Ухвала суду № 58300661, 30.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" травня 2016 р. м. Київ К/800/7292/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Латишевої Л.П.

представника позивача Собка О.В.

представника відповідача Деміденко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013

у справі № 2а-8763/12/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» подала позов про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків від 21.02.2012 № 0003264120.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.09.2012 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 постанову суду першої інстанції скасовано. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків від 21.02.2012 № 0003254120 та № 0003264120.

Окружна державна податкова служба - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права: ст. 126 Податкового кодексу України. ст.ст. 7. 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статі 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції допущено заміну позивача у справі - Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування». Також допущено заміну відповідача у справі: Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

СДПІ по роботі з великими платниками податків, правонаступником якої була Окружна державна податкова інспекція - Центральний офіс с обслуговування великих платників ДПС, проведено невиїзну документальну перевірку ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України» з питань своєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток до бюджету зокрема щодо філії ГПУ «Шебелинкагазвидобування» ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», за результатами якої складено акт від 06.02.2012 № 86/41-20/30019775.

Предметом позову є вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків від 21.02.2012 № 0003264120 про застосування до ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України» на підставі ст. 126 Податкового кодексу України штрафу в сумі 287455 грн. за порушення п. 57.1 ст. 57 цього кодексу. Порушення полягало у тому, що платник не сплатив протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.02.2012 № 0003254120 позивачем в позові не заявлялися, тому суд апеляційної інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог і скасував це податкове повідомлення-рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України» задекларувало за І квартал 2011 року податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 16767658 грн. в розрахунку № 13475, поданому 10.05.2011.

Граничний строк сплати податкового зобов'язання 20.05.2011.

На підставі рішення ДПА України від 20.05.2011 між ДПІ у Балаклійському районі Харківської області та ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України» укладено договір від 31.05.2011 № 8 про розстрочення грошових зобов'язань в сумі 16767658,00 грн. строком з 20.05.2011 по 26.12.2011, зокрема: станом на 24.06.2011 - 2395384,00 грн. та станом на 25.07.2011, 25.08.2011, 26.09.2011, 25.10.2011, 25.11.2011 та 26.12.2011 по 2395379,00 грн.

Відповідно до пункту 4.2 вказаного договору про розстрочення грошових зобов'язань ДПІ зобов'язується достроково розірвати договір на підставі рішення про скасування розстрочення та пред'явити до сплати невнесену суму грошового зобов'язання, а також процентів, якщо: з'ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні договорів, виявилася недостовірною, перекрученою або неповною; платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів; платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.

Згідно з п. 4.3 договору від дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені суми грошового зобов'язання, що залишились не сплаченими, ДПІ зобов'язується нараховувати пеню та штраф у розмірах, передбачених Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 5.1 договору платник зобов'язується забезпечувати своєчасну сплату розстроченої суми грошового зобов'язання.

Згідно з п. 5.3 цього договору від дня дострокового розірвання договору платник податків зобов'язаний сплатити невнесену суму розстроченого грошового зобов'язання та суму процентів.

Відповідно до п. 6.3 договору строк дії договору встановлюється з дати його укладання та закінчується останньою датою дії розстрочення грошового зобов'язання, за винятком випадків дострокового розірвання договору.

ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» 25.07.2011 сплачено 2395384,00 грн., 30.11.2011 - 14372274 грн. Умови договору щодо строку сплати зобов'язань порушено.

Рішенням ДПС України від 12.10.2011 скасовано рішення ДПС України від 31.05.2011 № 8 про розстрочення/відстрочення грошового зобов'язання за розрахунком щодо сплати консолідованого податку на прибуток за І квартал 2011 року від 10.05.2011 № 13475, у зв'язку з порушенням позивачем умов погашення розстрочених грошових зобов'язань.

Відповідно до п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право надавати відстрочення та розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.

Згідно до п. 32.1, п. 32.2 ст. 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється, зокрема, у формі розстрочки.

