Постанова № 58299117, 08.06.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 року м. Чернігів Справа № 825/824/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача - Коляди І.В., Циган Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 28.04.2016 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі -ДПІ у м. Чернігові) та просить скасувати рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 22.03.2016 № 587/13-03-20.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що сума єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) була сплачена нею в повному обсязі та у визначений законодавством строк, але помилково на субрахунок, на який здійснюють платіж ЄСВ військовослужбовці. Факт сплати ЄСВ засвідчують наявні в неї квитанції. Помилку виявлено самостійно та подано лист до ДПІ м. Чернігова з проханням перезарахувати кошти на вірний субрахунок.

Враховуючи наведене та вимоги чинного законодавства зазначила, що днем сплати ЄСВ є дата зазначена у квитанціях, а не дата обліку платежу податковими органами, тому застосування до неї штрафних санкцій є неправомірним.

Крім того, Податковий кодекс України та Бюджетний кодекс України не передбачають відповідальність за сплату податку не на визначений рахунок бюджетної класифікації. Отже, факт зарахування грошових коштів саме до Державного бюджету підтверджує, що її дії не мають ознак правопорушення у вигляді несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування ЄСВ), зазначених у ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили відмовити в їх задоволенні, надали заперечення на адміністративний позов та пояснили, що позивач з 01.01.2012 перебуває на спрощеній системі оподаткування. У зв'язку з наведеним, має сплачувати ЄСВ до КОР 71040000 «Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (34,7%)».

Однак, в ході відпрацювання заборгованості було виявлено що сплата ЄСВ в 2014 році та до жовтня 2015 року ФОП ОСОБА_1 відбувалась на бюджетний рахунок 71020000 куди сплачують єдиний внесок нарахований на суми грошового забезпечення військовослужбовців. Згідно із заявою платника кошти в сумі 4628,26 грн. 06.11.2015 та 16.11.2015 в сумі 4198,11 грн. були зараховані до КОР 71040000.

Після проведення нарахувань 19.01.2016 за IV квартал 2015 року на суму 1434,51 грн., у позивача знову виникала заборгованість в розмірі 1157,94 грн., яка повністю ним погашена 01.02.2016 платежем на суму 1740,13 грн.

У зв'язку з наведеним, за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску до ФОП ОСОБА_1 застосована, на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», штрафна санкція на суму штрафу 1759,19 грн. та пені 3428,15 грн. (за період з 21.01.2014 по 01.02.2016)

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов належить задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24.07.2006 зареєстрована Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради як фізична особа-підприємець та є платником єдиного внеску з 01.01.2012 (а.с. 21, 22).

Відповідно до абзацу третього ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ФОП ОСОБА_1 повинна сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

22.03.2016 на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ДПІ у м. Чернігові було прийнято рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 587/13-03-20 (а.с. 7).

Вказаним рішенням до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 502,14 грн. (за період з 21.01.2014 по 06.11.2015) та 1257,05 грн. (за період з 21.01.2015 по 01.02.2016), нараховано пеню в сумі 3428,15 грн. Загальна сума заборгованості, визначена рішенням від 22.03.2016 № 587/13-03-20, склала 5187,34 грн.

Вважаючи таке рішення податкового органу протиправним, позивач оскаржила його в адміністративному порядку (а.с. 8-9), однак рішенням Головного Управління ДФС у Чернігівській області від 15.04.2016 № 39/ФОП/25-01-10-04-15 скарга залишена без задоволення, а рішення ДПІ у м. Чернігові без змін (а.с. 18-20).

Не погоджуючись з такими висновками податкового органу, позивач звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Згідно із абзацом третім ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до п. 2 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464 днем сплати єдиного внеску вважається: у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Як вбачається з матеріалів справи та фактично не ставилось під сумнів контролюючим органом, позивачем сплачувались ЄСВ своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується квитанціями: від 18.10.2013 № 6906.497.1 на суму 1194,03 грн., від 20.01.2014 № 6788.79.3 на суму 1218,67 грн., від 17.04.2014 № 6906.363.1 на суму 1267,95 грн., від 16.07.2014 № 6906.298.1 на суму 1267,95 грн., від 17.10.2014 № 6906.431.1 на суму 1267,95 грн.; платіжним дорученням від 19.01.2015 № Р24А144014210492041 на суму 1267,95 грн. та квитанціями від 20.04.2015 № 0.0.376313582.1 на суму 1267,95 грн., від 20.07.2015 № 0.0.412506240.1 на суму 1267,95 грн. (а.с. 11-15), однак, вказані платежі були помилково перераховані платником податків на невідповідний код (субрахунок) розрахункового рахунку контролюючого органу, а саме: на 71020000 - єдиний внесок нарахований на суми грошового забезпечення військовослужбовців.

