Ухвала суду № 58300052, 06.06.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 р.Справа № 820/11878/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Калиновського В.А. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2016р. по справі № 820/11878/15

за позовом ОСОБА_1

до Державної фіскальної служби України

про визнання дій незаконними та скасування наказу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної фіскальної служби України, а просив суд:

1. Визнати дії Державної фіскальної служби України щодо прийняття п.п. 1.1. п. 1 наказу Державної фіскальної служби України від 17.11.2015 за № 913 в частині звільнення позивача, ОСОБА_1 з посади начальника Харківської митниці ДФС, - протиправними

2. Скасувати п.п. 1.1. п. 1 наказу Державної фіскальної служби України від 17.11.2015 за № 913 в частині звільнення позивача, ОСОБА_1 з посади начальника Харківської митниці ДФС.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2016р. по справі №820/11878/15 вимоги позивача були задоволені частково.

Скасований п.п. 1.1. п. 1 наказу Державної фіскальної служби України від 17.11.2015 року за № 913 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Харківської митниці ДФС.

В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2016р. по справі №820/11878/15 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що ОСОБА_1 призначений на посаду начальника Харківської митниці ДФС відповідно до наказу голови ДФС України ОСОБА_2 від 04.12.2014 №1731-0, має спеціальне звання радника податкової та митної справи 1 рангу. Свою діяльність Позивач здійснює на підставі п.9 Положення про Харківську митницю ДФС, затвердженого наказом ДФС України від 27,08.2014 №79 (із змінами та доповненнями, далі - Положення №79) та п.п.2.1.1 п.2.1 Регламенту, затвердженого наказом Харківської митниці ДФС від 24.12.2014 №6 (із змінами та доповненнями).

17 листопада 2015 року Державною фіскальною службою України було винесено наказ №913 Про результати перевірки Харківської митниці ДФС, за п.п. 1.1. п. 1 якого прописано, що на підставі п.1 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України за одноразове грубе порушення підлягає звільненню із займаної посади начальник Харківської митниці Державної фіскальної служби ОСОБА_1.

Підставою для винесення даного спірного наказу, як і самої перевірки Харківської митниці ДФС, являється наказ Державної фіскальної служби №748від 02.10.2015 року, за результатами проведення якої у відповідності до наказу ДФС України від 17.11.2015 №913, зокрема, встановлено:

1. Не забезпечення виконання індикативних показників надходжень загального фонду бюджету у липні та серпні 2015 року.

2. Не забезпечення виконання індикативних показників доходів з ПДВ, ввізного та вивізного мита, що були доведені відповідними наказами ДФС України.

3. Неналежне виконання ч. 1 ст.55 Митного кодексу України, п.п.4.5.10 п.4.5 розділу 4 Порядку №651, що виразилось у не проведенні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митному органі інформацією попередніх декларацій. Вказане порушення призвело до наявності різниці митних платежів у сумі 372,5 тис. грн. (287,9 тис. грн. + 84,6 тис. грн.) порівняно з фактично сплаченими та ймовірну різницю митних платежів у розмірі 10502,8тис.грн.

4. Порушення п.10 СТ.58 Митного кодексу України, що зумовило наявність суму ймовірних донарахувань митних платежів близько 3972,94 тис. грн.

5. Не забезпечення належного контролю за правильністю визначення коду товарів згідно з УКТЗЕД при митному оформленні товарів.

6. Порушення вимог ст.ст. 336 та 337 Митного кодексу України у частині перевірки документів, надання яких передбачено ч. 3 ст.335 цього Кодексу, щодо права володіння та користування та/або розпорядження ввезеними товарами, що ставить під сумнів законність митного оформлення товарів.

7. Порушення 4.7 ст.55 Митного кодексу України щодо незабезпечення фінансовою гарантією митних платежів у III кварталі 2015 року на суму 4941,5 тис. грн. внаслідок штучного подрібнення товарних партій.

8. Порушення вимог ст.104 Митного кодексу України та Порядку №651 у частині невнесення до графи 31 митної декларації достатніх для ідентифікації ознак товару.

9. Не забезпечення контролю за дотриманням суб'єктами ЗЕД вимог Митного кодексу України під час ввезення на митну територію України товарів у митному режимі переробки товарів. Внаслідок чого ймовірні нарахування могли скласти близько 188Д6 тис. грн.

10. Не здійснення належного контролю за оформленням товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації в Україні, тощо.

Отже відповідач вважає, що викладені обставини свідчать про грубе порушення своїх посадових обов'язків Позивачем, враховуючи розмір ймовірної шкоди (близько 20 млн. грн.)

