Постанова № 58298066, 16.05.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 року Справа № 2а-0870/7162/11 СН/808/3/16 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Нечипуренко О.М., при секретарі Резніченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС

про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2011 № 0000640801, № 0000680801,

за участі представників сторін:

від позивача - Барков С.Є. (довіреність № 20-11 від 21.12.2015)

від відповідача - Мигловець К. В. (довіреність №/28-04-10-017 від 28.07.2015)

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2011 № 0000640801, № 0000680801.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.09.2011 позов задоволено у повному обсязі та скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.08.2011 № 0000640801, № 0000680801.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.09.2011 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.01.2016 скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.09.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 у справі №2а-0870/7162/11 та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 17.03.2016 матеріали справи № 2а-0870/7162/11 прийнято до провадження суддею Нечипуренко М.О., справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 11.04.2016. Ухвалою від 11.04.2016 провадження у справі зупинено на підставі п.4 ч.2 ст.156 КАС України, для надання додаткових доказів до 16.05.2016.

Представник позивача підтримав позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що обставини та висновки викладені в Акті перевірки, на підставі яких донараховані податкові зобов'язання, не відповідають дійсності та первинними документам, а прийняті податкові повідомлення-рішення суперечать чинному законодавству та прийняті з порушенням вимог Податкового кодексу України.

Зазначив, що на час здійснення господарських операцій безпосередні контрагенти позивача ПП "КІБАР" ТА ТОВ "ЕНЕРГОСТРОЙІНВЕСТ" були зареєстровані як платники ПДВ та сумнівів даний факт у перевіряючи осіб не викликав, а відсутність у постачальників по ланцюгу відображення у податковому обліку податкового кредиту не є порушенням позивачем приписів чинного законодавства. Правочини, укладені позивачем із ПП "КІБАР" ТА ТОВ "ЕНЕРГОСТРОЙІНВЕСТ" не мають ознак фіктивних правочинів, оскільки сторонами вони виконані в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими документами: податковими та видатковими накладними, а також проведенням повного розрахунку між сторонами. Чинне законодавство України передбачає презумпцію правомірності правочину.

Податковий кредит підприємства заснований на первісних документах та на податкових накладних, які відповідають вимогам чинного законодавства.

А, відтак, податкові повідомлення-рішення є протиправними і просить їх скасувати.

Відповідач проти позову заперечив, надав письмові заперечення. Зазначив, що податковий кредит має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Зазначив, що податковим органом проведено співставлення задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту по ланцюгу постачання та встановлено відсутність декларування податкових зобов'язань по ланцюгу постачання від контрагентів.

Вказував, що фінансово-господарська діяльність позивача по операціям отримання від підприємств ПП "Кібар" та ТОВ "Енергостройінвест" товарів здійнюється поза межами правового поля. Вказують, що чинним законодавством України встановлений прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням податку.

Оскільки у контрагентів позивача по ланцюгу наявні порушення щодо сплати ПДВ, то відповідач вказує на обґрунтованість висновків перевірки, а відтак і правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, та просить у позові відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст.160 КАС України, 16.05.2016 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що, підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 18.07.2011 по 05.08.2011 проводилась позапланова виїзна перевірка ВАТ "Запоріжсталь" з питання визначення правомірності декларування від'ємного значення ПДВ за травень 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку у банку за травень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2011 по 30.04.2011. За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт від 05.08.2011 №338/08-01/00191230 (далі - Акт-1).

Проведеною перевіркою встановлені та у Акті-1 зафіксовані порушення позивачем, зокрема, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п. 200.3 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п. 10.1 "Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних", а саме, завищення суми бюджетного відшкодування та від'ємного значення ПДВ за травень 2011 року на суму 449 983,00грн.

Не погодившись із висновками Акту-1 позивач надав на нього заперечення (від 10.08.2011 №20/2060552) та відповіддю від 18.08.2011 №6956/10/08-01 відповідач повідомив, що висновки Акту-1 залишаються без змін.

За результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених порушень відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.08.2011 №0000640801, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення ПДВ за травень 2011 року на 449 983,00грн.

Посадовими особами СДПІ проведена камеральна перевірка ВАТ "Запоріжсталь" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за червень 2011 року, За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт від 05.08.2011 №340/08-01/00191230 (далі - Акт-2).

Проведеною перевіркою встановлені та у Акті-2 зафіксовані порушення позивачем, зокрема, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п. 200.3 п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п. 10.1 "Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних", а саме, завищення заявленої за червень 2011 року суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 449 984,00грн.

