Ухвала суду № 58300599, 09.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року м. Київ К/800/23313/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ТОВ "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" на постанову Одеського окружного адміністративного суду 10.03.2015р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду 21.04.2015р. у справі № 815/58/15 за позовом ТОВ "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" до Південної митниці (правонаступник Одеська митниця) про визнання протиправною бездіяльності, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Південної митниці у неналежному контролі митної вартості під час митного оформлення МД №500060804/2014/001915 від 27.11.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що помилково зазначив митну вартість товару не за ціною контракту, при цьому подані на розмитнення товару документи були достатніми для підтвердження митної вартості товару за ціною контракту.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду 10.03.2015р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду 21.04.2015р., в задоволенні позовних вимог відмолено.

На постанову Одеського окружного адміністративного суду 10.03.2015р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду 21.04.2015р. надійшла касаційна скарга ТОВ "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР", в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.03.2014 року між ТОВ «ІПГ «Майстер» (покупець) та компанією КП «CARTNORD» ТОВ, Молдова (продавець) укладено контракт № 18/14 на поставку товару (мішки паперові) відповідно до додатків, які є його невід'ємною частиною. До контракту додано додаток від 26.11.2014 року №14 (специфікація на товар). З метою митного оформлення товару ТОВ «ІПГ «Майстер» подав до Південної митниці електронну митну декларацію від 27.11.2014 року №500060804/2014/001915. У зазначеній митній декларації митна вартість визначена позивачем за 2-м методом (за ціною щодо ідентичних товарів) самостійно із зазначенням даних щодо вартості товару. Як вбачається з матеріалів справи, у графі 43 вказаної МД «Метод визначення митної вартості», зазначений декларантом самостійно порядковий номер методу, що використовувався - 2, тобто другорядний метод визначення митної вартості. У графі 45 «Коригування» вказаної МД зазначена у валюті України митна вартість товару, визначена декларантом самостійно та становить 581666,02 грн., що дорівнює 31703,82 Євро згідно курсу Євро, встановленого НБУ на 27.11.2014 року.

Так, позивач відповідно до вищезазначеної МД сплатив до Державного бюджету України податок на додану вартість у розмірі 116333,21 грн. Вказана митна декларація була прийнята Південною митницею до оформлення без зауважень, здійснено митне оформлення товару та товар було випущено у вільний обіг.

19.12.2014 року за вих. № 3201/1915 до Південної митниці надійшла заява за підписом директора ТОВ «ІПГ «Майстер» про повернення коштів з бюджету у розмірі 8739,96 грн. з розрахунку визначення митної вартості товару не за першим (основним) методом митної вартості товару за ціною контракту, а за ціною договору щодо ідентичних товарів оскільки визначення митної вартості товару за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) не відповідає вимогам законодавства щодо процедури визначення митної вартості товару, а Південна митниця діяла неправомірно, в порушення визначених Митним кодексом України прав і обов'язків митних органів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості товару та процедури визначення митної вартості товару, у зв'язку з чим сплачені позивачем 8739,96 грн. підлягають поверненню на рахунок ТОВ «ІПГ «МАЙСТЕР».

Листом від 26.12.2014 року №1264/15-70-25-02 Одеська митниця ДФС у відповідь на лист позивача щодо повернення надмірно сплачених платежів, повідомила позивачу, що до митного оформлення декларантом ТОВ «ІПГ «Майстер» одержувач ТОВ «ІПГ «Майстер» був заявлений товар за митною декларацією від 27.11.2014 року №500060804/2014/001915, в якій декларантом було самостійно визначений другорядний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору щодо ідентичних товарів. За результатом здійснення контролю правильності визначення митної вартості вказаного вище товару, Одеською митницею ДФС визнано заявлену декларантом митну вартість з урахуванням документів, які надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості згідно п. 2 ст. 53 Митного кодексу України та вищезазначені товари випущено для вільного обігу на митній території України після сплати всіх митних платежів.

Враховуючи вищезазначене, відповідач повідомив про відсутність підстав для повернення платежів, сплачених за митною декларацією від 27.11.2014 року №500060804/2014/001915.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товару, що переміщуються через митний кордон України, згідно з ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України визначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару «мішки паперові з плівкою (з білим верхом і поліетиленовим вкладишем) Торговельна марка «Master». Виробник SC «CARTNORD» SRL. Країна виробництва Молдова, MD» на підставі митної декларації від 27.11.2014 року №500060804/2014/001915, Південною митницею було визнано заявлену декларантом митну вартість з урахуванням документів, які надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та вищезазначені товари були випущені для вільного обігу на митній території України після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України.

Відповідно до пункту 3.3 розділу 1 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 року № 651 графи A, C, D/J, E/J, F, G, I митної декларації заповнюються посадовими особами митних органів. Інші графи митної декларації заповнюються декларантом.

Отже, графи митної декларації від 27.11.2014 року №500060804/2014/001915 щодо ціни товару, методу визначення митної вартості та митної вартість товару (тобто графи 12, 42, 43, 45) були заповнені декларантом, а не посадовими особами митних органів.

Згідно наданої до суду копії електронної митної декларації від 27.11.2014 року №500060804/2014/001915, яку було подано до Південної митниці позивачем для митного оформлення ввезеного товару у графі 43 "Метод визначення вартості", зазначений порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався - 2, тобто декларантом використовувався другий метод визначення митної вартості товарів. У графі 45 вказаної декларації "Коригування" зазначено у національній валюті України (грн.) митна вартість товару, визначена декларантом самостійно. Отже платежі, які були сплачені з розрахунку митної вартості, яка була зазначена декларантом у графі 45 вказаної МД.

Стосовно посилання позивача на те, що визначення митної вартості товару сталося внаслідок помилки при заповненні спірної МД, проте відповідачем не надано можливості виправити помилку у обраному методі визнання митної вартості, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, митна декларація від 27.11.2014 року №500060804/2014/001915 прийнята митним органом, щодо неї здійснено митне оформлення вантажу, який випущено у вільний обіг, декларація не змінювалась та не визнавалась недійсною.

Відповідно до положень ст. 269 МК України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені у митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. При цьому згідно ч.2 ст. 269 МК України внесення змін до митної декларації, прийнятої митним органом, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення.

Отже, митним законодавством встановлений порядок внесення змін у митну декларацію шляхом звернення декларанта із відповідною заявою. Проте на підтвердження зазначених обставин позивачем не надано до суду доказів щодо такого звернення стосовно внесення змін до спірної митної декларації.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ТОВ "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду 10.03.2015р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду 21.04.2015р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: