Рішення № 58296470, 07.06.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/3284/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1030/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А. , Околота Г. М.

з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 березня 2016 року та

на додаткове рішення цього ж суду від 28 квітня 2016 року

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

01 жовтня 2015 року позивач ОСОБА_5 акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, мотивуючи свої вимоги тим, що 18 травня 2007 року між ним та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № SUA0GA00000159, згідно з яким банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 4400 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, з кінцевим строком повернення до 17 травня 2017 року. З метою забезпечення виконання зобовязань позичальника за даним кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 18 травня 2007 року був укладений договір поруки № SUA0GA00000159, відповідно до якого останній зобов'язався нести солідарну з ОСОБА_3 відповідальність за виконання в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором.

У звязку з тим, що ОСОБА_3 зобовязання за кредитним договором належним чином не виконала, у неї виникла заборгованість. На адресу відповідачів банк направляв письмову вимогу із зазначенням невиконаних обовязків за кредитним договором № SUA0GA00000159. Однак, вимога банку щодо виконання забезпеченого зобовязання була ними залишена без задоволення. Станом на 16 вересня 2015 року заборгованість по кредитному договору складала 2173,32 доларів США, що по курсу Національного банку України станом на той період було еквіваленто 47791 грн. 28 коп., в тому числі: за тілом кредиту в розмірі 1609,57 доларів США, по процентах за користування кредитними коштами в розмірі 340,27 доларів США, по комісії за користування кредитом у розмірі 83,92 доларів США, по пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором у розмірі 25,24 доларів США, а також штраф відповідно до умов договору: 11,37 доларів США фіксована частина, 102,95 доларів США процентна складова. Вказану заборгованість позивач просив стягнути на свою користь солідарно з обох відповідачів.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 березня 2016 року частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк».

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 18 травня 2007 року № SUA0GA00000159 в сумі 2173,32 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати в сумі 1218 грн.

Додатковим рішенням цього ж суду від 28 квітня 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 позивач оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційних скаргах ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповне зясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, а також скасувати додаткове рішення суду від 28 квітня 2016 року і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

В доводах апеляційних скарг зазначається, що судом першої інстанції залишено поза увагою обставини того, що в договорі поруки, який, до речі, підписаний 18 травня 2007 року саме ОСОБА_4, чого він не заперечував, йде посилання на виконання зобовязань за тим кредитним договором, дата і номер якого співпадають з тим, що був укладений з позичальником ОСОБА_3, з періодом, на який надано кредит, а цілі видачі кредиту позичальниці, розмір встановлених відсотків за користування кредитними коштами та розмір щомісячного платежу за погашення кредиту також є однаковими, що вказує на забезпечення поручителем ОСОБА_4 виконання зобовязань саме за кредитним договором позичальника ОСОБА_3, а не якогось ОСОБА_6, прізвище якого у спірному договорі поруки вказано як технічна описка.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_7 про задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 травня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір за № SUA0GA00000159, відповідно до умов якого останній були надані кредитні кошти у вигляді не поновлювальної кредитної лінії в сумі 4400 доларів США на наступні цілі: у розмірі 4000 доларів США на ремонт квартири, а 400 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотків за дострокове погашення кредиту згідно п.3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п.6.2 даного договору. Також за умовами договору для відповідачки встановлено щомісячний платіж у розмірі 63,54 долара США, період його сплати з «10» по «15» число кожного місяця, а також кінцевий строк повернення кредиту до 17 травня року 2017 (а.с.14-16).

Того ж дня, тобто 18 травня 2007 року, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки за № SUA0GA00000159, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_6 зобовязань за кредитним договором від 18 травня 2007 року № SUA0GA00000159, згідно якого кредитор надав боржнику кредит в сумі 4400 доларів США на наступні цілі: у розмірі 4000 доларів США на споживчі потреби, а 400 доларів США на сплату страхових платежів, а боржник повинен виконати зобовязання з:

- повернення кредиту, наданого у вигляді не поновлювальної кредитної лінії в сумі 4400 доларів США на наступні цілі: 4000 доларів США на споживчі потреби, а 400 доларів США на сплату страхових платежів у строк з 18 травня 2007 року по 17 травня 2017 року включно;

- сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 0,92% на місяць у період сплати з «10» по «15» число кожного місяця;

- щомісячно у період сплати надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 63,54 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, яка включає заборгованість за кредитом, відсотками, винагородою та комісією;

- сплати відсотків за користування кредитом при порушенні боржником зобовязань по погашенню кредиту у розмірі 2,4% за місяць від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом. Розраховані згідно цього пункту договору відсотки сплачуються боржником окремо понад суми щомісячного платежу за кредитним договором разом із несплаченим залишком попереднього щомісячного платежу;

- сплати винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу відповідно до умов та строків, передбачених кредитним договором (а.с.17).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у звязку з неналежним виконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору станом на 16 вересня 2015 року по ньому виникла заборгованість у розмірі 2173,32 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 1609,57 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 340,27 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 83,92 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором в сумі 25,24 доларів США, а також штрафу: 11,37 доларів (фіксована частина) і 102,95 доларів США (процентна складова), що всього за курсом Національного банку України станом на 16 вересня 2015 року було еквівалентно 47791,28 грн. (а.с.4-8, 9).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення кредитної заборгованості з поручителя ОСОБА_4, суд першої інстанції послався на те, що оскільки вказана особа поручилась за виконання зобовязань за кредитним договором іншою особою, а саме: ОСОБА_6, тому вказаний відповідач, як солідарний боржник, не може відповідати перед кредитором за виконання зобовязань позичальником ОСОБА_3, вважаючи, при цьому, доведеним факт того, що ОСОБА_4 не поручався перед позивачем за виконання зобовязань ОСОБА_3

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За положеннями ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вимогами ч.1 ст.546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з положеннями ч.1 ст.553, ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено правові наслідки порушення зобовязання, зокрема, сплата неустойки.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 існують договірні відносини з приводу укладеного договору поруки, відповідно до якого останній поручився перед кредитором за виконання позичальником ОСОБА_3 зобовязань за кредитним договором від 18 травня 2007 року за № SUA0GA00000159.

В той же час, дійсність кредитного договору від 18 травня 2007 року за № SUA0GA00000159, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, не спростована відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Крім того, з досліджених апеляційним судом умов кредитного договору та договору поруки вбачається, що співпадають зазначені в цих договорах номера кредитного договору, дата його укладання, предмет договору кредиту, а саме: сума грошових коштів, отриманих в кредит, мета отримання кредиту, порядок та умови повернення кредиту, зокрема, розмір процентної ставки, розмір винагороди та надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, розмір щомісячного обовязкового платежу, період сплати відсотків, а також кінцевий строк повернення кредитних коштів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що є такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що наявна помилка у написанні прізвища, імені та по-батькові боржника у договорі поруки від 18 травня 2007 року за № SUA0GA00000159, підписаного відповідачем ОСОБА_4, а саме: боржником помилково вказаний ОСОБА_6 замість правильного ОСОБА_3, що за своєю суттю є технічною опискою, у звязку з чим помилковим є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову стосовно ОСОБА_4

Також з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № SUA0GA00000159 від 18 травня 2007 року, який не спростований відповідачами, вбачається, що відповідачем ОСОБА_3 остання сплата відсотків за кредитним договором була здійснена 07 листопада 2014 року в сумі 9,89 доларів США, а сплачені 22 серпня 2015 року останній раз кошти в сумі 10,87 доларів США повністю були спрямовані на погашення пені, після чого відповідачка ніякої оплати не здійснювала (а.с.4-8).

Таким чином, дійшовши висновку про стягнення заборгованості за кредитним договором тільки з позичальника ОСОБА_3, суд першої інстанції помилився, відмовивши позивачу у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості і з поручителя ОСОБА_4 також, оскільки матеріалами справи доведено, що він поручався перед банком за виконання грошового зобовязання саме боржником ОСОБА_3 Отже, заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню на користь банку з відповідачів в солідарному порядку.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

У звязку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Разом з тим, як передбачено п.п.4.1, 5.4 кредитного договору, при порушенні позичальником будь-якого зобовязання, про що йдеться в п.п.2.2.2, 2.2.3 даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобовязується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит надається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

При порушенні позичальником строків сплати платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених кредитним договором більше, ніж на 30 днів, у звязку з чим банк змушений буде звернутися до суду, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Таким чином, пеня і штраф за указаним кредитним договором підлягають стягненню у національній валюті України (гривні).