Не погодившись із висновками Акту-2 позивач надав на нього заперечення (від 11.08.2011 №20/2060754) та відповіддю від 18.08.2011 №6954/10/08-01 відповідач повідомив, що висновки Акту-2 залишаються без змін.

За результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених порушень відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.08.2011 №0000680801, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2011 року на 449 983,00грн.

Не погодившись із винесеними повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку рішенню відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як пояснив представник відповідача, підставою для зменшення ним суми від'ємного значення ПДВ та зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2011 року є включення позивачем до суми податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товарів (сплаву алюмінію вторинного, ферохрому) за нікчемними правочинами з поставки від ПП "Кібар" та ТОВ "Енергостройінвест".

Матеріалами справи встановлено, що 22.10.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ "Енергостройінвест" (постачальник) укладений договір поставки №20/2010/1680, відповідно до якого постачальник зобов'язуєтья виготовити та поставити покупцю феррохром. Виконання між сторонами умов указаного договору підтверджене документами, а саме: рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, приходними ордерами, платіжними дорученнями.

22.10.2010 між позивачем (покупець) та ПП "Кібар" (постачальник) укладений договір поставки №20/2010/1647, відповідно до якого постачальник зобов'язуєтья виготовити та поставити покупцю алюміній второнний. Виконання між сторонами умов указаного договору підтверджене документами, а саме: рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, приходними ордерами, платіжними дорученнями.

Як встановлено п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 198.1 ст. 98 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами указаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п.201.4 ст.201 ПК України).

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також вимоги до оформлення первинних документів встановлені п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, а саме: для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні мати обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документу, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Із матеріалів справи вбачається та представниками відповідача не заперечується, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту відповідають вимогам чинного законодавства. Сумнівів щодо правильності їх оформлення та достовірності ні під час перевірки, ні під час судового засідання представниками СДПІ не виникало.

Крім того, пунктом 201.8 ст.201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Енергостройінвест" зареєстроване як юридична особа 24.01.2007. Видами діяльності підприємства є, зокрема, оптова торгівля рудами заліза та колорьових металів. На момент здійснення між позивачем та ТОВ "Енергостройінвест" господарських операцій, ТОВ "Енергостройінвест" було зареєстроване як платник ПДВ 02.02.2007. ПП "Кібар" зареєстроване як юридична особа 23.09.2004. На момент здійснення між позивачем та ПП "Кібар" господарських операцій, останнє було зареєстроване як платник ПДВ 21.11.2006.

Крім того, під час проведення перевірки позивач надавав перевіряючим відповідні первинні бухгалтерські документи (рахунки-фактури, накладні, тощо), які підтверджують здійснення відповідних господарських операцій між ВАТ "Запоріжсталь" та його контрагентами. Указані первинні бухгалтерські документи були надані позивачем у судовому засіданні та сумнівів щодо правильності їх оформлення та достовірності їх змісту з боку представників відповідача не виникло.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 ПК України).

Згідно із п. 200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, оформлених відповідно з вимогами законодавства.

Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Враховуючи наявність у позивача накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих накладних вимогам Податкового кодексу України, акт перевірки не містить, позивачем цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим ним послугам (товарам) до складу податкового кредиту, оскільки його право підтверджується належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про "нереальність" здійснених позивачем господарських операцій є безпідставним, оскільки на його підтвердження відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу.

Відповідачем не надано також доказів підробки документів або їх фіктивності на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що зміст вказаних вище угод не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер і покладення на платника відповідальності за наслідки господарської діяльності третіх осіб є прямим порушенням норм Конституції України, які є нормами прямої дії. Можливі порушення контрагентами чи іншими особами податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків, в даному випадку позивача, права на податковий кредит з податку на додану вартість, а також не можуть впливати на формування останнім валових витрат.

Судом не було встановлено обізнаності позивача щодо можливого протиправного характеру діяльності своїх контрагентів та/або їх контрагентів-постачальників в ланцюгу постачання товарів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Такий висновок суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини встановлені в акті перевірки, а, отже, рішення щодо зменшення суми від'ємного значення ПДВ за травень 2011 року та зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2011 року є протиправними

З урахуванням вищевикладеного, слідує, що податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Як зазначено у частині першій статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 22.08.2011 № 0000640801, № 0000680801.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя О.М. Нечипуренко