Рішення № 58295710, 30.05.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2369/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Варикаші О.Д.

суддів - Станкевича В.А.

- ОСОБА_2

при секретарі - Сідлецькій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.11.2015 року по справі за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

встановила:

Позивач звернувся з вказаним позовом до суду (а. с. 2-6), в якому просив: звернути стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно, квартиру, загальною пощею 30,1 кв. м. під номером 32, яка розташована в будинку під номером 47 по вулиці Фонтанська дорога у місті Одесі, яка належить на праві власності ОСОБА_3, код НОМЕР_1, шляхом надання позивачу права укласти договір купівлі-продажу з будь-якими особами за ціною визначеною на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на час укладення правочину щодо відчуження вищевказаного предмету іпотеки; кошти, отримані від реалізації предмету іпотеки, направити на погашення заборгованості за кредитним договором № ОД07/10/2007/840-К/214 від 16.10.2007 року перед ПАТ «Комерційний Банк «Надра» у розмірі 1898 740,61 гривень; на час реалізації майна передати його в управління ПАТ «Комерційний Банк «Надра»; надати право ПАТ «Комерційний Банк «Надра» на отримання дублікатів правоустановчих документів у нотаріусів та у будь-яких інших органах державної влади, місцевого самоврядування та у будь-яких установах незалежно від форм власності, отримання витягу з реєстру прав власності на дане нерухоме майно в Реєстраційній службі Головного управління юстиції в Одеській області, всіх підпорядкованих структурних підрозділах, в тому числі, але не виключно, в Реєстраційній службі Одеського міського управління юстиції або у інших органах, які будуть здійснювати функції з реєстрації речових прав на нерухоме майно, отримувати довідки та документи, які необхідні для укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу; виселити з приміщення квартири під № 32, яка розташована у будинку під номером 47 по вулиці Фонтанська дорога в місті Одесі відповідача та інших осіб, які там проживають, без надання іншого приміщення; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 3441 грн.

Свої позовні вимоги позивач, як зазначено в рішенні суду, обґрунтовував тим, що 16 жовтня 2007 року між AT «КБ «Надра» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № ОД07/Ю/2007/840-К/214, відповідно до умов якого позичальникові було надано кредит у розмірі 130 748,75 доларів США. З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 16 жовтня 2007 року між банком та відповідачем укладено іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за № 3238, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно двокімнатну квартиру № 32, загальною площею 30,1 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 47 та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі- продажу. ОСОБА_2 у повному обсязі та своєчасно у відповідності до умов кредитного договору виконав зобовязання з надання відповідачу суми кредиту, втім, відповідач належним чином умови договору не виконував, у звязку із чим позивач звернувся до суду із позовними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як зазначено в рішенні суду, відповідач у судове засідання не зявився неодноразово, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся в установленому законом порядку, а також за адресою спірної квартири, поважних причин неявки в судове засідання суду не представив. Представник позивача надав до суду заяву, якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив розглянути позов за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.11.2015 року позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 16 жовтня 2007 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований у реєстрі за № 40 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ОД07/Ю/2007/840-К/214 від 16.10.2007 року у сумі 237 550,43 доларів США, із застосуванням процедури продажу, шляхом надання Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» права укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки квартири під номером 32, яка розташована у будинку під номером 47 по вулиці Фонтанська дорога у місті Одесі, з будь-якими особами за ціною визначеною на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на час укладення правочину щодо відчуження вищевказаного предмету іпотеки, надавши право Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» на отримання дублікатів правовстановлюючих документів у нотаріусів та у будь-яких інших органах державної влади, місцевого самоврядування та у будь-яких установах незалежно від форм власності; отримання витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно на дане нерухоме майно в Реєстраційній службі Головного управління юстиції в Одеській області, всіх підпорядкованих структурних підрозділах, в тому числі, але не виключно, в Реєстраційній службі Одеського міського управління юстиції або у інших органах, які будуть здійснювати функції з реєстрації речових прав на нерухоме майно; отримувати довідки та документи, які необхідні для укладення та нотаріального посвідчення договору купівля-продажу. Виселено ОСОБА_3 та будь-яких інших осіб, які мешкають у квартирі під номером 32, яка розташована у будинку під номером 47 по вулиці Фонтанська дорога у місті Одесі. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» судовий збір у сумі 3 441,0 гривень. В задоволені інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.11.2015 року, в якій просить рішення суду від 10.11.2015 року скасувати, в позові відмовити в повному обсязі, посилаючись на неповне зясування судом обставин по справі та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Позивачем рішення суду не оскаржується.

