Ухвала суду № 58299997, 09.06.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016 р.Справа № 820/12054/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Русанової В.Б.

представника позивача Гордейчук В.В.

представника відповідача Шаповал Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2016р. по справі № 820/12054/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоранто"

до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області , Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоранто" звернулося до суду першої інстанції з позовом в якому просило:

зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Лоранто" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно - перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в картці особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акту від 19.01.2015 р. №88/2205/37052410/13;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.02.2015 року №00000292205, яке прийнято на підставі висновків акту перевірки від 19.01.2015р. №88/2205/37052410/13.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області від 02.02.2015 року №00000292205, яке прийнято на підставі висновків акту перевірки від 19.01.2015р. №88/2205/37052410/13.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі-відповідач) не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову подала апеляційну скаргу, в якій, просила скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в цій частині.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне встановлення обставин справи, не врахування доводів податкового органу, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, заперечення проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоранто" (далі - позивач, ТОВ "Лоранто") є платником податку на додану вартість, основним видом діяльності є роздрібна торгівля пальним.

19.01.2015 року відповідачем, на підставі п. 11 ст. 78 ПК України, на виконання постанови старшого слідчого СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.12.2014р., винесеної в рамках кримінального провадження №32014100040000071 ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Лоранто" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Талис Плюс" за період з 01.01.2014р. по 01.12.2014р., за результатами якої складено акт від 19.01.2015 року №88/2205/37052410/13 (т.1 а.с. 54-64).

За висновками акту перевірки зазначено про порушення позивачем п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201 ПК України, а саме завищено від'ємне значення різниці між сумою зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 2 241 219 грн., у т.ч. за вересень 2014р. на суму 2 241 219 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Талис Плюс".

02.02.2015 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від №0000292205 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2014р. у розмірі 2241219 грн. (т.1 а.с. 29).

Перевіркою не визнано податкові наслідки операцій з придбання платником нафтопродуктів у рамках господарських взаємовідносин з ТОВ «Талис Плюс» . За висновком Інспекції, між платником та названим контрагентом не було реальних фінансово-господарських правовідносин; дійсний зміст задекларованих операцій полягав лише в документальному оформленні руху товару, що дозволило платникові одержати необґрунтовану податкову вигоду у вигляді податкового кредиту з ПДВ в істотному розмірі.

Податковий орган обґрунтовує порушення позивачем положень Податкового кодексу України зокрема :

- актом ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 22.07.14р. № 750/04-62-22-3/38361594 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Талис Плюс" щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2014 року;

- не надання позивачем до перевірки актів приймання продукції за якістю форми № 14-НК, доказів розрахунків за товар, сертифікатів якості .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача прийнято не правомірно та не обґрунтовано, проте позивачем доведено належними первинними документами фактичне виконання господарських операцій, формування податкового кредиту та від'ємного значення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з огляду на зазначене.

Судом встановлено, що між 01.06.2014 року ТОВ "Лоранто" та ТОВ "Талис Плюс" укладено договір поставки нафтопродуктів №01/06-16П, за умовами якого позивач придбав нафтопродукти (бензин автомобільний підвищеної якості А-92 Євро, А-95-Євро, паливо дизельне підвищеної якості), номенклатура, кількість, ціна та строки поставки яких визначені додатковою угодою до договору . (т.1 а.с.40-43).

За умовами додаткової угоди від 01.06.2014 року, визначено , що постачальник зобов'язується поставити на умовах: EXW - (резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно - правових договорів ), а покупець прийняти до 30.06.2014р. товар.

Листом ТОВ « Таслс Плюс» повідомило позивача , що придбані ТОВ « Лоранто» нафтопродукти знаходяться на зберіганні в ПАТ «Дніпронафтопродукт», у якого можуть бути отримані в будь-який час протягом дії договору.

Транспортування нафтопродуктів від ТОВ "Талис Плюс" не здійснювалося, оскільки у позивача та його контрагента були укладені договори зберігання із ПАТ "Дніпронафтопродукт".

Згідно акту приймання-передачі нафтопродуктів від 30.06.3014р. позивачем отримано від ТОВ "Талис Плюс" товар на суму 13 447 314, 36 грн. , в т. ч ПДВ 2 241 219,06 грн. Зазначений акт було вилучено правоохоронними органами на підставі протоколу обшуку від 08.08.2014р.

Зберігання нафтопродуктів ТОВ «Лоранто» здійснювалося в ПАТ "Дніпронафтопродукт", відповідно до договору зберігання від 30.07.2010р. № 3007/10-4.

Транспортування товару від місця зберігання до мережі АЗС здійснено позивачем з залученням перевізника ТОВ «Кременчукнафтопродуктсервіс», згідно договору № 355 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 15.07.2010р. Товарно-транспортні накладні , на виконання цього договору були вилучені правоохоронними органами згідно протоколу обшуку від 08.08.2014р.

В підтвердження виконання умов договору з ТОВ " Талис Плюс" позивачем надано як до перевірки, так і до суду договір, додаткові угоди до нього, акти приймання-передачі товару, податкові накладні, договори оренди АЗС, договори суборенди транспортних засобів, оборотно-сальдові відомості щодо оприбуткування придбаного товару, картки по рахунку.(т.1 а.с.67-250).

Також судом встановлено, що позивач має в користуванні комплекс будівель та споруд - АЗС, що знаходяться в Сумській області в містах : м. Ромни, м. Суми , м. Путивль, м. Лебедин, м. Конотоп, згідно договорів оренди.

