з кожною поставкою товару наступні документи: видаткову (товарно-транспортну) накладну; податкову накладну по закінченню поточного місяця; сертифікат відповідності якості.

У п.9.1 договору сторони узгодили, що останній вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2015, після чого вважається автоматично продовженим на кожний наступний рік при відсутності письмової заяви якоїсь сторони із сторін за 30 календарних днів до дати його закінчення.

На підставі укладеного сторонами договіру позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними №05/01/01 від 05.01.2015 на суму 9800,40грн., №12/01/01 від 12.01.2015 на суму 12402,00грн., №3 від 19.01.2015 на суму 22508,40грн., №7 від 21.01.2015 на суму 690,00грн., №8 від 22.01.2015 на суму 2280,00грн., №9 від 26.01.2015 на суму 22036,08грн., №10 від 29.01.2015 на суму 750,00грн., №11 від 02.02.2015 на суму 19599,00грн., №12 від 09.02.2015 на суму 24 910,20грн., №15 від 10.02.2015 на суму 1968,60грн., №16 від 12.02.2015 на суму 600,00грн., №17 від 16.02.2015 на суму 19731,60грн., №18 від 23.02.2015 на суму 29734,08грн., №20 від 02.03.2015 на суму 30216,60грн., №27 від 10.03.2015 на суму 34832,40грн., №25 від 16.03.2015 на суму 28442,40грн., №28 від 23.03.2015 на суму 27156,00грн., №30 від 24.03.2015 на суму 612,00грн., №32 від 30.03.2015 на суму 29625,90грн., №33 від 06.04.2015 на суму 29857,20грн., №34 від 14.04.2015 на суму 29993,40грн., №35 від 16.04.2015 на суму 174,24грн., №36 від 20.04.2015 на суму 37481,40грн., №38 від 27.04.2015 на суму 41132,40грн., №40 від 05.05.2015 на суму 27879,60грн., №41 від 12.05.2015 на суму 42817,20грн.

Відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених накладних без будь- яких зауважень. Факт отримання товару за вищевказанами видатковими накладними відповідачем не заперечується.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями п. 3.1 договору встановлено, що розрахунки за поставлений товар здійснюється шляхом безготівкового пререрахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 15 банківських днів з моменту фактичного отримання товару. Звірка розрахунків за поставлений товар та тару здійснюється щомісячно в наступному порядку: акт звірки укладається покупцем та, до 10 числа місяця, наступного за звітнім, передається продавцю за допомогою факсимільного звязку, електронною поштою, курєрським або іншим узгодженим сторонами способом за реквізитами, вказаними у 12 розділі договору (п.3.2. договору).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач здійснив розрахунки наступним чином: 18.03.2015 за видатковою накладною №05/01/01 від 05.01.2015 на суму 1128,82грн., 19.03.2015 на суму 8671,58; за видатковою накладною №12/01/01 від 12.01.2016 -19.03.2015 на суму 111328,42грн., 20.03.2015 на суму 1073,58грн.; за видатковою накладною №3 від 19.01.2015- 20.03.2015 на суму 3926,42грн., 23.03.2015 на суму 3000,00грн., 30.03.2015 на суму 10000,00грн., 01.04.2015 на суму 5581,98грн.; за видатковою накладною №7 від 21.01.2015 01.04.2015 на суму 690,00грн.; за видатковою накладною №8 від 22.01.2015- 01.04.2015 на суму 2280,00грн.; за видатковою накладною №9 від 26.01.2015- 01.04.2015 на суму 1448,02грн., 03.04.2015 на суму 5000,00грн., 07.04.2015 на суму 10000,00грн., 09.04.2015на суму 5588,06грн.; за видатковою накладною №10 від 29.01.2015- 09.04.2015 на суму 750,00грн.; за видатковою накладною №11 від 02.02.2015- 09.04.2015 на суму 661,94грн., 10.04.2015 на суму 10000,00грн., 17.04.2015 на суму 8937,06грн.;за видатковою накладною №12 від 09.02.2015-17.04.2015 на суму 24910,20грн.; за видатковою накладною №15 від 10.02.2015- 17.04.2015 на суму 1968,60грн., за видатковою накладною№16від 12.02.2015- 17.04.2015 на суму 600,00грн.; за видатковою накладною №17 від 16.02.2015- 17.04.2015 на суму 19731,60грн.; за видатковою накладною №18 від 23.02.2015- на суму 29734,08грн.; за видатковою накладною №20 від 02.03.2015- на суму 30216,60грн.;за видатковою накладною№27 від 10.03.2015- 17.04.2015на суму 13901,86грн., 22.04.2015 на суму 4000,00грн., 30.04.2015 на суму 5000,00грн., 05.05.2015 на суму 10000,00грн., 19.05.2015 на суму 1930,54грн.; за видатковою накладною №25 від 16.03.2015- 19.05.2015 на суму 3069,46грн., 22.05.2015 на суму 10000,00грн., 25.05.2015 на суму 15372,94грн.; за видатковою накладною №28 від 23.03.2015- 25.05.2015 на суму 4627,06грн., 28.05.2015 на суму 10000,00грн., 29.05.2015 на суму 12528,94грн.; за видатковою накладною №30 від 24.03.2015- 29.05.2015 на суму 612,00грн.;за видатковою накладною №32 від 30.03.2015- 29.05.2015 на суму 16859,06грн., 03.06.2015 на суму 5000,00грн., 05.06.2015 на суму 7766,90грн.; за видатковою накладною №33 від 06.04.2015- 05.06.2015 на суму 2233,10грн., 08.06.2015 на суму 10000,00грн., 09.06.2015 на суму 17624,10грн.; за видатковою накладною №34 від 14.04.2015- 09.06.2015 на суму 2375,90грн., 10.06.2015 на суму 10000,00грн., 11.06.2015 на суму 5000,00грн., 12.06.2015 на суму 10000,00грн., 15.06.2015 на суму 2617,50грн.; за видатковою накладною№35 від 16.04.2015- 15.06.2015 на суму 174,24грн.; за видатковою накладною №36 від 20.04.2015- 15.06.2015 на суму 37481,40грн., 16.06.2015 на суму 30273,14грн.; за видатковою накладною №38 від 27.04.2015- 16.06.2015 на суму 19726,86грн., 17.06.2015 на суму 20000,00грн., 19.06.2015 на суму 1405,54грн.; за видатковою накладною №40 від 05.05.2015- 19.06.2015 на суму 8594,46грн., 25.06.2015 на суму 10000,00грн., 26.06.2015 на суму 9285,14грн.; за видатковою накладною №41 від 12.05.2015- 26.06.2015 на суму 714,86грн., 30.06.2015 на суму 5000,00грн., 01.07.2015 на суму 10000,00грн., 02.07.2015 на суму 20000,00грн., 06.07.2015 на суму 7102,34грн.

У звязку з тим, що відповідач перераховував кошти без визначення за кожною накладною окремо, позивач мав право самостійно на свій розсуд зараховувати заборгованість за видатковими накладними. Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів у розумінні ст.ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України, щодо повернення або зберігання отриманого товару.

З огляду на вищевикладене вбачається, що відповідач розрахувався частково з простроченням строку оплати, про що свідчать звіти про дебітові операції по рахунку 26002055710335 за періоди з 02.03.2015 по 31.03.2015, з 01.04.2015 по 30.04.2015, з 01.05.2015 по 29.05.2015, з 01.06.2015 по 30.06.2015, з 01.07.2015 по 31.07.2015.

Крім того, на підтвердження розрахунку відповідачем за поставлений товар з порушенням строку оплати, позивач надає до матеріалів справи акти звірки взаєморозрахунків за періоди: липень 2015 року ,червень 2015 року, травень 2015 року, квітень 2015 року, березень 2015 року, лютий 2015 року, січень 2015 року. Останні підписані сторонами та скріплені їх печатками.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що фактичне перерахування вартості отриманого товару було здійснено відповідачем з порушенням строків, які встановлені договором №510 від 20.11.2014р.

Скаржник в апеляційній скарзі стверджує про несвоєчасність виконання своїх зобовязань з оплати поставлених товарів у звязку з не наданням позивачем повного пакета документів передбаченого п. 5.5. договору на адресу відповідача. А саме: видаткової накладної, податкової накладної та сертифікату відповідності.

Відповідно до ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Посилання відповідача на несвоєчасність виконання своїх зобовязань щодо поставки товару у зв'язку із непереданням позивачем документів, передбачених п.5.5. договору, судовою колегією до уваги не приймаються як необґрунтовані належним чином та безпідставно заявлені у зв'язку з наступним.