В судове засідання учасники процесу не зявилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (відповідач через свого представника в попередньому судовому засіданні 25.04.2016 року а. с. 141), причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог, наданих доказів і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором, а також скасуванню, в частині включення до розміру заборгованості суми пені в розмірі 90647,99 грн. та, в частині виселення будь-яких інших осіб, які мешкають у квартирі під номером 32, що розташована у будинку під номером 47 по вулиці Фонтанська дорога у місті Одесі з ухваленням нового рішення в цій частині з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є, зокрема: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи частково позов позивача, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що 16 жовтня 2007 року між ВАТ «КБ «Надра» (яке в подальшому змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № ОД07/Ю/2007/840-К/214, відповідно до умов якого позичальникові було надано кредит у розмірі 130 748,75 доларів США.

Порядок виконання боргових зобовязань за кредитним договором встановлений пунктом 3 кредитного договору.

Так, погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у п.п. 3.3.2 та 3.3.3 кредитного договору, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на рахунок банку. Нараховані в порядку, передбаченому кредитним договором, проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк, передбачений в п. 3.3.3 кредитного договору.

Відповідно до п. 4.2.4 кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому, або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником своїх боргових та інших зобовязань за кредитним договором та умов договору іпотеки.

Таким чином, оскільки в порушення умов кредитного договору, погашення частин кредиту та нарахованих за його користування процентів в розмірі та строк не відбувається, банк набув права дострокового висунення вимоги щодо виконання відповідачем зобовязань.

При цьому, з метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 16 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за № 3238, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно двокімнатну квартиру № 32, загальною площею 30,1 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, будинок 47 та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 16.10.2007 року.

Всупереч умовам кредитного договору від 16.10.2007 року, до цього часу відповідач не дотримався вказаних зобовязань, у звязку з цим у відповідача, виникла істотна за розміром заборгованість.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості відповідача станом на 15.08.2013 року, загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 237 550,43 доларів США, що складається з: 129 494,32 доларів США залишок заборгованості за кредитом; 83 640,31 доларів США сума відсотків за користування кредитом; 11 340,92 доларів США сума пені за прострочення; 13 074,88 доларів США сума штрафу.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачу неодноразово надсилалася вимога про усунення порушень основного зобовязання за кредитним договором та попередження про початок здійснення претензійно-позовної роботи рекомендованим листом з повідомленням.

Таким чином, оскільки грошове зобовязання виконано відповідачем не було, він порушив вимоги ст. 1054 ЦК України, за якою позичальник зобовязаний повернути банку суму кредиту в строки й у порядку, встановленому договором. При цьому боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Отже, відповідно до ст. ст. 12, 33 Закону України «Про іпотеку», враховуючи, що відповідач не виконував своє зобовязання з повернення кредиту, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість звернення позивача із заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд першої інстанції вважав, що позивачем обрано на свій розсуд спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, що не суперечить вимогам статей 37, 38 Закону України «Про іпотеку», у звязку із чим за можливе звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом надання Публічному акціонерному товариству «КБ «Надра» права укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки з будь-якими особами.

Відповідно до ст. 109 ЖК України ч. 2 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про іпотеку» суд першої інстанції дійшов висновку, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх осіб, які мешкають у ньому, що тягне за собою припинення права користування відповідачем вказаним майном.

