Постанова № 58299306, 14.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2016 року письмове провадження № 826/24714/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянув адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОТРЕЙД ЛТД» доДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпровизнання протиправними дій та скасування наказу ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НАФТОТРЕЙД ЛТД» (надалі по тексту -позивач, ТОВ «НАФТОТРЕЙД ЛТД» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про: 1) визнання протиправними дій по проведенню документальної виїзної перевірки ТОВ «НАФТОТРЕЙД ЛТД» (код ЄДРПОУ 38833409); 2) визнання протиправним та скасування наказу від 06.10.2015 № 2011 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки».

Під час розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з огляду на доводи, викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив в повному обсязі, посилаючись на письмові заперечення, приєднані до матеріалів справи.

Сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи приписи ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «НАФТОТРЕЙД ЛТД» (код ЄДРПОУ 38833409) зареєстровано та як платник податків перебуває на податковому обліку у ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

06 жовтня 2015 року відповідачем, на підставі ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, прийнято наказ № 2011, яким в.о. начальнику управління податкового аудиту Морозовій А.М. наказано організувати роботу щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НАФТОТРЕЙД ЛТД» (код ЄДРПОУ 38833409) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансового-господарських взаємовідносин з ТОВ «ЕКОМАРКЕТГРУП» (код за ЄДРПОУ 39273939) за період з 01.05.2015 по 31.05.2015 та з ТОВ «ВІЄН ЛТД» (код ЄДРПОУ 39608191) за період з 01.05.2015 по 31.05.2015.

Копію наказу про проведення позапланової виїзної перевірки №2011 від 06.10.2015 вручено директору підприємства ЛаврушкоІ.М., що не заперечується сторонами.

Перевірку проведено з відома та у присутності директора ТОВ «НАФТОТРЕЙД ЛТД» Лаврушко Ігоря Миколайовича.

Позивач, не погодившись з прийнятим наказом, звернувся з позовом до суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 Кодексу, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 75.1. статті 75 Кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 Кодексу, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підстави проведення документальних позапланових перевірок закріплені статтею 78 Кодексу.

Зокрема, згідно підпунктів 78.1.1. статті 78 Кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

За приписами пункту 78.4. статті 78 Кодексу, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 78.5. статті 78 Кодексу).

За приписами пункту 81.1. статті 81 Кодексу, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу.

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Таким чином, провівши системний аналіз викладених законодавчих норм, суд дійшов висновку, що посадові особи контролюючого вправі приступити до проведення документальної позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, зокрема, направлення письмового запиту платнику податку та відсутність з його боку належного реагування на письмовий запит протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, та лише за умови вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії направлення на перевірку, копії наказу про проведення такої перевірки та службового посвідчення.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем виконані законодавчі вимоги, як щодо надіслання позивачу письмового запиту, так і щодо вручення його уповноваженому представнику направлення на перевірку та спірного наказу.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, за результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 967/26-54-22-02/38833409. На підставі вищевказаного акта було винесено податкове повідомлення-рішення від 24.11.2015 № 0007422202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 721 400,00 грн.

Зважаючи на викладене під час розгляду справи суд приходить до висновків, що станом на момент розгляду справи відсутнє порушене право позивача внаслідок прийняття оскаржуваного наказу про проведення перевірки, оскільки перевірку, призначену вказаним наказом, вже проведено, а за її наслідками складено відповідний акт про результати такої перевірки.

Отже, дії по призначенню та проведенню перевірки, що знайшли своє відображення у відповідному наказі, який вичерпав свою дію, станом на час розгляду даної справи, жодним чином не порушують прав та інтересів позивача.

При цьому, суд враховує позицію Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України в аналогічних справа, згідно якої, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податковим органом перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Допуск до перевірки нівелює правові наслідки правових порушень, допущених податковим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки. В даному випадку, податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, а тому як наказ про призначення перевірки, так і дії податкового органу з проведення такої перевірки вичерпали свою правову дію і не є такими, що порушують права позивача.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Підсумовуючи все вищевикладене, слід відзначити, що в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 № 2-зп в справі № 3/35-313 вказано, що «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Таким чином, право позивача не може бути відновлено шляхом визнання протиправним акту індивідуальної дії - наказу №2011 від 06.10.2015, а тому, суд вважає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, з урахуванням чого, на думку Окружного адміністративного суду м. Києва, в позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОТРЕЙД ЛТД» відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.О. Арсірій