Розділом 4 договору купівлі-продажу товару №510 від 20.11.2014р. сторони погодили порядок якості та приймання товару. Зокрема п.4.1 договору передбачено, що у питаннях приймання-передачі товару сторони керуються положеннями Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. № П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю" за № П-7 від 25.04.1966р.,

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. № П-6 (приймання продукції по кількості) здійснюється за транспортними і супровідними документам (рахунком-фактурою, специфікацією, описом, пакувальними ярликами тощо) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до п. 14 ,,Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю" за № П-7 від 25.04.1966р., приймання продукції за якістю і комплектності виробляється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т.п.) Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідач не заперечує проти отримання від позивача товару, однак відповідних актів, з яких вбачалося б про відсутність будь-яких товаросупровідних документів чи доказів наявності будь-яких заперечень під час отримання товару, у відповідності до цієї Інструкції, відповідачем не надано, що спростовує його твердження про відсутність порушення зобовязання по оплаті поставленої продукції.

Згідно ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Матеріали справи не містять доказів відмови від продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання.

Тобто, слід дійти висновку, що товар позивачем прийнято без зауважень, застережень чи актів про відсутність документів.

Щодо позовних вимог про стягнення розміру пені, то у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відповідно до положень ст. 611 ЦК України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Приписами статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як передбачено, пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Вимоги про стягнення пені заявлені позивачем на підставі п. 7.2. договору, яким передбачено, що відповідно до п.7.2. договору за прострочення виконання зобовязань сторони сплачують фінансові санкції у наступних розмірах:- при порушенні строків оплати, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період прострочки від несплаченої в строк суми за кожен день прострочки.

Оскільки відповідачем не виконувались своєчасно та належним чином зобов'язання щодо оплати вартості отриманої за договором продукції, позивачем нарахована до сплати пеня.

В даному випадку, факт порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати підтверджується матеріалами справи.

Так, у звязку з порушенням відповідачем строків оплати вартості отриманого товару позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 35209,06 грн., згідно наданому розрахунку (а.с.а.с.7-8), яку судом першої інстанції задоволено частково в розмірі 32 703,67 грн. з огляду на арифметично невірний розрахунок.

Оскільки розмір заявленої до стягнення пені встановлено договором та доведено факт прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, перевіривши арифметичну вірність розрахунку вказаної штрафної санкції, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 32 703,67 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням офіційного рівня інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 1825,59 грн. за наданим розрахунком (а.с.а.с. 7-8), які судом першої інстанції з огляду на їх арифметичну невірність задоволено частково, в розмірі 1702,57грн.

Перевіривши арифметичні розрахунки позивача в цій частині, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача 3 % річних у вищезазначеному розмірі.

Відмовляючи в позові щодо стягнення 67 083,59 грн. інфляційних втрат, місцевий суд зазначив, що позивачем вірно зазначено період нарахування та індекс інфляційного збільшення боргу, проте невірно вирахувана саме сума інфляції.

Провівши розрахунок інфляційних втрат, суд першої інстанції вірно встановив, що відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично невірно, а тому його вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат за несвоєчасну сплату заборгованості задовольнив частково - в розмірі 52 036, 02 грн. тощо.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування рішення суду не знаходить.

Скрутне фінансове становище та збитковість власного виробництва носять не особливий і надзвичайний характер, а свідчать про негативні явища в поточній діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління громадського харчування та торгівлі", м. Маріуполь Донецької області, яка за приписами статті 42 Господарського кодексу України є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, відтак, не є підставою вважати збиткову фінансову діяльність заявника винятковим випадком у розумінні суті статті 121 Господарського кодексу України, що зумовлював би ускладнення чи відсутність можливості виконати судове рішення та зробили висновок що викладене свідчить про відсутність обставин, які є виключними у розумінні приписів статті 121 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 29.03.2016 року у справі №905/582/16 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління громадського харчування та торгівлі", м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 29.03.2016р. у справі №905/582/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 29.03.2016р. у справі №905/582/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам у справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді К.І. Бойченко

ОСОБА_3

Надруков 5 прим.

1.позивачу

1.відповідачу

1.у справу

1.ДАГС

1.ГСДО