Відповідно до п. 100.1 ст. 100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Згідно з п. 100.12.1 п. 100.12 ст. 100 Податкового кодексу України договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані з ініціативи контролюючого органу в разі, якщо, зокрема, платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.

Згідно з п. 100.13. ст. 100 Податкового кодексу України порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах їх повноважень.

Згідно зі ст. 100 розділу II Податкового кодексу України розроблено Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 № 1036 та зареєстрований Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за № 1431/18726 (далі - Порядок № 1036).

Відповідно до абз. 1 п. 1.9 Порядку № 1036 строк дії розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання починається з дати, визначеної законом для сплати податку, збору, які передбачено розстрочити (відстрочити), та закінчується датою, зазначеною у договорі, за винятком випадків дострокового погашення такого грошового зобов'язання.

Пунктом 3.9 Порядку № 1036 на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладення (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).

Згідно з п. 4.5 Порядку № 1036 рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) є підставою для дострокового розірвання договору.

Відповідно до п. 4.6 Порядку № 1036 з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених Кодексом.

Згідно з п. 4.7. ст. 4 Порядку № 1036 з дня дострокового розірвання договору платник податків зобов'язаний сплатити невнесену суму розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань (податкового боргу) та суму процентів, нарахованих за фактичний строк дії розстрочення (відстрочення).

Таким чином, рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення грошових зобов'язань є підставою для дострокового розірвання договору. Податковим законодавством не визначено, що дострокове розірвання договору має бути узгоджено між контролюючим органом та платником податку шляхом укладання відповідного договору. Отже, договір про розстрочення податкового зобов'язання вважається розірваним з часу прийняття рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань.

Підставою для дострокового розірвання договору від 31.05.2011 № 8 про розстрочення грошових зобов'язань в сумі 16767658,00 грн. строком з 20.05.2011 по 26.12.2011 є рішення ДПС України від 12.10.2011 про скасування рішення ДПС України від 31.05.2011 № 8 про розстрочення грошового зобов'язання за розрахунком щодо сплати консолідованого податку на прибуток за І квартал 2011 року від 10.05.2011 № 13475.

Доводи позивача про необхідність укладання між контролюючим органом та платником податків договору про розірвання договору про розстрочення грошового зобов'язання є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Цивільного кодексу України до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України і не є предметом регулювання Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, на відносини, що виникають з приводу розстрочення податкових зобов'язань та припинення таких зобов'язань, не поширюються норми Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, при вирішенні справи суди мали встановити, чи дійсно позивач допустив порушення, суму простроченого грошового зобов'язання, період прострочення сплати такої суми та кількість днів прострочення, а також перевірити правильність розрахунку штрафних санкцій податкового органу.

Окрім того, заважаючи на те, що п. 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» передбачає, що за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року штрафні санкції застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, суди повинні були перевірити, чи застосовано податковим органам штрафні санкції за порушення, які можливо допущені у період, що настав після 20.05.2011 (граничний строк сплати) і до 30.06.2011.

Суд касаційної інстанції також зазначає, що суд апеляційної інстанції повинен був повно встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема встановити обставини щодо порушення строків слати узгодженого податкового зобов'язання, за яке застосовано штрафні санкції, адже процедурні порушення при призначенні документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасної сплати платником податків грошових зобов'язань не можуть бути самостійною підставою для висновків про протиправність самого податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення строків сплати таких зобов'язань.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції, який діє у межах, визначених у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, що не дозволяють цьому суду встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для її розгляду та надати їм правову оцінку.

Суд касаційної інстанції також звертає увагу на те, що в судовому засіданні суду касаційної інстанції представник позивача вказав, що податковий орган зараховував сплачені позивачем поточні податкові зобов'язання у рахунок податкового боргу минулих періодів, у зв'язку з чим у позивача виникала нова заборгованість. Ця обставина також має бути з'ясована при розгляді справи в судах попередніх інстанцій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.09.2012 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м.Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В.Ланченко

Ю.І. Цвіркун