Ухвала суду № 58298504, 13.06.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2754/16

УХВАЛА

13 червня 2016 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Аракелян М.М., розглянувши матеріали адміністративної позовної заяви Державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті державної санітарно-епідеміологічної служби України» до Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського МУЮ ГТУЮ в Одеській області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява Державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті державної санітарно-епідеміологічної служби України», в якій позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність у вигляді ухилення від винесення постанови про скасування арешту, що був накладений постановою державного виконавця Першого Приморського ВДВС Одеського МУЮ ГТУЮ в Одеській області Притуляка В.М. 11.06.2012 року на транспортний засіб ГАЗ 31105-101, 2008 року випуску, державний реєстраційний № ВН 8626 СН, яка досі продовжує числитися за даними МРЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області, та зобов'язання винести постанову про скасування арешту.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вивчивши подані матеріали, суд дійшов наступного.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Таким чином, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору. Наявність у суб'єкта владних управлінських функцій означає, що він наділений адміністративною правосуб'єктністю, яка реалізується через певний обсяг конкретних прав і обов'язків (повноважень), необхідних для здійснення управлінської діяльності в тій чи іншій сфері публічної влади.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби щодо розгляду їх в порядку адміністративного судочинства врегульовано ст.181 КАС України, частиною 1 якої визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позивач не є стороною або учасником виконавчого провадження.

Право особи на оскарження рішення державного виконавця в порядку адміністративного судочинства не є абсолютним, оскільки таке оскарження може здійснюватися лише за умови відсутності іншого, встановленого законом порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що постановою державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 11.06.2012 року в межах виконавчого провадження № 30064107 накладено арешт на автомобіль ГАЗ 31105-101, 2008 року випуску, ДНЗ ВН8626СН, що належить боржнику - Санітарно-епідеміологічній станції Одеської залізниці.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року замінено боржника - Санітарно - епідеміологічну станцію Одеської залізниці на Державний заклад "Санітарно - епідеміологічна станція на Одеській залізниці" Міністерства охорони здоров'я України.

Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ГАЗ 31105-101, 2008 року випуску, ДНЗ ВН8626СН, вбачається, що цей транспортний засіб належить ДЗ "Санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці" Міністерства охорони здоров'я України, а не позивачу.

Наказом ДУ "Лабораторний центр на залізничному транспорті держсанепідемслужби України" від 28.03.2013 року № 4 закріплено за Одеським відокремленим підрозділом ДУ "Лабораторний центр на залізничному транспорті держсанепідемслужби України" нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно, зазначене в актах приймання-передачі майна від 12.03.2013 року закладів, згідно Додатку до цього Наказу, на праві користування.

Згідно Інвентаризаційного опису основних засобів ДЗ "Санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці" Міністерства охорони здоров'я України, який є додатком № 1 до акту приймання передачі майна від 12.03.2013 року, позивачу було передано автомобіль ГАЗ 31105-101.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби встановлені ст. 181 КАС України.

Частиною 1 даної статті визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно із п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" №3 від 13 грудня 2010 року судами при розгляді справ з приводу оскарження дій державного виконавця стосовно арешту майна боржника потрібно враховувати, що в межах статті 181 КАС України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно ч.2 ст.114 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що для вирішення спору, що ініційований позивачем, встановлено інший порядок судового провадження, оскільки для вирішення питання про зняття арешту з майна необхідно встановити наявність права позивача на визначене майно шляхом дослідження цивільних правовідносин щодо цього майна.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями давати оцінку таким правовідносинам, а тому такі вимоги підлягають розгляду в порядку, встановленому ЦПК України.

Вказаний висновок суду узгоджується з висновком Вищого адміністративного суду України, викладеним в рішеннях по справам №К/800/35345/13 від 21.05.2014 року, №К/9991/39524/12 та №К/9991/59047/12 від 04.06.2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Приморського районного суду м. Одеси з позовними вимогами про оскарження бездіяльності державної виконавчої служби на відмову в скасуванні арешту, проте місцевий загальний суд, діючи як адміністративний, повернув позовну заяву у зв'язку із тим, що справа предметно підсудна Одеському окружному адміністративному суду.

Питання про підвідомчість спору адміністративному суду Приморським районним судом не вирішувалось.

На підставі викладеного, суддя вважає, що даний спір не відноситься до компетенції адміністративного суду, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами КАС України.

Така справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно п.1 ч.1 ст.109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, у відкритті провадження у справі за позовом Державної установи "Лабораторний центр на залізничному транспорті державної санітарно-епідеміологічної служби України" належить відмовити.

Суд роз'яснює позивачу, що відповідно до п.3 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись п.1 ч.1 ст.109, ст.ст.160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою Державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті державної санітарно-епідеміологічної служби України» до Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського МУЮ ГТУЮ в Одеській області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності.

Копію ухвали невідкладно надіслати Державній установі «Лабораторний центр на залізничному транспорті державної санітарно-епідеміологічної служби України» разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.

Згідно ч.ч.4,5 ст.109 КАС України ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву. Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали через суд першої інстанції. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя М.М. Аракелян