Ухвала суду № 58299528, 09.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 760/4311/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко Л. В Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюк А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, про визнання протиправними бездіяльності та рішення щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги по інвалідності та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 28.03.2016, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними бездіяльність та рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги по інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 28.03.2016 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким позов залишити без задоволення в повному обсязі.

В судове засідання з'явився представник відповідача, який просив задовольнити вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з довідкою військового комісара Печерсько-Голосіївського об'єднаного у м. Києві військового комісаріату Міністерства оборони України від 19.03.2013 № 272 позивач у період з 30.09.1983 до 02.12.1985 проходив військову службу, в тому числі брав участь в бойових діях в Республіці Афганістан з 07.09.1984 до 02.12.1985 в складі військової частини п.п 84641-Т. Має статус «Учасник бойових дій».

Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1012 від 23.04.2013 встановлено, що поранення (контузія) та захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

За результатами первинного огляду МСЕК від 03.07.2013 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Цей факт встановлений на підставі копії довідки МСЕК серії 10 ААА № 809561 від 03.07.2013 (а.с. 13).

01.08.2015 позивачу під час повторного огляду було встановлено ІІ групу інвалідності - довічно. Причиною інвалідності зазначено - поранення (контузія) захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби та перебування в країнах, де велися бойові дії. Вказане підтверджується копією довідки МСЕК серії АВ № 0427246 від 02.07.2015.

Листом військового комісара Київського міського військового комісаріату Міністерства оборони України полковника Кидоня В. І. від 27.10.2015 № 10392 позивача повідомили, що Закон України від 04.07.2012 № 5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», яким змінено редакцію ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (на виконання якого було прийнято Постанову КМУ від 25.12.2013 № 975) набрав чинності з 01 січня 2014 року, відтак, дія поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали первинно інвалідність після 01 січня 2014 року. Оскільки дія вищевказаних законодавчих та нормативно-правових актів на заявника не поширюється (встановлено інвалідність до 01 січня 2014 року), право на отримання допомоги він не має.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога.

Відповідно до ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Постановою КМ України від 25 12 2013 № 975, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 6 даного Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності.

Таким чином, оскільки позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, то він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року №21-446а14, від 21 квітня 2015 року №21-135а15, від 10 березня 2015 року №21-563а14.

З витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 1012 від 23.04.2013 випливає, що вогнепальні осколкові поранення голови, лівої верхньої та лівої нижньої кінцівок (контузія головного мозку в 1984 році), позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с. 16).

З 01.08.2015 Київський міський центр медико-соціальної експертизи встановив позивачу ІІ групу інвалідності довічно, та зазначив вона настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Відтак, відповідно до вимог чинного законодавства право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло з моменту настання інвалідності, тобто з 01.08.2015.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Позивач з 01.08.2015 позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.8, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 28.03.2016 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, про визнання протиправними бездіяльності та рішення щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги по інвалідності та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 28.03.2016 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 14.06.2016.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.