Постанова № 58299022, 09.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 757/41525/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Остапчук Т.В.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Артюхіна М.А.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області на постанову Печерського районного суду м. Києва від 18 березня 2016 року по справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся в суд з позовом в якому просив скасувати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Херсонській області про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 06.10.2015 року ВП №48581401.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 18 березня 2016 року позов задоволено: скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Херсонській області від 06 жовтня 2015 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій за невиконання рішення суду у справі № 757/18591/14а .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони, належним чином повідомлені, в судове засідання на апеляційний розгляд не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на виконанні у відповідача знаходиться виконавчий лист № 757/18591/14а, виданий Печерським районним судом м.Києва про зобов'язання Управління пенсійного фонду України у Генічеському районі Херсонської області поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_3 з 08.01.2014, з проведенням індексації.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області від 04.09.2015 відкрито виконавче провадження, та встановлено семиденний строк (до 10.09.2015 включно) для добровільного виконання рішення суду.

06.10.2015 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, якою стягнуто з Управління пенсійного фонду України у Генічеському районі Херсонської області витрати на проведення виконавчих дій у сумі 365,85 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та встановленим фактам, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вказував, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем безпідставно, оскільки невиконання рішення суду обумовлено поважними причинами відсутністю бюджетних коштів на виконання рішення суду.

Тобто, суд першої інстанції виходив з наявності чи відсутності вини боржника щодо несвоєчасного виконання судового рішення, що має значення при накладенні штрафу.

Разом з тим, спір щодо правомірності застосування державним виконавцем штрафних санкцій за невиконання боржником судового рішення в межах даної справи відсутній.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, в даному випадку спір виник з приводу правомірності стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Зазначене свідчить про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів вирішуючи даний спір по суті, звертає увагу, що згідно з частиною 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

У відповідності до ч. 5 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом.

Питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню врегульовані також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за N 489/20802.

Згідно з п. 3.13, 3.14 Інструкції з організації примусового виконання рішень, про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, до інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами ДВС, належать, зокрема, витрати на: а) зарахування коштів на відповідний рахунок органу ДВС (комісія банку); б) виплату винагороди державним виконавцям; в) придбання службових житлових приміщень; г) придбання службових приміщень; ґ) страхування державних виконавців; д) забезпечення державних виконавців форменим одягом; е) матеріально-технічне забезпечення діяльності служби, у тому числі: придбання канцелярських та господарських товарів, передплата періодичних, довідкових та інформаційних видань; придбання предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю, витрати транспортних послуг, утримання транспортних засобів та оренда транспортних засобів, у тому числі грошова компенсація за використання державними виконавцями власного автотранспорту; оренда приміщень, ремонт та обслуговування оргтехніки, поштові витрати та витрати на послуги зв'язку, модему, Інтернету; є) установку телефонів, модемного зв'язку та охоронної сигналізації; ж) охорону та охоронну сигналізацію; з) поліграфічні витрати; и) проведення семінарів; і) відрядження та проїзд державних виконавців, у тому числі на придбання проїзних документів; ї) оплату комунальних послуг та енергоносіїв; й) придбання основних засобів та програм; к) Єдиний реєстр; л) поточний та капітальний ремонт приміщень; м) інші витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, у якій зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду в десятиденний строк.

Використання витрат на проведення виконавчих дій, стягнутих з боржника, здійснюється відповідно до письмового розпорядження державного виконавця, яким витрати на проведення виконавчих дій перераховуються з депозитного рахунку на спеціальний реєстраційний рахунок для обліку коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами, відкритими на ім'я Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних територіальних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі в органах Державної казначейської служби України. Використання витрат на проведення виконавчих дій здійснюється відповідно до кошторисів, затверджених в установленому порядку.

Авансові внески для здійснення необхідних витрат на забезпечення провадження виконавчих дій або для покриття їх частини можуть бути зроблені стягувачем шляхом перерахування цих коштів безпосередньо на відповідний рахунок органу ДВС. Суму коштів, яку необхідно внести на відповідний рахунок органу ДВС, стягувач визначає за погодженням з державним виконавцем з урахуванням необхідних витрат для проведення робіт.

У разі завершення виконавчого провадження державний виконавець готує звіт про використання авансового внеску, в якому наводить перелік витрат, які було здійснено за рахунок авансового внеску, із зазначенням сум коштів, які було сплачено на фінансування кожної з витрат. До звіту додаються копії платіжних документів, що підтверджують сплату відповідних коштів.

Положеннями частини третьої статті 27 Закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Позивачем не заперечується факт не виконання судового рішення у встановлений для самостійного виконання строк.

Отже, державний виконавець мав підстави для винесення постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Разом з тим, згідно з переліком наведеним в оскаржуваній постанові, стягненню з боржника підлягає сума у розмірі 365,85 грн.

До складу витрат державним виконавцем включено вартість пересилання документів виконавчого провадження, паперу, вартість витраченого картриджу, витрат на оплату електроенергії, витрати на оплату водопостачання, витрати на оплату тепла, вартість послуг зв'язку, модему та Інтернету, вартість на охорону, витрати на оплату кур'єрської доставки, витрати на утримання авто, витрати на ремонт та технічне обслуговування комп'ютерної техніки, вартість господарських товарів, витрати на послуги по страхуванню, витрати на оренду приміщення, витрати на утримання приміщення, витрати на сплату судового збору, витрати на винагороду державних виконавців, сплата за внесення інформації до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження вказаного в постанові розміру понесених витрат на проведення виконавчих дій, зокрема щодо розрахунку витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій для органів державної виконавчої служби; розрахунку витрат на канцелярські товари з розрахунку на 1 виконавче провадження; розрахунку оплати вартості комунальних послуг та послуг телефонного зв'язку з розрахунку на виконавче провадження тощо.

Отже, відповідачем не підтверджено обґрунтованості визначення витрат на проведення виконавчих дій саме у тому розмірі, що зазначений у даній постанові.

Доводи апеляційної скарги не містять жодних доводів щодо визначених державним виконавцем сум. Апелянтом до суду апеляційної інстанції також не надані докази розрахунку витрат на оплату вказаних в оскаржуваній постанові послуг та товарів.

Таким чином, відповідачем не доведено дотримання вимоги ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» та не підтверджено витрати на проведення виконавчих дій саме у розмірі, визначеному постановою від 06.10.2015 року ВП №48581401.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області задовольнити частково.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 18 березня 2016 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області задовольнити.

Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Херсонській області про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 06.10.2015 року ВП №48581401.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 14.06.2016.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.