Придбаний товар було використано позивачем в господарській діяльності шляхом реалізації через мережу АЗС кінцевим споживачам.

Позивачем в безготівковий спосіб здійснено оплату за договором, що підтверджується копіями платіжних доручень .(т.1 а.с.68-71)

Позивач та його контрагент ТОВ « Талис Плюс» на час здійснення господарської операції були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ.

Придбаний товар було оприбутковано позивачем в бухгалтерському та податковому обліку. Податкові накладні, по яким сформовано від'ємне значення , були зареєстровані у відповідному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Крім того, ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України).

Виходячи з вимог п.198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України, (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин), податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до ст.201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з наведених правових норм, можливо зробити висновок, що вони дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та від'ємне значення у зв'язку з реальним придбанням товарів/робіт/послуг та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та однозначно розтлумаченими доказами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем первинні документи, зокрема, податкова накладна, не містять недоліків форми, або походження, відображають дійсний зміст та обсяг проведених операцій, узгоджуються між собою, тому є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Також надані документи підтверджують фактичне виконання договору, рух товару, відображення його в податковому обліку та використання в господарській діяльності.

Відповідачем не надано доказів фізичної відсутності товару у натурі або виробничих умов у позивача.

Доводи податкового органу про вчинення платником податків (контрагентом позивача) порушень податкового законодавства, відсутності матеріальних, трудових чи інших ресурсів у контрагента позивача, мають характер припущень, не підтверджені належними доказами , а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Посилання податкового органу в підтвердження безтоварності господарської операції з ТОВ "Талис Плюс" на акт ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 22.07.14р. № 750/04-62-22-3/38361594 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Талис Плюс" колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на таке.

Згідно з п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984 визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у розі відсутності - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Довідка - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.

Відповідно до п.7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. №1232, за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка.

Таким чином, висновки податкового органу відносно правильності або неправильності декларування та сплати платником податків суми податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки мають зазначатися лише обставини котрі зумовили неможливість її проведення.

Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не створює правових наслідків аналогічних результатам проведення зустрічної звірки, адже первинні документи по взаємовідносинах з контрагентами податковим органом за місцем обліку не досліджувались, а тому такий акт не має статусу податкової інформації і не може вважатися доказом вчинення порушень податкового законодавства з боку позивача.

Поряд з цим слід також зазначити, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. Невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Талис Плюс" на момент здійснення господарської операції судом не встановлено.

Також колегія суддів вважає недоведеними доводи апеляційної скарги про відсутність у позивача актів приймання продукції за якісною формою № 14-НК, сертифікатів якості, ТТН, тому як судом встановлено, що зазначені документи були вилучені у позивача правоохоронними органами згідно протоколу обшуку від 08.08.2014р. в рамках досудового розслідування, винесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014200000000102 від 01.08.2014р. (т.2 а.с.100-105).

Відповідач, під час перевірки, з дозволу слідчих органів ознайомився з документами, що були вилучення, зокрема з актом прийому передачі нафтопродуктів від 30.06.2014р., товарно транспортними накладними, та сертифікатами якості.

Водночас слід враховувати, що сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому навіть їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок.

Також Відповідачем не доведено зв'язку між установленими обставинами щодо відсутності ТОВ «Талис Плюс » за місцезнаходженням, недостатністю у цього постачальника персоналу, матеріально-технічної бази з неможливістю виконання ним договірних зобов'язань перед платником; посередницький характер участі цього контрагента у розглядуваних поставках допускає виконання ним суто організаційних функцій у процесі переміщення активу, що не вимагає залучення істотних власних ресурсів.

Посилання відповідача не неналежне звітування цим постачальником до контролюючого органу , а також на участь в вигодоформуючих операціях з сумнівними підприємствами, є свідченням недобросовісності саме ТОВ «Талис Плюс» як самостійного платника і суб'єкта господарювання, а не позивача у справі; як вірно зазначив суд першої інстанції, чинне податкове законодавство не покладає на платника обов'язку з перевірки діяльності його контрагентів, які є самостійними платниками та у випадку невиконання (неналежного виконання) податкового обов'язку несуть податкову відповідальність.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів про недоведеність відповідачем належними і допустимими доказами схемного характеру операцій з поставки платникові нафтопродуктів у рамках взаємовідносин з ТОВ «Талис Плюс», що, відповідно, виключає законність донарахування за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Крім того судом встановлено, що перевірка позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства відбувалася в рамках кримінального провадження №32014100040000071 відкритого стосовно службових осіб ТОВ "Лоранто" , в порядку ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України на підставі постанови старшого слідчого СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.12.2014р.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина друга цієї статті).

Судом встановлено, що 30.07.2015р. постановою слідчого з ОВС відділу кримінальних розслідувань СУ фінансових розслідувань ГУ ДФС у Сумській області закрито кримінальне провадження №32014200000000133 за відсутністю в діях службових осіб ТОВ "Лоранто " складу кримінального правопорушення передбачених ст.ст. 212 ч. 3, ст. 366 ч.1 КК України . Зазначеною постановою також встановлено реальність здійснення господарської операції між ТОВ « Талис Плюс» та ТОВ « Лоранто» (т. 2 а. с. 145).

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав доказів на підтвердження правомірності податкового повідомлення- рішення, та на спростування висновків суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що спірне податкове повідомлення є протиправним.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правильно з'ясував обставини та надав оцінку доказам, тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2016р. по справі № 820/12054/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений 13.06.2016 р.