Разом з тим, суд першої інстанції вважав, що має відмовити в частині вимог про передачу майна в управління банку, оскільки позивачем у відповідності до вимоги ст. 34 Закону України «Про іпотеку» не доведено відповідної мети передачі в управління Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» предмету іпотеки.

За таких обставин, суд першої інстанції, керуючись ст. ст. 3, 6, 16, 526, 611, 1054 ЦК України, ст. ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 10, 11, 174, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, частково задовольнив позов ПАТ «КБ «Надра» та відповідно до ст. 88 ЦПК України стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3 441 грн.

Судова колегія, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним між позивачем та відповідачем 16.10.2007 року та щодо виселення відповідача з вказаної квартири.

Оскільки, в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.10.2007 року між ВАТ «КБ «Надра» (яке в подальшому змінило найменування на ПАТ «КБ «Надра») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № ОД07/10/2007/840-К/214 (а. с. 12-14), за яким останній отримав кредит у розмірі 130748,75 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,39% річних строком до 15.10.2037 року.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № ОД07/10/2007/840-К/214 від 16.10.2007 року, між позивачем та відповідачем був укладений договір іпотеки від 16.10.2007 року (а. с. 15-16), відповідно до якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2, яка в цілому складається з двох кімнат, загальною площею 48,2 кв. м., у тому числі житловою 30,1 кв. м. та належить відповідачеві на підставі договору купівлі-продажу від 16.10.2007 року.

Визначена сторонами договору іпотеки вартість предмету іпотеки складає 721100 грн.

Свої зобовязання за вище вказаним кредитним договором банк виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_3 кредит в розмірі 130748,75 дол. США, еквівалент у гривнях 660281,19 грн. (а. с. 17).

Однак, у звязку з неналежним виконанням ОСОБА_3 зобовязань за кредитним договором, станом на 15.08.2013 року заборгованість за кредитним договором № ОД07/10/2007/840-К/214 від 16.10.2007 року склала без урахування пені за прострочення виконання зобовязань 226209,51 дол. США (а. с. 11) з яких: 129494,32 дол. США залишок заборгованості за кредитом; 83 640,31 дол. США сума відсотків за користування кредитом; 13 074,88 дол. США сума штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» визначено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Відповідно до п. 5.1. договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобовязань в цілому або в тій чи іншій його частини.

Згідно з п. 5.3. договору іпотеки іпотекодержатель має право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 4.2.3. кредитного договору позивач має право вимагати від відповідача достроково виконання зобовязань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором.

Тому, на підставі наведеного, суд першої інстанції правомірно звернув стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (ч. ч. 2, 3 ЖК України).

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що квартира, на яку звернуто стягнення, була придбана відповідачем за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечене іпотекою зазначеної квартири (а. с. 12, 15).

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно виселив відповідача з спірної квартири, яка є предметом іпотеки.

Однак, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині виселення будь-яких інших осіб, які мешкають в спірній квартирі АДРЕСА_2, з вказаної квартири.

Оскільки, ні позивачем, ні судом не визначено, які конкретно особи виселяються, їхній правовий статус в спірній квартирі (ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку») та вказані особи не були залучені до участі у справі, в звязку з чим вирішено їхні права та обовязки без них, чим порушено їхні права на захист своїх інтересів в суді при розгляді вказаної справи.

Тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, а рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.

Також судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, в частині включення до розміру заборгованості суми пені в розмірі 90647,99 грн.

Оскільки, відповідно до розрахунку заборгованості (а. с. 11), розмір пені розрахований в дол. США, еквівалент якого склав 90647,99 грн.

Проте, відповідно до п. 5.2. кредитного договору позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Оскільки, чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України гривні. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 року по справі № 3-29гс15.

Тому судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині та вважає, що відсутні правові підстави для включення до розміру заборгованості суми пені, розрахованої в іноземній валюті, еквівалент якого склав 90647,99 грн. та, враховуючи, що розрахунок пені у національній валюті України позивачем суду не надано, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, то рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.

Також судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення розміру заборгованості, в рахунок погашення якої, звернуто стягнення на предмет іпотеки, в іноземній валюті, а саме 237550,43 дол. США.

Оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України , суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до позовної заяви (а. с. 2-6) позивач просив, зокрема кошти, отримані від реалізації предмету іпотеки направити на погашення кредитної заборгованості в розмірі 1898740,61 грн., тобто визначив розмір кредитної заборгованості в національній валюті України.

Проте, суд першої інстанції, вийшовши за межі позовних вимог, на свій розсуд визначив розмір заборгованості в іноземній валюті.

За таких обставин, рішення суду підлягає зміні в цій частині, а розмір кредитної заборгованості, в рахунок погашення якої, звернуто стягнення на предмет іпотеки, необхідно визначити в національній валюті України в розмірі, з урахуванням відсутності підстав для включення до розміру заборгованості суми пені, розрахованої в іноземній валюті, 1808092,62 грн., яка складається з: 1035048,10 грн. залишок заборгованості за кредитом; 668537 грн. сума відсотків за користування кредитом; 104507,52 грн. сума штрафу.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції не врахував вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» судова колегія не приймає до уваги.

Оскільки, відповідно до п. п. 1 п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті », протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті…

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач у справі, який є позичальником та майновим поручителем, не є громадянином України, а є громадянином ОСОБА_5 (а. с. 22), докази протилежного в матеріалах справи відсутні та суду апеляційної інстанції не надані. Хоча судом апеляційної інстанції надавався строк представнику відповідача для надання таких доказів, в звязку з чим 25.04.2016 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 30.05.2016 року. Однак, 30.05.2016 року в судове засідання ні відповідач, ні його представник не зявилися і вказані докази на адресу суду від них не надходили.

Також судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо неправомірності розрахунку кредитної заборгованості в іноземній валюті (за виключенням пені, в частині розрахунку пені в іноземній валюті, судова колегія погодилася з доводами апеляційної скарги, що вказано вище).

Оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач має дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями (а. с. 26-27).

Посилання апелянта, в цій частині, на правову позицію Верховного Суду України по справі № 6-79цс14 є помилковими, оскільки вказана правова позиція стосується договору позики, а не договору кредиту, який укладено між сторонами.

Судова колегія також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо застосування позовної давності.

Оскільки, відповідно до ст. 257, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони в кредитному договорі (п 7.3. договору) домовилися, керуючись ст. 259 ЦК України, збільшити строк позовної давності до 10 років.

Тому, враховуючи дату укладення кредитного договору (16.10.2007 року) та дату звернення з позовом до суду (11.09.2013 року) з урахуванням доводів апеляційної скарги, відсутні підстави для застосування позовної давності.

Таким чином, на підставі наведеного, судова колегія частково погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.11.2015 року необхідно змінити, в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором, визначивши заборгованість в розмірі 1808092,62 грн., яка складається з: 1035048,10 грн. залишок заборгованості за кредитом; 668537 грн. сума відсотків за користування кредитом; 104507,52 грн. сума штрафу та скасувати, в частині включення до розміру заборгованості суми пені в розмірі 90647,99 грн. та, в частині виселення будь-яких інших осіб, які мешкають у квартирі під номером 32, що розташована у будинку під номером 47 по вулиці Фонтанська дорога у місті Одесі, з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні цих позовних вимог ПАТ «КБ «Надра». В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.11.2015 року змінити, в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором, визначивши заборгованість в розмірі 1808092,62 грн., яка складається з: 1035048,10 грн. залишок заборгованості за кредитом; 668537 грн. сума відсотків за користування кредитом; 104507,52 грн. сума штрафу.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.11.2015 року скасувати, в частині включення до розміру заборгованості суми пені в розмірі 90647,99 грн. та, в частині виселення будь-яких інших осіб, які мешкають у квартирі під номером 32, що розташована у будинку під номером 47 по вулиці Фонтанська дорога у місті Одесі.

Ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити в задоволенні цих позовних вимог ПАТ «КБ «Надра».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

ОСОБА_6

ОСОБА_2