Під час проведення вказаної перевірки та за результатами перевірки надавались відповідні змістовні пояснення та зауваження по суті описаних фактів зі сторони її учасників, посадових осіб Харківської митниці.

Слід зазначити, що раніше ОСОБА_1 не притягувався до дисциплінарної відповідальності, що також підтверджено і самим позивачем.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Статтею 14 Закону України "Про держану службу" встановлено особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців, зокрема те, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність, затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

В даному випадку норми Закону України Про державну службу є спеціальними по відношенню до Кодексу законів про працю. Тобто, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків до державного службовця поряд із звільненням та попередженням можуть застосовуватись заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність, затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Слід зазначити, що ст. 41 Кодексу законів про працю України передбачені додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Відповідно до п.1ч.1 ст.41 крім підстав, передбачених статтею 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

При вирішенні питання про те, чи є те чи інше порушення трудових обов'язків грубим, слід керуватися абзацом 2 пункту 27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.22.1993 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів, де зазначено, що суд, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду і чи є порушення одноразовим чи тривалим.

Верховний Суд вважає неможливим звільнення працівникам за пунктом 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, якщо порушення носить тривалий, а не разовий характер, зокрема, не дає підстав для звільнення за цим пунктом у зв'язку з послаблення контролю за роботою підлеглих працівників.

Така ж правова позиція Верховного Суду України висловлена в ухвалі від 18.11.2004 р. по справі за позовом громадянина Г. до Антимонопольного комітету України про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, виходячи зі змісту п. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України, оскільки підставою для звільнення керівника за цією нормою є вчинення ним одноразового грубого порушення трудових обов'язків, а не тривале, зокрема, неналежне керівництво роботою установи, ослаблення контролю за роботою підлеглих тощо).

Відповідно до положень ст. 244-2 КАС України рішення ВСУ, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковими для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобовязані привести свою судову практику у відповідності з рішенням ВСУ.

В даному випадку підставою для винесення оскарженого наказу в частині позивача були саме висновки відповідача, щодо тривалих порушень з боку позивача, а саме:

1. Не забезпечення виконання індикативних показників надходжень загального фонду бюджету у липні та серпні 2015 року.

2. Не забезпечення виконання індикативних показників доходів з ПДВ, ввізного та вивізного мита, що були доведені відповідними наказами ДФС України.

3. Неналежне виконання ч. 1 ст.55 Митного кодексу України, п.п.4.5.10 п.4.5 розділу 4 Порядку №651, що виразилось у не проведенні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митному органі інформацією попередніх декларацій. Вказане порушення призвело до наявності різниці митних платежів у сумі 372,5 тис. грн. (287,9 тис. грн. + 84,6 тис. грн.) порівняно з фактично сплаченими та ймовірну різницю митних платежів у розмірі 10502,8тис.грн.

4. Порушення п.10 СТ.58 Митного кодексу України, що зумовило наявність суму ймовірних донарахувань митних платежів близько 3972,94 тис. грн.

5. Не забезпечення належного контролю за правильністю визначення коду товарів згідно з УКТЗЕД при митному оформленні товарів.

6. Порушення вимог ст.ст. 336 та 337 Митного кодексу України у частині перевірки документів, надання яких передбачено ч. 3 ст.335 цього Кодексу, щодо права володіння та користування та/або розпорядження ввезеними товарами, що ставить під сумнів законність митного оформлення товарів.

7. Порушення 4.7 ст.55 Митного кодексу України щодо незабезпечення фінансовою гарантією митних платежів у III кварталі 2015 року на суму 4941,5 тис. грн. внаслідок штучного подрібнення товарних партій.

8. Порушення вимог ст.104 Митного кодексу України та Порядку №651 у частині невнесення до графи 31 митної декларації достатніх для ідентифікації ознак товару.

9. Не забезпечення контролю за дотриманням суб'єктами ЗЕД вимог Митного кодексу України під час ввезення на митну територію України товарів у митному режимі переробки товарів. Внаслідок чого ймовірні нарахування могли скласти близько 188Д6 тис. грн.

10. Не здійснення належного контролю за оформленням товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації в Україні, тощо.

Таким чином суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що в даному випадку відсутня така ознака п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпПУ, як одноразове грубе порушення, оскільки згідно висновків відповідача існують тривалі порушення з боку позивача, а отже п.п. 1.1. п. 1 наказу Державної фіскальної служби України від 17.11.2015 року за № 913 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Харківської митниці ДФС є таким що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а отже підлягає скасуванню.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2016р. по справі № 820/11878/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 13.06.2016 р.