Ухвала суду № 58299985, 07.06.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 р.Справа № 591/5262/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 19.04.2016р. по справі № 591/5262/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Сумської міської ради , Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради , Виконавчого комітету Сумської міської ради треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕкоЕксім" , ПрАТ "Альфасистембуд"

про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Сумської міської ради від 02.04.2003 року № 417-МР «Про вилучення та надання земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям та громадянам, та попереднє погодження місця розташування об'єктів», яким було надано ТОВ «ЕкоЕксім» під будівництво житлового будинку земельну ділянку площею 0,3161 га за рахунок зміни цільового призначення терміном на 10 років; від 30.01.2013 року № 2076-МР «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям», яким було поновлено договір оренди земельної ділянки ТОВ «ЕкоЕксім» строком на два роки; від 19.06.2013 року № 2468-МР «Про внесення змін до деяких пунктів рішень Сумської міської ради»; від 14.05.2014 року № 3273-МР «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям», яким було поновлено договір оренди земельної ділянки ТОВ «ЕкоЕксім» з 31.01.2015 року до 31.12.2016 року. Просив скасувати адміністративний договір оренди земельної ділянки між Сумською міською радою та ТОВ «ЕкоЕксім» від 03.08.2003 року № 1024. Просив також зобов'язати департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради утриматися від розробки проекту рішення Сумської міської ради щодо зміни цільового призначення земельної ділянки за адресою м. Суми, пров. Інститутський, 34 до надання орендарем всіх необхідних документів відповідно до чинного законодавства України.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 19.04.2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.

На зазначену постанову суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, вважає , що постанова прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому судом не в повному обсязі з'ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, неправильно та неповно досліджено докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також судом не вірно застосовано норми як матеріального так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення адміністративного спору, просить суд апеляційної інстанції постанову Зарічного районного суду м. Суми від 19.04.2016 року скасувати , а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

ТОВ «ЕкоЕксім» заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги , просить відмовити у її задоволенні.

ПрАТ "Альфасистембуд" подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що Департамент містобудування та земельних відносин було ліквідовано, що унеможливлює розгляд справи без заміни на належного відповідача.

Колегія суддів не задовольняє клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради , який ліквідовано п. 3.2.1. Рішення Сумської міської ради VII скликання від 27 січня 2016 року № 254-МР та мав процесуальний статус відповідача по справі, відносився до виконавчих органів Сумської міської ради, є спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури на території м.Суми, органом у сфері регулювання земельних відносин, а також робочим органом, на який покладено виконання функцій щодо регулювання діяльності у сфері розміщення зовнішньої реклами у місті Суми, утворюється Сумською міською радою,їй підзвітний та підконтрольний, підпорядкований виконавчому комітету Сумської міської ради та міському голові, тобто Сумська міська рада, яка визначена судом в якості відповідача, є належним відповідачем.

Вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та додані доповнення до неї , ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції виходив з того , що Сумська міська рада при прийнятті оскаржуваних рішень діяла в межах наданих їй згідно з вимогами закону повноважень. Договір оренди земельної ділянки по пров. Інститутський, 34 від 25.07.2003 року не проходив державну реєстрацію, оскільки цього не вимагалося чинним на той час земельним законодавством. Після поновлення договору оренди на підставі рішень СМР від 30.01.2013 р. № 2076-МР та від 19.06.2013 р. № 2468-МР, проведена державна реєстрація договору за № 1722971 від 19.07.2013 року строком до 30.01.2015 р. та у зв'язку із змінами в чинному земельному законодавстві ПП «Мегаполіс» була розроблена технічна документація із землеустрою та присвоєно кадастровий номер вказаній земельній ділянці. Оскільки відповідно до рішення Господарського суду Сумської області від 17.03.2014 року, яке набрало законної сили, залишається чинним Генеральний план міста Суми від 2002 року, згідно якого земельна ділянка по пров. Інститутський, 34 в м. Суми знаходиться на території багатоквартирної забудови та громадської забудови, а функціональне призначення земельної ділянки було визначено відповідно до містобудівної документації «Генеральний план міста Суми», затвердженої рішенням Сумської міської ради від 16.10..2002 року, суд не прийняв до уваги доводи позивача, наведені в обґрунтування вимог про визнання протиправними рішень СМР від 30.01.2013 року № 2076-МР, від 19.06.2013 року № 2468-МР «Про внесення змін до деяких пунктів рішень Сумської міської ради»; від 14.05.2014 року № 3273-МР. Інші підстави, на які посилався позивач в обґрунтування своїх вимог, також були досліджені під час розгляду інших справ, судові рішення у яких набрали законної сили, отже ці обставини не потребують доказування в межах розгляду даної справи. Також, суд першої інстанції вважає , що не має підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради утриматися від розробки проекту рішення Сумської міської ради щодо зміни цільового призначення земельної ділянки за адресою м. Суми, пров. Інститутський, 34 до надання орендарем всіх необхідних документів відповідно до чинного законодавства України, оскільки він в силу своїх визначених законом повноважень не приймає владних рішень із земельних питань. Суд вважає, що позивач не мав підстав для звернення до даного відповідача з такою вимогою. В матеріалах справи відсутні та позивачем не надані докази на підтвердження того, що Департамент готував будь-які проекти рішень щодо зміни цільового призначення земельної ділянки по пров. Інститутському, 34. На думку суду першої інстанції, задоволення такої позовної вимоги жодним чином не могло б захистити права позивача у разі їх порушення, тому суд вважає, що, заявивши таку вимогу, позивач обрав неналежний спосіб захисту.

Розглядаючи справу, суд першої інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративного суду.

Проте , колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно статті 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

За змістом статей 2 та 5 Земельного кодексу України Міськрада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

В даних відносинах, які склалися між сторонами, Сумська міська рада як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.

Як наголосив Верховний Суд України, прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції.

За приписами статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно пояснень позивача та його представника , наданих в суді апеляційної інстанції, оскаржувані ним рішення порушують його права як власника суміжної земельної ділянки.

Колегія суддів дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З врахуванням імперативності вищезазначеної процесуальної норми щодо обов'язковості рішень Верховного Суду України для всіх судів України, колегія суддів вважає, що суди першої інстанцій дійшов помилкового висновку про те, що позов може бути розглянутий за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України, в той час, як спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.

У відповідності до п. 4 ч.1 ст.202 КАС України порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно з ч.1 ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За приписами п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Зарічного районного суду м. Суми від 19.04.2016 року підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись п. 1 ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 19.04.2016р. по справі № 591/5262/15-а скасувати.

Провадження у справі закрити.

Роз`яснити позивачу право звернення з даним позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Подобайло З.Г.Судді Тацій Л.В. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 13.06.2016 р.