Однак, на вказані вимоги закону та положення кредитного договору суд першої інстанції уваги не звернув, безпідставно стягнувши з відповідача на користь банку заборгованість з пені та штрафу за кредитним договором в іноземній валюті.

Отже, підлягає стягненню в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором станом на 04 березня 2016 року, тобто на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, яка складається із:

- заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1609,57 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04 березня 2016 року еквівалентно 42186,83 грн.;

- заборгованості по процентах за користування кредитними коштами в розмірі 340,27 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04 березня 2016 року еквівалентно 8918,48 грн.;

- заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 83,92 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04 березня 2016 року еквівалентно 2199,54 грн.;

- заборгованості по пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором у розмірі 661,54 грн.,

- а також штраф відповідно до умов договору: 250 грн. фіксована частина та 2698,32 грн. процентна складова.

Таким чином, всього заборгованість за тілом кредиту, процентами за користування кредитом та комісією становить 2033,76 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04 березня 2016 року еквівалентно 53304,85 грн., а заборгованість за пенею та штрафом становить 3609,86 грн.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення в частині відмови у задоволенні позову стосовно поручителя та щодо стягнення заборгованості по пені і штрафу в іноземній валюті, а не в гривні, хоча це і знаходиться за межами розгляду справи, але вказане порушення норм матеріального права є обовязковою підставою для скасування рішення суду в зазначеній частині, з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, а його висновки не відповідають обставинам справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що стосується також і постановленого 28 квітня 2016 року додаткового рішення суду, тому рішення суду, а також додаткове рішення суду від 28 квітня 2016 року необхідно скасувати і ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог, а саме: стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 18 травня 2007 року № SUA0GA00000159, що складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1609,57 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04 березня 2016 року еквівалентно 42186,83 грн.; заборгованості по процентах за користування кредитними коштами в розмірі 340,27 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04 березня 2016 року еквівалентно 8918,48 грн.; заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 83,92 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04 березня 2016 року еквівалентно 2199,54 грн.; а всього: 2033,76 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04 березня 2016 року еквівалентно 53304,85 грн., та заборгованості по пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором у розмірі 661,54 грн., а також штрафу відповідно до умов договору: 250 грн. фіксована частина, 2698,32 грн. процентна складова, що становить 3609,86 грн.

Отже, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати необхідно розподілити в порядку, встановленому ст.88 ЦПК України.

Оскільки позовні вимоги задоволено, але в іншому порядку, ніж просив позивач, тому з відповідачів в дольовому порядку необхідно стягнути на користь позивача судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 1218 грн., тобто по 609 грн. з кожного. Тому рішення суду в частині розподілу судових витрат необхідно змінити.

Крім того, з відповідачів в дольовому порядку необхідно стягнути на користь позивача судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в сумі 1339,80 грн., тобто по 669,90 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.п.2, 3; 309 ч.1 п.п.1, 3, 4; 314 ч.2; 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 березня 2016 року, а також додаткове рішення цього ж суду від 28 квітня 2016 року в даній справі скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 та із ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 18 травня 2007 року № SUA0GA00000159, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1609,57 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04 березня 2016 року було еквівалентно 42186,83 грн.; заборгованості по процентах за користування кредитними коштами в розмірі 340,27 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04 березня 2016 року було еквівалентно 8918,48 грн.; заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 83,92 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04 березня 2016 року було еквівалентно 2199,54 грн.; а всього на загальну суму 2033,76 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04 березня 2016 року було еквівалентно 53304,85 грн.; а також заборгованість по пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором у розмірі 661,54 грн. та штраф відповідно до умов договору, а саме: 250 грн. фіксована частина, 2698,32 грн. процентна складова, а всього: 3609,86 грн.

Стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_3 та із ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції по 609 грн. з кожного з них.

Стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_3 та із ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції по 669,90 грн. з кожного з них.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -