Постанова № 58297970, 09.06.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2016 р. Справа № 809/594/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Матуляка Я.П.

при секретарі Щербяк В.С.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Управління Державтоінспекції в Івано-Франківській області, вул. Юності, 23, м. Івано-Франківськ, 76018

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - УМВС України в Івано-Франківській області, Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області

про стягнення середнього заробітку в сумі 22605,00 грн., винагороди виплаченої за виготовлення аудиторського висновку у сумі 500,00 грн., та зобов'язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

26.05.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної автомобільної інспекції в Івано-Франківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової вихідної допомоги з 07.11.2015 року по 13.03.2016 року в розмірі 22 605 грн., а також нарахування та виплату середнього заробітку за період з дня звільнення до ухвалення судом рішення про стягнення середнього заробітку; зобов'язання зробити перерахунок вихідної допомоги та виплатити різницю належної та фактично виплаченої вихідної допомоги у разі звільнення у розмірі 16 347,60 грн.; зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію та компенсацію за втрату частини грошових доходів за період з дня звільнення до дня ухвалення рішення; стягнення винагороди виплаченої за виготовлення аудиторського висновку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з непроведенням з ним на день звільнення фактичного розрахунку, у відповідача виник обов'язок щодо виплати йому середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку, та щодо перерахування та виплати інших коштів, які на його думку розраховані невірно.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, однак на адресу суду направив письмове заперечення, в якому проти позову заперечив та просив в задоволенні позову відмовити, а розгляд справи проводити без участі представника.

Представники третіх осіб в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 15.08.1995 року проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Наказом УМВС України в Івано-Франківській області від 06.11.2015 року № 591 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" за п. 64 "г" (скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.10).

Як вбачається зі змісту наказу УМВС України в Івано-Франківській області від 06.11.2015 року № 591 о/с, майора міліції ОСОБА_1 - інспектора з адміністративної практики взводу дорожньо-патрульної служби відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Івано-Франківська підпорядкованого управлінню державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Івано-Франківській області, звільнено з виплатою компенсації за дві доби невикористаної чергової відпустки за фактично відпрацьований час у 2015 році. Вислуга років на день звільнення позивача в календарному обчисленні для виплат надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складала 20 років 03 місяці 01 день.

Судом встановлено, що відповідачем несвоєчасно виплачено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 31 387,60 грн. - виплата проведена 13.03.2016 року.

Порядок нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби регламентовано Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Так, відповідно до частини 1 статті 9 даного Закону (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Частиною 1 статті 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був в день звільнення виплатити позивачу всі суми, що належали йому до виплати при звільненні. Отже, у зв'язку з невиконанням цього зобов'язання, відповідач повинен виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з довідкою Управління Державної автомобільної інспекції в Івано-Франківській області № 16/26 від 23.02.2016 року та розрахунку середньомісячне грошове забезпечення ОСОБА_1 складало 2981,82 грн., середньоденне грошове забезпечення 138,69 грн. (а.с.48, 49). Судом не встановлено невідповідності розрахунку вказаних у довідці сум Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України за № 100 від 08.02.2005 року. В той же час, наданий позивачем розрахунок відображений у довідці-розрахунку від 23.05.2016 року не відповідає вимогам зазначеної постанови КМУ (а.с.18-20).

Отже, середній заробіток позивача за весь період затримки та повного розрахунку зі вказаним звільненим працівником складає не 22 605 грн., як заявлено позивачем, а 11 788,65 грн., виходячи з такого розрахунку: 85 робочих днів затримки виплати (період з 07.11.2015 року по 11.03.2016 року включно, 12, 13 березня - вихідні дні) помножити на 138,69 грн. (розмір середньоденного грошового забезпечення).

Як наслідок, з урахуванням висновків суду щодо розміру суми, яка підлягає до стягнення та встановлення факту проведення такого розрахунку 13.03.2016 року, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової вихідної допомоги з 07.11.2015 року по 13.03.2016 року в розмірі 22 605 грн., а також нарахування та виплати середнього заробітку за період з дня звільнення до ухвалення судом рішення про стягнення середнього заробітку, шляхом стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової вихідної допомоги з 07.11.2015 року по 13.03.2016 року в розмірі 11 788,65 грн.

Згідно частини 5 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в редакції закону на день звільнення позивача зі служби, особам офіцерського складу органів внутрішніх справ виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачу не були виплачені належні йому від відповідача кошти в день звільнення. Таким чином на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України слід стягнути на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку, оскільки відповідачем не доведено відсутності в цьому його вини.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, відображеною у постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 по справі №6-113цс16.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

В той же час, враховуючи вищенаведене суд не погоджується з доводами відповідача щодо підстав для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача зробити перерахунок вихідної допомоги та виплатити різницю належної та фактично виплаченої вихідної допомоги у разі звільнення у розмірі 16 347,60 грн.; зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію та компенсацію за втрату частини грошових доходів за період з дня звільнення до дня ухвалення рішення, то слід зазначити наступне.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.02.2016 року у справі № 809/67/16 за позовом ОСОБА_1 до УДАІ в Івано-Франківській області про зобов'язання виплатити вихідну допомогу в сумі 31 387, 60 грн., грошове забезпечення з 07.11.2015 року та середній заробіток за час затримки фактичного розрахунку, позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з Управління державної автомобільної інспекції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 31 387,60грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказана постанова набрала законної сили відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 року.

Слід зазначити, що питання виплати грошової допомоги, порядок її нарахування та виплати, що на думку суду охоплює також вимоги щодо компенсації та індексації таких виплат, встановлено зазначеним судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Суд вважає за необхідне зазначити, що визначення інших розмірів виплат, в тому числі й внаслідок проведення нового розрахунку позивачем, включення до перерахунку індексації та компенсації, в даному випадку не може потягнути за собою перегляд та зміну встановлених в судовому рішенні виплат, навіть з урахуванням їх збільшення. А тому, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Не підлягає до задоволення також вимога позивача про стягнення винагороди виплаченої за виготовлення аудиторського висновку, оскільки зазначена винагорода не відноситься до витрат, пов'язаних з розглядом справи у відповідності до вимог статті 87 КАС України та які підлягають до відшкодування за рахунок відповідача.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової вихідної допомоги з 07.11.2015 року по 13.03.2016 року в розмірі 11 788,65 грн., а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Стосовно судових витрат, то відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи, що позов задоволено частково, то підлягає стягненню з Управління державної автомобільної інспекції в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань даного суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за задоволену позовну вимогу в розмірі 137,80 грн.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління державної автомобільної інспекції в Івано-Франківській області (код 08807340) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.11.2015 року по 13.03.2016 року в розмірі 11 788 (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) гривень 65 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління державної автомобільної інспекції в Івано-Франківській області (код 08807340) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1) сплачений ним судовий збір у розмірі 137 (сто тридцять сім) гривень 80 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 14.06.2016 року.