Ухвала суду № 58298868, 08.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/27795/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

08 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Аліменка В.О., секретар судового засідання Киш С.А., за участю представника позивача та третіх осіб 3 та 4 ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2016 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ", Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк", ОСОБА_6 та ОСОБА_7, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернулася до суду позовом до Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" про визнання протиправним та скасування рішення від 14.10.2015 № 25269924.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення прийнято не уповноваженою особою, оскільки відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення щодо державної реєстрації приймаються державними реєстраторами. Крім того, позивач вказує, що квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», проте відповідачем зареєстровано право власності на казану квартиру за ТОВ «Кей Колект» як звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2016 р. позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення від 14.10.2015 № 25269924 прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною.

Суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Крім того, в порушення п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 17.10.2013 року № 868 відсутній доказ наявності письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та документу, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя, тому у відповідача були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ТОВ «Кей-Колект».

Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ", не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2016 року як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив обставини справи, невірно витлумачив норми права, здійснив неправильну правову кваліфікацію спору, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права і ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення суду, яке жодним чином не встановлює порушене право позивача та його поновлення. Крім того, зазначив, що саме позивач повинна була надати суду належні та допустимі докази того, що вона не отримувала повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договором.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача та третіх осіб заперечував проти її задоволення. Інші учасники процесу до суду не прибули, про місце, дат, час слухання справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між ОСОБА_4 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» було укладено договір від 23.07.2007 року про надання споживчого кредиту № 11187278000, відповідно до якого позивачу надано кредит у розмірі 100 000 доларів США на строк до 23.07.2017.

Водночас, між ОСОБА_4 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки від 23.07.2007р. № 59521, яким позивачем передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру загальною площею 61,20 кв.м., житловою площею 33,40 кв.м., що належить позивачу на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Коллекст» укладено договір факторингу від 12.12.2011 №1, яким передано право вимоги та зокрема, за договором про надання споживчого кредиту № 11187278000.

Рішенням від 14.10.2015 № 25269924 відповідачем проведено державну реєстрацію права власності на квартиру що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект».

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2014 року № 1952-IV, державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв. Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Статтею 15 зазначеного Закону визначено порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень. Так, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

З огляду частини третьої статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Зі статті 36 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається зі змісту укладеного позивачем договору, Іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором (п. 4.1.1 Договору). Звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса» (п. 4.2 договору), позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та Закону України «Про іпотеку» (п. 4.6 договору). Сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку встановленому Законом України «Про іпотеку». Отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задовлення вимог іпотекодержателя у порядку встановленому Законом України «Про іпотеку». » (п. 5 договору)

Разом з тим, частиною 1 ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 17.10.2013 року № 868, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази укладання договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя або надсилання позивачу вимоги. Посилання апелянта на надсилання позивачу відповідної вимоги колегією суддів до уваги не береться, оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного скаржником не надано, а відтак доводи апеляційної скарги, що позивач має заборгованість за кредитним договором перед ТОВ «Кей-Колект» є необгрунтованими.

Крім того, Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» визначено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, спірна квартира, підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання сім`ї позичальника; загальна площа не перевищує 140 кв. метрів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Отже, враховуючи вищезазначене, зокрема, що спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», та в порушення п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 17.10.2013 року № 868 відсутній доказ наявності письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та документу, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що у відповідача були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ТОВ «Кей-Колект», тому рішення від 14.10.2015 № 25269924 про державну реєстрацію права власності на квартиру що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект» є протиправним та підлягає скасуванню.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 13.06.2016 року.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2016 р., залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2016 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ", Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк", ОСОБА_6 та ОСОБА_7, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

В.О. Аліменко

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Аліменко В.О.

Епель О.В.