Ухвала суду № 58300030, 14.06.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 р. Справа № 814/4336/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

ОСОБА_1

при секретарі Іванюк Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0011692203 від 07 грудня 2015 року частково на суму 520 917, 42 грн. грошового зобовязання з податку на додану вартість та 260 458, 50 грн. штрафні санкції та податкове повідомлення-рішення №0011702203 від 07 грудня 2015 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2015 року №0011692203 частково на суму грошового зобовязання 520 917, 42 грн. за основним платежем та 260 458, 50 грн. за штрафними санкціями. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2015 року №0011702203.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що актом від 19 листопада 2015 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Імперія-Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період 2014 року та з податку на додану вартість встановлено порушення позивачем норм Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 596 619 грн., занижено суму податку на прибуток підприємства, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 3 006 грн. за 2014 рік.

Позивач на акт перевірки надіслав заперечення, на які отримав відповідь податкової інспекції, в якій розділ 3 акта перевірки викладено в новій редакції та встановлено заниження суми податку на додану вартість на суму 525 264 грн. та сумі податку на прибуток в сумі 3 006 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 07 грудня 2015 року:

- №0011692203, в звязку з чим позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 525 264 грн. та 262 632 грн. штрафні санкції;

- №0011702203, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 3 006 грн. та 751,50 грн.

Позивач частково погодився з податковим повідомленням-рішенням №0011692203 в сумі 4 346,58 грн. та 2 173, 50 грн. та оплатив в цій частині нараховані грошові зобовязання, що підтверджується платіжними дорученнями №391, №393 від 10 грудня 2015 року по контрагенту ПП «Садопостач», оскільки позивач загубив документи по цьому контрагенту.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що угоди, які були укладені між позивачем та його контрагентами ТОВ «Нертус», ТОВ «ЕКОЛАЙН-СТ», ФГ «СОБ», ПАПП «ВОЛІ ДАР «СТЕЦЕВИ»,ТОВ «Індастріал-ТРАНС-Агро», спрямовані на реальне настання наслідків, умовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням вільного, господарського і податкового законодавства, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Товар та послуги, які придбавалися позивачем притаманні його господарській діяльності та використовувалися ним для здійснення господарської діяльності, тому формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат спірного періоду за результатами господарської діяльності з цими контрагентами є правомірним.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у перевіряємий період ТОВ «Імперія-Агро» було укладено дистрибюторський договір від 16 січня 2014 року з ТОВ «НЕРТУС» про поставку засобів захисту рослин (гербіцидів) та додаткову угоду №1/15 від 09 січня 2015 року, виконання якого підтверджено видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними та банківською випискою по рахунку (1 том а.с.171-192).

Також, позивачем до перевірки було надано договір надання послуг №ЕК-103 від 01 березня 2014 року, укладений з ТОВ «ЕКОЛАЙН-СТ», виконання якого підтверджено актами наданих послуг, податковими та видатковими накладними, банківською випискою по рахунку (1 том а.с.229-257, 2 том а.с.1-98).

20 серпня 2014 року ТОВ «Імперія-Агро» було укладено з ФГ «СОБ» договір поставки насіння соняшника №ХН-2/14-14 від 20 серпня 2014 року, виконання якого підтверджено видатковою та податковою накладною, актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 04 вересня 2014 року, банківською випискою по рахунку (2 том а.с.99-109).

25 вересня 2014 року, ТОВ «Імперія-Агро» було укладено з ПАПП «ВОЛІ ОСОБА_2» договір поставки насіння соняшника №ЗР-151/14-1, виконання якого також підтверджено податковими та видатковими накладними, банківською випискою по рахунку (2 том а.с.129-140).

В підтвердження виконання договору перевезення вантажів автомобільним транспортом в межах України №22/2015 від 01 березня 2015 року, який був укладений з контрагентом-постачальником ТОВ «Індастріал-Транс Агро» позивачем надано акти надання послуг, податкові та товарно-транспортні накладні (2 том а.с.141-257).

Наведені первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Отже, господарські операції ТОВ «Імперія-Агро» з вказаними контрагентами були реальними, його діяльність була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали.

Більш того, до матеріалів справи, ТОВ «Імперія-Агро» були долучені товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування придбаної продукції, які здійснювались ТОВ «ЕКОЛАЙН-СТ» у відповідності до умов договору про надання послуг №ЕК-103 від 01 березня 2014 року (3 том а.с.14-113).

Не заслуговують на увагу посилання апелянта на відсутність у контрагентів позивача виробничих та трудових ресурсів для виконання господарських зобов'язань за укладеними позивачем з контрагентами правочинами, оскільки відсутність власних трудових чи виробничих ресурсів не позбавляє суб'єкта господарювання права залучати до виконання відповідних зобов'язань третіх осіб.

Щодо доводів апелянта про відсутність журналів обліку довіреностей, оборотно-сальдових відомостей та журналів-ордерів, колегія суддів зазначає, що згідно чинного законодавства ці документи не є єдиними доказами отримання товару (послуг), а факт виконання вказаних господарських операцій підтверджується, зокрема, видатковими накладними, які містять відомості про отримання відповідних товарів (послуг).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «Імперія-Агро» правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного товару та послуг від контрагентів та сформовано податковий кредит на підставі виписаних контрагентами податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, а отже донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованим.

Колегія суддів також акцентує увагу на тому, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з вищевказаними контрагентами та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ними, висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Таким чином, судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів зроблений правильний висновок про недоведеність податковим органом, на якого в силу норми ч.2 ст. 71 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, у звязку з чим вимоги щодо їх скасування підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та обєктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спору.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у звязку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 червня 2016 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

ОСОБА_1