Безпосередньо процедуру, в тому числі, і повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, сум помилково сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування урегульовано Порядком зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 450 (чинного на момент здійснення позивачем помилкової сплати) (надалі - Порядок № 450).

Так, відповідно до п. 4 Порядку № 450, повернення коштів здійснюється у випадках помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок органу доходів і зборів.

За правилами п. 5 Порядку № 450 повернення коштів у випадках, передбачених пунктом 4 цього Порядку (окрім випадку надходження до органу доходів і зборів рішення суду про визнання безпідставним стягнення ним з юридичних і фізичних осіб сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій), здійснюється виключно на підставі заяви платника про повернення надміру або помилково сплачених коштів (далі - заява), яка подається в довільній формі до органу доходів і зборів. У заяві обов'язково зазначаються: найменування платника (суб'єкта господарювання); код ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи; реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер), або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті); місцезнаходження та номер контактного телефону; причини повернення коштів; сума коштів, що підлягає поверненню; напрям перерахування коштів із зазначенням реквізитів рахунка одержувача коштів. До заяви платник обов'язково додає оригінал або завірену ним копію розрахункового документа (квитанцію, платіжне доручення тощо), який підтверджує сплату коштів на рахунок відповідного органу доходів і зборів.

Судом встановлено, що після виявлення помилки, позивач 28.10.2015 звернулась до ДПІ у м. Чернігові із заявою № 20 (отримана відповідачем 28.10.2015) про зарахування грошових коштів, що були нею сплачені за період з 18.10.2013 по 21.07.2015 за вірними реквізитами (а.с. 10).

Відповідно до положень п. 9 Порядку № 450, помилково сплачені суми єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок органу доходів і зборів перераховуються шляхом оформлення підрозділом фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку органу доходів і зборів розрахункового документа про перерахування коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів за заявою платника не пізніше двох робочих днів з дня надходження висновку, зазначеного у пункті 7 цього Порядку.

Згідно із пояснень представників відповідача помилково сплачені кошти були зараховані на належний субрахунок (КОР 71040000) 06.11.2015 в сумі 4628,26 грн. та 16.11.2015 в сумі 4148,11 грн., що підтверджується витягом з облікової картки платника податку (а.с. 50-56).

Відповідно до п.п. 19-1.1.34 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З аналізу вищезазначеного випливає, що для нарахування штрафу та пені, слід встановити факт невиконання платником єдиного внеску обов'язку зі сплати сум єдиного внеску.

Отже, законодавцем визначені правопорушення, за вчинення яких до правопорушника застосовуються штрафні санкції. Зокрема таким порушенням є несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Вказана правова позиція узгоджується також з позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 19.03.2014 у справі № К/800/30622/13.

Разом з тим, враховуючи встановлені судом обставини даної справи, невірне зазначення платником коду рахунку бюджету не призвело до ненадходження відповідної суми податку до бюджету у визначений законом строк.

Так, суд зауважує, що оскільки сплачені позивачем суми зараховані на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений Законом № 2464 строк, а відтак і для застосування на підставі ст. 25 вищевказаного Закону до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.06.2015 у справі № 21-377а15.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права

Також, судом встановлено, що позивачем було невчасно сплачено єдиний внесок за III та IV квартал 2015. Однак, ФОП ОСОБА_1 під час здійснення сплати обов'язкового платежу, його нарахування здійснено з врахуванням вимог ч. 2 ст. 25 Закону № 2464 (самостійно нараховано пеню), що підтверджується квитанціями від 03.11.2015 № 0.0.456428338.1 на суму 1598,75 грн. та від 01.02.2016 № 0.0.499060149.1 на суму 1740,13 грн. (а.с. 16, 17).

З огляду на викладене вище, оскільки у даному випадку помилкове перерахування ФОП ОСОБА_1 коштів на неналежний код бюджетного класифікатора не вплинуло на виконання обов'язку вказаного платника зі сплати єдиного внеску до бюджету, та те, що нею було самостійно донараховано зобов'язання по вказаному платежу, підстави для застосування до неї штрафу та пені у відповідності до положень Закону № 2464 відсутні, а, отже, оскаржуване рішення є протиправним та таким, що має бути скасоване.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.08.2013 у справі № К/9991/38036/12.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 22.03.2016 № 587/13-03-20.

Встановивши, на підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, що позивачем не було порушено вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суд вважає, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 22.03.2016 № 587/13-03-20 мають бути задоволені.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 22.03.2016 № 587/13-03-20.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (вул. Кирпоноса, 28, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39483123) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в сумі 551,20 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.В. Бородавкіна