Ухвала суду № 58298130, 30.05.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

з питань залишення позовної заяви без розгляду

30 травня 2016 року Справа №810/1417/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Борисові І.І.

розглянувши у місті Києві у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправною бездіяльності, -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - позивач або ФОП-ОСОБА_3.) до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач або Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправною бездіяльності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2016 року відкрито провадження по справі та призначено попереднє судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та вказав на те, що строки звернення до суду не порушені. Крім того, зазначив, що судове оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, було здійснене через значний проміжок часу, у зв'язку з тим, що в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала справа №810/279/16. Предмет спору вказаної справи був аналогічний предмету даній справі, між тими ж сторонами, але охоплював інший податковий період. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року залишено без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року, якою позов задоволено повністю. Представник позивача здійснює посилання на ч.56.18 ст.56 Податкового кодексу України, в якій з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення, у зв'язку з чим, вважає, що на спірні правовідносини розповсюджується 1095-дений строк звернення до суду.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Частиною 1 статті 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За правилами ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність податкового органу щодо не складання та подання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 за січень-березень 2015 року.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем подано декларацію з ПДВ за січень 2015 року із заявленою сумою до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 26137 грн.

Також, 19.03.2015 позивачем за вхідним №9043385669 до податкового органу подано декларацію з ПДВ за лютий 2015 року із заявленою сумою до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 96232 грн. та 16.04.2015 позивачем за вхідним №9070276628 до податкового органу подано декларацію з ПДВ за березень 2015 року із заявленою сумою до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 20690 грн.

Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.2 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень-березень 2015 року, заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку, за результатами якої складено довідки від 14.04.2015 №72917-2/1831102853/6, від 20.05.2015 №869/17-2/1831102853/7, від 19.06.2015 №996/17-2/НОМЕР_1.

Згідно з висновками, викладеними в довідках, перевіркою не встановлено порушень при відображенні ФОП ОСОБА_3 у деклараціях за січень-березень 2015 року бюджетного відшкодування, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку.

За правилами п.200.12 ст.200 ПК України контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Таким чином, контролюючий орган повинен був подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету не пізніше 20 квітня 2015 року, 25 травня 2015 року та 24 червня 2015 року відповідно. Однак, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем вказаних вимог чинного законодавства. З огляду на викладене, суд приходить до висновку що у зв'язку з невиконанням вказаний дій до спливу вказаного строку у позивача з 21.04.2015, 26.05.2015 та 25.06.2015 відповідно розпочався перебіг шестимісячного строку, визначеного статтею 99 КАС України для звернення до суду із позовом про визнання безділяьності протиправною.

Поряд з цим позивач звернувся до суду із даним позовом 26.04.2016, про що свідчить відбиток штампу вхідної кореспонденції суду, тобто поза межами встановленого десятиденного строку звернення до суду.

Щодо посилання представника позивача в судовому засіданні на ч.56.18 ст.56 ПК України згідно якої з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.102.1. ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Суд зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що є предметом розгляду даної справи, - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, тобто невчинення дії, яку носій публічної влади зобов'язаний був вчинити.

З огляду на що строки оскарження рішень контролюючого, визначені наведеною статтею, на спірні відносини не розповсюджуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Суд звертає увагу позивача на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наявних у матеріалах позовної заяви, із того чи мав заявник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду. При цьому звернення до адміністративного суду із аналогічним позовом щодо бездіяльності контролюючого органу при поверненні сум бюджетного відшкодування у інший період та набрання законної сили судовим рішенням не є поважною причиною пропуску строку зверення до суду.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути об меженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справи «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980, «Голдер проти Сполученого Королівства» рішення від 21.02.1975).

Відповідно до ч.1 ст. 121 КАС України за наслідками підготовчого провадження суд у порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи те, що позивачем в позові не наведено обставин, які є об'єктивно непереборними для своєчасного звернення до суду, а підстав для визнання причин пропуску встановленого ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до суду поважними судом не встановлено, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст. 99, 100, 121, 155, 160, 165 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною бездіяльності - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Я.В. Горобцова