Ухвала суду № 58297580, 14.06.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/834/16-ц Провадження № 22-ц/795/1162/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Коваленко А. В. Доповідач - Онищенко О. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 року м.Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 березня 2016 року у справі за поданням старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції ОСОБА_6 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України громадянки ОСОБА_5, -

в с т а н о в и в:

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 березня 2016 року подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції ОСОБА_6 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України громадянки ОСОБА_5 задоволено.

Тимчасово обмежено ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительку м. Прилуки, пров. Пирятинський, 1 у праві виїзду за межі України шляхом заборони перетинати державний кордон України, до фактичного виконання нею зобов'язань по зведеному виконавчому провадженню від 20.09.2012 року, що знаходиться на виконанні у відділі державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції Чернігівської області, без вилучення закордонного паспорта.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 березня 2016 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції задовольняючи подання старшого державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України необґрунтовано послався на ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в України», хоча зазначеною статтею не передбачено здійснення таких дій, як встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України судом та ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження».

ОСОБА_5 зазначає, що старшим державним виконавцем не було надано до суду жодного доказу, який би підтвердив ту обставину, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, факт ухилення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець повинен зазначити у поданні.

Також, ОСОБА_5 зазначає, що судом першої інстанції не врахована та обставина, що державним виконавцем необґрунтована необхідність застосування додаткового заходу впливу з метою забезпечення належного виконання боржником рішення суду у вигляді тимчасового обмеження виїзду боржника за межі України, оскільки арешт на майно та кошти боржника накладений, заборона на відчуження рухомого та нерухомого майна оголошена і тому внаслідок виїзду за кордон боржника майно не може зникнути і може бути безперешкодно реалізоване в порядку передбаченому законодавством.

На думку ОСОБА_5, обмеження у праві виїзду за кордон лише позбавить боржника можливості поїхати в іншу країну, отримати певні грошові кошти за ту чи іншу роботу та таким чином виконати кредитне зобов'язання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні ВДВС Прилуцького МУЮ знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення боргів з одного і того ж боржника ОСОБА_5, що підтверджується копією постанови від 20.09.2012 року про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження (а.с.177).

До складу зведеного виконавчого провадження входять наступні виконавчі документи: виконавчий лист № 2-2405 від 20.01.2011 року, виданий Прилуцьким міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Державний ощадний Банк України» 59690,77 грн. боргу на виконання якого винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.09.2015 ; виконавчий лист № 2-964 від 27.08.2010 року, виданий Прилуцьким міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 46235,47 грн. на виконання якого винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.03.2013 р. ; виконавчий лист № 2-1701 від 28.12.2009 року, виданий Прилуцьким міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Ерсте Банк» 260711,47 грн. боргу на виконання якого винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.01.2010 р. ; виконавчий лист № 2/-1557 від 06.10.2009 р, виданий Прилуцьким міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_5 на користь ВАТ «Банк Демарк» 22766,94 грн. на виконання якого винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.09.2013 р.; виконавчий лист № 2-1557 від 06.10.2009 р, виданий Прилуцьким міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_5 на користь ВАТ «Банк Демарк» 227,67 грн. судових витрат на виконання якого винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.09.2013 р. ; виконавчий лист № 2-1557 від 06.10.2009 р. виданий Прилуцьким міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_5 на користь ВАТ «Банк Демарк» 120 грн. судових витрат на виконання якого винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.09.2013 р. ; виконавчий лист № 2-2405 від 21.12.2010 р. виданий Прилуцьким міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_5 на користь держави 120 грн. судових витрат на виконання якого винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.04.2013 р. ; виконавчий лист №2/2517/884 від 17.07.2012 року виданий Прилуцьким міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_5 на користь держави 214,60 грн. судового збору на виконання якого винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.09.2012 р.; виконавчий лист №2/2405 від 21.12.2010 року виданий Прилуцьким міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_5 на користь держави 911 грн. судового збору на виконання якого винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.03.2013 р.; виконавчий лист № 2/742/30 від 31.03.2014 року, виданий Прилуцьким міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» 308,05 грн. судового збору на виконання якого винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.07.2014 р. ; виконавчий лист № 2/742/30 від 31.03.2014 року, виданий Прилуцьким міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» 30805 боргу на виконання якого винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.07.2014 р. ; судовий наказ №10/148 від 27.12.2010 року, виданий Господарським судом Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Линовицький цукровий комбінат» 6045,80 грн. боргу на виконання якого винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.03.2013 р.

В казані провадження були обєднані в одне зведене виконавче провадження.

Задовольняючи подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції ОСОБА_6 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України громадянки ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з доведеності факту тривалого ухилення боржника ОСОБА_5 від виконання своїх боргових зобов'язань.

З таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи та не відповідає вимогам чинного законодавства, який регулює спірні правовідносини.

Статтею 377-1 ЦПК України встановлено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 31 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Пунктом 5 ч.1 ст.6 вказаного Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон - ухилення громадянина України від виконання ним зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Згідно з п.18 ч.3 ст.11 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язання за рішенням.

Таким чином, в розумінні вказаних правових приписів, обов'язковою законною підставою для обмеження громадянина України у його праві виїзду за межі України може бути лише ухилення боржника від виконання ним своїх зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи).

Словосполучення „ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону України „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Відповідно до положення ч.2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови „доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".

Матеріали справи не містять доказів ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань, а саме доказів направлення боржнику викликів про явку до відділу ДВС з метою добровільного погашення заборгованості, які були проігноровані боржником, доказів надання боржнику ОСОБА_5 розрахунку заборгованості по зведеному виконавчому провадженні, доказів можливості сплачувати ОСОБА_5 заборгованості та ухилення від її сплати.

Відтак, висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення подання не можна визнати законним, а тому відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 312 ЦПК України апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні подання.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ч. 1 п.2, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 березня 2016 року скасувати.

В задоволенні старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції ОСОБА_6 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України громадянки ОСОБА_5 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: