Ухвала суду № 58300589, 07.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" червня 2016 р. м. Київ К/800/8029/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Олексієнка М.М.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Кремінського районного суду Луганської області від 12 січня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області, в якому, з урахуванням уточнень, просив: визнати дії відповідача з приводу відмови у призначенні ОСОБА_4 пенсії на пільгових умовах протиправними; скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області про відмову у призначенні ОСОБА_4 пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області призначити ОСОБА_4 пенсію за віком на пільгових умовах з 15 вересня 2015 року відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як електрогазозварнику, зарахувавши до його пільгового стажу періоди роботи з 20 липня 1977 року по 28 квітня 1978 року, з 01 травня 1988 року по 02 червня 1990 року, з 18 червня 1990 року по 22 липня 1991 року, з 09 серпня 1991 року по 17 серпня 1993 року та 9 місяців 9 днів строку проходження військової служби в Радянській армії.

Постановою Кремінського районного суду Луганської області від 12 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року, ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_4 працював: з 20 липня 1977 року по 28 квітня 1978 року на ВАТ «Краситель» слюсарем по ремонту котельного обладнання; з 07 липня 1980 року по 19 липня 1987 року слюсарем-монтажником Кремінської ПМК-7 тресту «Ворошиловградспецсільгоспмонтаж»; з 20 липня 1987 року по 02 червня 1990 року електрогазозварником Кремінської ПМК-7; з 18 червня 1990 року по 22 липня 1991 року електрогазозварником 5 розряду на Кремінському меблевому комбінаті об'єднання «Ворошиловградмебель»; з 09 серпня 1991 року по 17 серпня 1993 року електрогазозварником на Кремінському меблевому комбінаті «Луганськмеблі»; з 18 серпня 1993 року по 23 листопада 1995 року та з 27 листопада 1995 року по 13 травня 2003 року електрогазозварником на Кремінському ВУВКГ.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області № 10 від 17 липня 2015 року ОСОБА_4 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи зі шкідливими та важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, посад і показників. Так, періоди роботи позивача на РПО «Краситель», Кремінській ПМК, Кремінському меблевому комбінаті, ПП Будько зараховано до його загального стажу, оскільки заявником не було надано жодної довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Період роботи в Кремінському ВУВКГ зараховано до пільгового стажу частково, а саме період з 05 червня 1996 року по 13 травня 2003 року не враховано, у зв'язку з відсутністю атестації робочих місць.

Листом Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області від 15 вересня 2015 року № 4762/07-10 повідомило позивача, що згідно наданих ним документів його пільговий стаж складає 6 років 11 місяців 10 днів при загальному стажі роботи 28 років 1 місяць 1 день, що дає йому право звернутися за призначенням пенсії на пільгових умовах по досягненню 58 років.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у трудовій книжці ОСОБА_4 не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, а тому для підтвердження спеціального трудового стажу необхідні уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, які позивачем надано не було.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову вважає передчасними та такими, що зроблені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

За правилами частини 1 статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, згідно записів у трудовій книжці у спірні періоди ОСОБА_4 працював на посадах слюсаря, слюсаря-монтажника, електрогазозварника, які входять до переліку професій, робота на яких надає право на пенсію на пільгових умовах по Списку № 2.

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що для підтвердження спеціального трудового стажу ОСОБА_4 необхідні уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників зроблений без урахування вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В той же час суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи даний спір в частині вимог щодо зарахування до пільгового стажу позивача періоду його роботи з 21 серпня 1992 року по 17 серпня 1993 року електрогазозварником на Кремінському меблевому комбінаті «Луганськмеблі», не врахували, що згідно з пунктами 1 і 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (набрала чинності з 21 серпня 1992 року), на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому проводиться атестація; основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 4 зазначеного Порядку встановлено, що атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Якщо атестація була вперше проведена після 21 серпня 1997 року, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21 серпня 1992 року, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку (пункт 4.4 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження несприятливих умов праці за результатами атестації відповідного робочого місця: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Виходячи з наведеного відсутність підтвердження вищенаведених обставин, а саме, атестації робочого місця, не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу, починаючи з 21 серпня 1992 року.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 17 березня 2014 року по справі №21-585а14.

Проте, суд першої інстанції, розглядаючи дану справу, належним чином не з'ясував чи проводилася атестація робочого місця позивача за умовами праці у встановленому законом порядку, а відтак - і наявність підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Крім того, підпунктом «в» пункту 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Абзацом 2 пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до підпункту «к» пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій (що було чинне на час проходження позивачем військової служби), затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590, в загальний стаж роботи зараховується також служба у складі Збройних Сил СРСР.

Як вбачається з матеріалів справи, уточнивши позовні вимоги, позивач просив зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до його пільгового стажу 9 місяців 9 днів строку проходження військової служби в Радянській армії (а. с. 45).

Однак, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції залишив нерозглянутими позовні вимоги позивача в частині зарахування до його пільгового стажу строку проходження військової служби в Радянській армії. Суд апеляційної інстанції зазначених помилок не виправив.

За таких обставин, не з'ясувавши вказаних обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позову та зобов'язання відповідача зарахувати позивачу спірний стаж до періоду роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та призначити таку.

Не встановлення в судовому процесі судами першої та апеляційної інстанцій зазначених вище обставин як таких, що мають суттєве значення у справі, призвело до передчасних та необґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, та відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Кремінського районного суду Луганської області від 12 січня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: М.І. Мойсюк

М.М. Олексієнко